28 квітня 2022 року м. Дніпросправа № 160/3716/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
судді - доповідача Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Павлоградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року в адміністративній справі № 160/3716/21, (суддя І інстанції - Сліпець Н.Є.)
за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
третя особа: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ»
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача з відмови в оплаті часу знаходження на тимчасовій непрацездатності з 29 квітня 2020 року по 22 травня 2020 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та оплатити відповідно до встановленого законом порядку за рахунок Фонду соціального страхування України допомогу по тимчасовій непрацездатності за період часу з 29 квітня 2020 року по 22 травня 2020 року в розмірі 39 988,47 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 позов задоволений частково:
- визнано протиправними дії Павлоградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області з відмови у оплаті часу знаходження позивача на тимчасовій непрацездатності з 29 квітня 2020 року по 22 травня 2020 року.
- зобов'язано відповідача здійснити фінансування Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» для надання позивачу матеріального забезпечення - допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 29.04.2020 року по 22.05.2020 року.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування скарги зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалено з невірним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та є необґрунтованим. Відповідач зазначає, що судом не враховано той факт, що ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» не підтверджено факт виходу працівника на роботу у період простою, а також суд не взяв до уваги позицію Мінсоцполітики України, яка викладена в листі від 31.07.2015 № 445/18/99-15. Заробітна плата є винагородою за працю, а у дні простою не відбувається втрати заробітної плати, тому допомога по тимчасовій непрацездатності за календарні дні тимчасової непрацездатності, які збігаються з календарними днями перебування підприємства в простої (при цьому не передбачений вихід на роботу працівника) за рахунок коштів Фонду не надається, оскільки це суперечить нормам ч. 1 ст. 22 Закону № 1105.
Від позивача відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи.
У частині відмови у задоволенні позову рішення суду не оскаржено.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 з 23.12.2015 працює повний робочий день у ВСП «Шахтоуправління «Дніпровське» ПАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» гірником очисного забою. (а.с. 5, 28-45)
Відповідно до наказу від 15 квітня 2020 року № 2888, виданого виробничим структурним підрозділом «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з 20 квітня 2020 року по 15 травня 2020 року оголошений простій. Оплату працівникам, які знаходяться в простої, наказано здійснювати відповідно до положень колективного договору у розмірі не нижче тарифної ставки (окладу). (а.с. 11)
Згідно з листками непрацездатності серії АДЮ № 661611, серії АДЧ № 583764 та АДЮ № 582945 позивач перебував на лікарняному у період з 24.04.2020 по 22.05.2020. (а.с. 25-27, 21-24)
Отже, частково в період тимчасової непрацездатності позивача ПрАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» знаходилось у простої.
Перші 5 календарних днів знаходження позивача на тимчасовій непрацездатності з 24.04.2020 по 29.04.2020 оплачено підприємством згідно зі ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». (а.с. 24)
Крім того, ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» подано до Павлоградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області заяву-розрахунок № 001824 про здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам. (а.с. 16-17)
Проте, 24.06.2020 Павлоградським відділенням Управління виконавчої дирекції ФСС України в Дніпропетровській області відхилено заяву-розрахунок № 001824, у зв'язку з включеними до неї листків непрацездатності працівників підприємства з періодом непрацездатності, що збігається з періодом простою підприємства. (а.с. 15)
12.01.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.
Однак, 03.02.2021 Павлоградським відділенням управління виконавчої дирекції ФСС в Дніпропетровській області надано відповідь, оформлену листом № 24.2-1Б/374, в якій зазначено, що враховуючи, що дні хвороби за листками непрацездатності збігаються з періодом простою підприємства та відсутній факт виходу на роботу для підтримання життєдіяльності підприємства, виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування України не надається. (а.с. 6-7)
Не погоджуючись з відмовою у виплаті допомоги з тимчасової непрацездатності, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що стаття 23 Закону № 1105 містить вичерпний перелік підстав, за яких матеріальна допомога не призначається, і перебування на лікарняному в період простою підприємства не належить до такого переліку підстав. Під час простою підприємства не з вини працівника допомога по тимчасовій непрацездатності має надаватись працівнику на загальних підставах, а відповідачем не може бути відмовлено у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованих особам в інших випадах, ніж передбачені ст. 23 Закону № 1105. Враховуючи невстановлення таких підстав, а також відсутність доказів того, що листки непрацездатності видані з порушеннями або є недійсними, суд першої інстанції вважав обґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови прийняти заяву-розрахунок та здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованій особі ОСОБА_1 відповідно до листка непрацездатності. Відмовляючи в позові в частині зобовязання відповідача нарахувати допомогу по тимчасовій непрацедатності, суд зазначив, що таке покладено на страхувальника, а саме, на підприємство, де працює позивач, а тому в цій частині в позові відмовив.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ
Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржено, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржене рішення лише в частині задоволення позову.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Закон України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Статтею 20 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються певні види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).
Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати визначені статтею 22 Закону № 1105, за змістом частини першої якої така допомога надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). Так, п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону № 1105 передбачає надання допомоги по тимчасовій непрацездатності у разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.
Відповідно до частини другої статті 22 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, перебування у закладах охорони здоров'я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами частини третьої статті 30 Закону № 1105 рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).
Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Згідно з частиною першою статті 31 Закону № 1105 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.
Отже, фактично Законом № 1105 визначено дві умови для набуття особою права на отримання спірної допомоги:
1. особа є застрахованою
2. настав страховий випадок, зокрема тимчасова непрацездатність, підтверджена виданим у встановленому порядку листком непрацездатності.
Порядок і умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначає Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2011 № 455 (далі - Інструкція № 455).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач є застрахованою особою, листки непрацездатності серії АДЮ № 661611, серії АДЧ № 583764 та АДЮ № 582945 не містять помилок, виправлень, мають усі реквізити, визначені Інструкцією № 455 та наказом Міністерства охорони здоров'я України від 03.11.2004 № 532/274/136-ос/1406 «Про затвердження зразка, технічного опису листка непрацездатності та Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності».
Відповідачем жодних доводів щодо недоліків в оформлені відповідних документів на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності не наведено.
Отже, у спірних правовідносинах наявними є обидві умови для отримання допомоги - позивач є застрахованою особою і мав тимчасову непрацездатність, яка підтверджена відповідними листками непрацездатності.
Підставою відхилення заяви-розрахунку роботодавця органом ФСС та не призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності позивачеві стала видача листків непрацездатності позивачу в періоді оголошеного простою ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 23 Закону № 1105-XIV, якою визначені підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, така допомога не надається:
1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;
2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;
3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;
6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.
Згідно з частиною другою статті 23 Закону № 1105 застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з'являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.
Стаття 23 Закону № 1105 містить вичерпний перелік підстав, при яких матеріальна допомога не призначається, який розширеному тлумаченню не підлягає, як правильного висновку дійшов і суд першої інстанції.
Цей перелік не містить такої підстави як настання тимчасової працездатності у період простою роботодавця. Висновки суду першої інстанції в цій частині апелянтом не оскаржуються та не спростовуються.
Як зазначалось вище, приписами Закону № 1105 встановлено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.
Порядок і умови видачі листка непрацездатності визначає Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом МОЗ України від 13.11.2001 № 455, яка не містить положення, згідно з яким листок непрацездатності не видається у період простою підприємства.
З аналізу норм чинного законодавства під час простою підприємства не з вини працівника, допомога по тимчасовій непрацездатності має надаватись працівнику на загальних підставах.
Відповідачем не може бути відмовлено у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованих особам у випадах, інших, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1105, оскільки це суперечить приписам статті 19 Конституції України.
Судом наявності таких підстав не встановлено, а сторонами не надано доказів того, що вказані листки видані з порушеннями або є недійсними. Відповідачем вказана обставина не спростована.
При цьому, колегія суддів зазначає, що у п. 6 ч. 1 ст. 23 Закону № 1105 визначені певні періоди, коли допомога по тимчасовій непрацездатності дійсно не передбачена (період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням), проте час простою підприємства до таких періодів не віднесений.
Доводи апелянта стосовно того, що допомога по тимчасовій непрацездатності у разі настання страхового випадку в період простою підприємства суперечить самій сутності такої допомоги, яка є формою матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати, оскільки у випадку простою підприємства заробітна плата працівника не нараховується, а тому і факту її втрати не відбувається, у зв'язку з чим підстави для компенсації відсутні, є безпідставними з огляду на таке.
Дійсно, як зазначалось вище, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
За такого правового регулювання апеляційний суд вважає, що законодавцем оплата часу простою не з вини працівника прирівняна до заробітної плати і фактично нею і є, що підтверджується також тим, що стаття 113 КЗпП України, яка регулює порядок оплати часу простою, віднесена законодавцем до глави VII «Оплата праці».
Такий висновок суду підтверджується також і змістом статті 12 Закону України «Про оплату праці», відповідно до якої оплата за час простою, разом, зокрема з оплатою за роботу в надурочний час, у святкові, неробочі та вихідні дні, у нічний час, віднесена до норм оплати праці, а не до гарантій для працівників, як помилково в апеляційній скарзі зазначає відповідач.
Крім того, головним завданням загальнообов'язкового соціального страхування є соціальний захист працюючих громадян у зв'язку з тимчасовою втратою ними працездатності, тобто компенсація їм втраченого у зв'язку з непрацездатністю доходу.
У спірних правовідносинах, відповідно до наказу підприємства час простою позивачу оплачувався у розмірі не нижче тарифної ставки (окладу), а тому відповідач, відмовивши у фінансуванні ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» для надання позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності, порушив принципи загальнообов'язкового соціального страхування і позбавив позивача соціального захисту, не компенсувавши йому втрачений дохід, що по суті взагалі нівелює інститут соціального страхування.
Колегія суддів також зазначає, що нездійснення оплати часу знаходження на тимчасовій непрацездатності позбавляє особу всіх соціальних гарантій, оскільки не виплата компенсації позбавляє особу навіть права на існування. Допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованої особи не може дорівнювати нулю. Крім того, хоча і не в повному розмірі, час простою працівникам оплачується. Позивач є офіційно працевлаштованим, застрахованим, знаходився на тимчасовій непрацездатності, що підтверджується належним листом непрацездатності, і за цей період має отримати матеріальне забезпечення - допомогу по тимчасовій непрацездатності, що чітко передбачено чинним законодавством.
При цьому, посилання апелянта на певні рішення Третього апеляційного адміністративного суду в аналогічних справах є безпідставними, оскільки суперечать приписам ч. 5 ст. 242 КАС України, у зв'язку з чим висновки цих судів не є обов'язковими для врахування колегією суддів при розгляді справи, яка переглядається. Жодного преюдиційного значення для вирішення цього спору зазначені позивачем рішення також не мають.
Доводи апелянта стосовно неправильного розподілу судових витрат, а саме сплаченого позивачем при подачі позову судового збору, також є безпідставними, оскільки судом першої інстанції задоволено фактично одну позовну вимогу немайнового характеру і судовий збір у розмірі 908 гривень стягнуто саме за одну таку вимогу, тобто правильно. Часткове задоволення позову в такому випадку не впливає на розмір судового збору, оскільки предметом спору є одна немайнова вимога. Апелянт наполягає на необхідності пропорційного розподілу сплаченого позивачем судового збору відповідно до розміру задоволених вимог, проте колегія суддів зазначає про помилковість його доводів у цій частині, оскільки немайнова вимога не має розміру, який притаманний, зокрема для вимог майнового характеру. Судовий збір за немайнову вимогу сплачується за кожну таку вимогу окремо і у випадку задоволення позову щодо цієї вимоги в будь-якій редакції сплачений за неї судовий збір стягується за задоволення всієї вимоги, тобто повністю.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, то постанова суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Павлоградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року в адміністративній справі № 160/3716/21залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя - доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко