П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 814/3545/14
Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.
Дата і місце ухвалення 23.09.2021р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г,
Шевчук О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Херсонської області про визнання протиправним та скасування наказу, -
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Херсонської області з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним з моменту його прийняття та скасувати наказ № 1478к Генерального прокурора України від 23.10.2014 року про звільнення його з посади заступника прокурора Херсонської області;
- поновити його на посаді заступника прокурора Херсонської області;
- стягнути з Генеральної прокуратури України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;
- зобов'язати Генеральну прокуратуру України відкликати з Міністерства юстиції України відомості про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України “Про очищення влади”.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
13.09.2021 року Херсонська обласна прокуратура звернулась до суду першої інстанції із заявою про роз'яснення рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 року у справі № 814/3545/14 в частині стягнення з прокуратури Херсонської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме: чи підлягають відрахуванню із визначеної судом у резолютивній частині рішення суми стягнення обов'язкові податки та збори.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.09.2021 року задоволено заяву Херсонської обласної прокуратури про роз'яснення рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 у справі № 814/3545/14 та роз'яснено, що із визначеної судом у резолютивній частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 року у справі № 814/3545/14 суми стягнення підлягають відрахуванню обов'язкові податки та збори.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі.
Апелянт зазначив, що згідно п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. При цьому, згідно п. 3 цього Порядку, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Апелянт посилався на те, що при звільненні прокуратурою Херсонської області позивачу надано довідку № 18/368вих-14 від 13.11.2014 року про середню заробітну плату (доходи), згідно якої середньомісячна заробітна плата позивача складає 16 787,19 грн., а середньоденна - 799,39 грн. Позивач вказує на те, що у тексті самої довідки прямо зазначено, що з нарахованої заробітної плати утримано єдиний соціальний внесок в розмірі 6,1 %, військовий збір за ставкою 1,5 %, податок на доходи фізичних осіб за ставками відповідно до Податкового кодексу України (15% або 17%).
Таким чином, на думку апелянта, співвідповідач, при обчисленні середньої заробітної плати позивача і видачі йому відповідної довідки, всупереч вимогам п. 3 Порядку не включив в розрахунок суми відрахувань на податки і обов'язкові збори, внаслідок чого визначена ним сума середньоденної заробітної плати позивача є сумою, з якої вже вираховано податки та збори. Відповідно, обчислена судом на підставі цієї довідки загальна сума компенсації позивачу за вимушений прогул також є сумою, з якої утримано податки і збори.
Крім того, апелянт вважає, що здійснюючи в даному випадку роз'яснення судового рішення, суд першої інстанції фактично змінив зміст судового рішення.
З огляду на зазначене, апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою роз'яснити, що із визначеної судом у резолютивній частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 року суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.10.2014 року по 14.05.2020 року в розмірі 2 854 235,37 грн. без утримання податків та обов'язкових зборів, податки та обов'язкові збори відрахуванню не підлягають з огляду на те, що внаслідок порушення прокуратурою Херсонської області при проведенні розрахунку середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 та видачі йому довідки №18/368вих-14 від 13.11.2014 року про середню заробітну плату (доходи) вимог п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, визначена судом сума стягнення є сумою, яка вже зменшена на суму податків і обов'язкових зборів.
Херсонською обласною прокуратурою було подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач посилався на те, що доводи апелянта про те, що сума компенсації, обчислена з вихідної суми середньоденної заробітної плати 799,39 грн., підтвердженої довідкою №18/368вих-14 від 13.11.2014 року, є сумою, з якої вже відраховано обов'язкові податки і збори, - не відповідає дійсності. У підтвердження своєї позиції, відповідач навів розрахунок середньоденної заробітної плати, яка обчислювалась, виходячи із виплат за серпень та вересень 2014 року. Відповідач вказав на те, що середньоденна заробітна плата у розмірі 799, 39 грн. була розрахована із нарахованої заробітної плати без відрахування податків і зборів.
Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити без змін ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2021 року.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне:
Звертаючись із заявою про роз'яснення рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 року, Херсонська обласна прокуратура посилалась на те, що формулювання у резолютивній частині рішення "... без утримання податків та обов'язкових платежів" є неоднозначним, оскільки його можна розуміти так, що зазначена судом сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу вказана без урахування податків та обов'язкових зборів, які мають бути у подальшому відраховано з цієї суми, або ж можна розуміти так, що вся зазначена у рішенні суду сума підлягає стягненню на користь позивача і з такої суми податки та збори не утримуються.
Задовольняючи заяву про роз'яснення рішення від 14.05.2020 року, суд першої інстанції посилався на те, що системний аналіз законодавства дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюються без віднімання сум податків і зборів. Останні підлягають нарахуванню роботодавцем під час виконання відповідного судового рішення, унаслідок чого виплачена працівнику сума зменшується на суму податків і зборів.
Суд також визнав необґрунтованими доводи позивача про те, що будь-яка сума компенсації, обчислена з вихідної суми середньоденної заробітної плати 799,39 грн., підтвердженої довідкою прокуратури Херсонської області від 13.11.2014 № 18/368 вих - 14, є сумою, з якої вже відраховано обов'язкові податки та збори. Суд вказав на те, що обставина утримання податків та зборів із сум заробітної плати, з яких обчислена сума середньоденної заробітної плати. позивача, не впливає на обов'язок заявника відрахувати податки та збори із середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час виконання рішення суду, оскільки за час вимушеного прогулу середній заробіток ще не нараховувався і, відповідно, з такої суми жодних утримань не проводилося. Крім того, суд зазначив, що у довідці від 13.11.2014 № 18/368 вих-14, на яку посилається позивач, сума середньоденної заробітної плати визначена виходячи саме з нарахованої позивачу заробітної плати (а не виплаченої на руки після утримання податків та обов'язкових платежів).
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Отже, рішення суду повинно бути зрозумілим. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.
Підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
Як встановлено в ході розгляду справи, в резолютивній частині рішення миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 року, з урахуванням ухвали від 19.05.2020 року про виправлення описки в судовому рішенні, було стягнуто з прокуратури Херсонської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток, без утримання податків та обов'язкових зборів, за час вимушеного прогулу з 24 листопада 2014 року по 14 травня 2020 року в сумі 2 837 448,18 грн.
Зазначення в резолютивній частині рішення «без утримання податків та обов'язкових зборів» викликало у відповідача неоднозначність у трактуванні порядку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, а саме: здійснювати відрахування податків та зборів із суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, визначеної судом в судовому рішенні при виплаті позивачеві чи не здійснювати такого відрахування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно роз'яснення рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 року шляхом зазначення, що із визначеної судом у резолютивній частині цього рішення суми стягнення підлягають відрахуванню обов'язкові податки та збори, з огляду на наступне:
При стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 235 КЗпП України суд першої інстанції у рішенні від 14.05.2020 року керувався Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ цієї постанови (в редакції на момент постановлення судового рішення) при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19, від 16 листопада 2020 року у справі № 607/3509/17, від 23 грудня 2021 року у справі № 607/1429/17 суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми заробітної плати і середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми заробітної плати і середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.
У постанові від 18.01.2022 року у справі № 607/2699/17 Верховний Суд вказав на те, що оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов'язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.
Як встановлено в ході розгляду справи, при розрахунку суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, судом першої інстанції за основу був взятий розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 у сумі 799,39 грн., зазначений у довідці прокуратури Херсонської області від 13.11.2014 № 18/368 вих - 14, а також розрахований відповідачем згідно довідки від 07.05.2020 року № 18-67вих20 коефіцієнт підвищення для коригування середньої заробітної плати.
При цьому, як вбачається з наданої відповідачем довідки прокуратури Херсонської області від 13.11.2014 року № 18/368 вих-14, сума середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , з якої обчислювалась сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, обраховувалась відповідачем з сум саме нарахованої заробітної плати за серпень та вересень 2014 року (7240,59 грн. + 8747,15 грн.=15 987,74 грн./20 робочих днів фактично відпрацьованих позивачем = 799,39 грн.) та склала 799,39 грн.
Таким чином, довідкою прокуратури Херсонської області від 13.11.2014 року № 18/368 вих-14 підтверджено, що сума середньоденної заробітної плати позивача (799,39 грн.) розрахована з нарахованої заробітної плати позивача за серпень та вересень 2014 року, тобто із сум заробітної плати, зазначених без відрахування податків та обов'язкових платежів, а тому безпідставними є посилання позивача на те, що визначена відповідачем сума середньоденної заробітної плати є сумою, з якої вже вираховано податки та збори.
Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо того, що зазначення в довідці інформації про утримання єдиного соціального внеску в розмірі 6,1 %, військового збору за ставкою 1,5 %, податку на доходи фізичних осіб за ставками відповідно до Податкового кодексу України (15% або 17%) з нарахованої заробітної плати свідчить про те, що з розрахованої відповідачем середньоденної заробітної плати позивача вже утримано податки та обов'язкові платежі, оскільки як вже зазначалось вище, арифметичним розрахунком та даними самої довідки підтверджено, що розмір середньоденної заробітної плати позивача розраховано із сум заробітної плати, зазначених в довідці без відрахування податків і обов'язкових платежів. При цьому, зазначення в довідці про утримання єдиного внеску, військового збору та податку на доходи фізичних осіб свідчить лише про те, що саме з нарахованої заробітної плати позивача (яка в подальшому була виплачена позивача) утримано відповідні податки та обов'язкові платежі.
З огляду на все вищезазначене, оскільки сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу у рішенні від 14.05.2020 року визначалась судом виходячи із суми середньоденної заробітної плати позивача, розрахованої із сум нарахованої позивачу заробітної плати за два місяці перед звільненням без відрахування податків і обов'язкових платежів, вірним є роз'яснення суду першої інстанції відповідачу того, що із визначеної судом у резолютивній частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 року у справі №814/3545/14 суми стягнення підлягають відрахуванню обов'язкові податки та збори.
Колегія суддів також вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що здійснюючи в даному випадку роз'яснення судового рішення, суд першої інстанції фактично змінив зміст судового рішення.
З резолютивної частини рішення від 14.05.2020 року вбачається, що судом першої інстанції визначено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача без утримання податків і інших обов'язкових платежів, про що безпосередньо вказано в резолютивній частині рішення. Однак, підставою для звернення відповідача із заявою про роз'яснення судового рішення стала незрозумілість формулювання самої резолютивної частини рішення, яка допускала кілька варіантів тлумачення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при роз'ясненні судового рішення судом першої інстанції не змінено суті і змісту такого судового рішення, а лише більш точно і зрозуміло викладено абзац 5 резолютивної частини, розуміння якого викликало труднощі.
Доводи апеляційної скарги встановлених висновків суду першої інстанції не спростовують.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку, відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, не підлягає.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: О.А. Шевчук