21 квітня 2022 року м. Дніпросправа № 160/18557/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 року (головуючий суддя Верба І.О.)
в адміністративній справі №160/18557/21 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 10 жовтня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
1) визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні в період з 29.01.2020 по 20.11.2020 включно розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок грошового забезпечення позивача та доплатити йому:
- за період з 29.01.2020 по 20.11.2020 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 5890 грн на місяць та окладу за військовим званням 1600 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, на відповідні тарифні коефіцієнти;
- за період з 29.01.2020 по 20.11.2020 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 5890 грн на місяць, та розміру окладу за військове звання 1600 грн на місяць, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, на відповідні тарифні коефіцієнти;
- належну з урахуванням проведених раніше виплат грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки у зв'язку зі звільненням з військової служби, нараховану із грошового забезпечення, обчисленого із розміру посадового окладу 5890 грн та розміру окладу за військове звання 1600 грн, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, на відповідні тарифні коефіцієнти;
- належну з урахуванням проведених раніше виплат одноразову грошову допомогу, передбачену частиною другою статті 15 закону № 2011-XII у зв'язку зі звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, обчисленого із розміру посадового окладу 5890 грн та розміру окладу за військове звання 1600 грн, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, на відповідні тарифні коефіцієнти. В обґрунтування позову вказано, що з 29.01.2020 по день звільнення позивача відповідачем невірно встановлено розмір його посадового окладу та окладу за військовим званням, що привело до виплат у меншому розмірі. Вбачає порушення у вибірковому застосуванні приписів пункту 1 примітки додатку 1 та примітки додатку 14 до Постанови №704 в частині округлення обчислених посадових окладів та окладів за військовим званням, зазначає, що ані в первинній редакції, ані в редакції Постанови № 103, не було передбачено округлення складових грошового забезпечення, проте таке округлення передбачено вищевказаними примітками. В період з 29.01.2020 по 20.11.2020 включно позивачу встановлено посадовий оклад за 23 тарифним розрядом (тарифний коефіцієнт 2,80), обчислений відповідачем у розмірі 4930 грн, а оклад за військовим званням «майор» визначено у розмірі 1340 грн із застосуванням тарифного коефіцієнту 0,76. Грошове забезпечення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога для оздоровлення, грошова компенсація за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки, одноразова грошова допомога у зв'язку із звільненням у 2020 році виплачені виходячи із посадового окладу та окладу за військовим звання у розмірах 4930 грн та 1340 грн відповідно. Оскільки прожитковий мінімум у період з 29.01.2020 по 20.11.2020 складав 2102 грн: посадовий оклад мав бути визначений із відповідним округленням згідно із приміткою у розмірі 5890 грн = 5885,60 грн = 2102 грн х 2,80; оклад за військовим званням «майор» мав бути визначений із відповідним округленням згідно із приміткою у розмірі 1600 грн = 1597,52 грн = 2101 грн х 0,76. Отже, в період з 29.01.2020 по 20.11.2020 грошове забезпечення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога для оздоровлення, грошова компенсація за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки, одноразова грошова допомога у зв'язку із звільненням у 2020 році мали бути виплачені виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірах 5890 грн та 1600 грн відповідно.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невизначення в період з 29.01.2020 по 20.11.2020 включно ОСОБА_1 розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 20.11.2020 перерахунок та виплату донарахованих сум грошового забезпечення, сум грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки при звільненні, одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, із урахуванням здійснених платежів та із урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що з 29.01.2020 (дати набрання законної сили постановою суду апеляційної інстанції від 29.01.2020) пункт 4 Постанови № 704, у редакції Постанови № 103, втратив чинність. Суд дійшов висновку, що з вказаної дати діє первісна редакція пункту 4 Постанови № 704, яка передбачає використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року). Законами України не встановлені норми, відповідно до яких не може бути застосований нормативний акт який був скасований іншим актом, який з часом припинив свою дію.
Разом з цим, суд першої інстанції вказав, що не є спірним у цій справі застосування при визначенні розміру посадового окладу позивача 23 тарифного розряду із тарифним коефіцієнтом 2,8 (додаток 1 до Постанови № 704) та при визначенні окладу за військовим званням тарифного коефіцієнту 0,76 за військовим званням майор (додаток 14 до Постанови № 704). Право позивача на застосування такого порядку обрахунку не порушено відповідачем та зберігається за позивачем. Застосування вказаних показників та механізму обчислення не було спірним на час подання цього позову, а перерахунок грошового забезпечення виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на виконання цього рішення ще не здійснено, у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення позову у зазначеній частині, а також у частині безпосереднього визначення судом розмірів спірних виплат із округленням. Зауважив, що у відповідача існує обов'язок щодо нарахування та виплати вказаних платежів, а суд у розглянутому випадку не може підміняти функції суб'єкта, до повноважень якого входить обчислення та нарахування складових грошового забезпечення. Так, оскільки захисту підлягають лише порушені права, заявлений позов підлягає задоволенню в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невизначення в період з 29.01.2020 по 20.11.2020 включно розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704. Отже, є такими, що підлягають задоволенню похідні позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити позивачу за період з 29.01.2020 по 20.11.2020 перерахунок та виплату донарахованих сум грошового забезпечення, сум грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки при звільненні, одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби, та виплатити донараховані суми із урахуванням здійснених платежів. Оскільки судом не встановлено виплату позивачеві у 2020 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, що також підтверджено наказом від 20.11.2020 № 229, відтак позов у цій частині не підлягає задоволенню.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що постановою №103 до пункту 4 Постанови № 704 внесено зміни, якими встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018, та вилучено умову, що такий розрахунок повинен проводитись із 50% розміру мінімальної заробітної плати. Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2017, установлено, що після надбання чинності цим законом мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Тому, згідно із Постановою № 704, в редакції Постанови № 103, розрахунковою величиною для обчислення окладів є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018. Відповідно до вимог Міністра оборони України, викладених у пунктах 3, 4 телеграми від 26.03.2018 № 248/1497, посадові оклади та оклади за військовим звання необхідно перераховувати шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 (1762 грн) на тарифний коефіцієнт згідно з тарифним розрядом, установленим у штаті військової частини за відповідною посадою. Посадовий оклад та оклад за військовим званням позивачу було визначено шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762 грн) та відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатком 1 та 14 до вищезазначеної постанови. Інших рішень щодо перерахунку військовослужбовцям розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням Верховною Радою України, Кабінетом Міністром України та Міністром оборони України не приймалось, підстав для здійснення позивачу перерахунку розміру посадового окладу, окладу за військовим звання немає. В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції позивачем не оскаржується.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті спору.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що пунктом 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.07.2010 № 142 лейтенанта ОСОБА_1 з 20.07.2010 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.04.2015 видано посвідчення серії НОМЕР_2 , відповідно до якого позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.11.2020 № 229, зокрема, вирішено:
- майора ОСОБА_1 , начальника штабу - першого заступника командира 1 парашутно-десантного батальйону, звільненого наказом Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 30.10.2020 № 167 відповідно до пункту два частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби у запас за пунктом «к», вважати таким, що справи та посаду здав 20.11.2020;
- з 20.11.2020 виключити зі списків особового складу частини, зняти з усіх видів забезпечення;
- щорічна основна відпустка за 2020 рік не використана. Виплатити грошову компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки;
- грошова допомога на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2020 рік отримана у сумі 20771,34 грн (наказ № 57 від 18.03.2020);
- матеріальна допомога за 2020 рік для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Порядку від 07.06.2018 № 260, не вплачувалась;
- виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до Постанови від 17.07.1992 № 393 за 14 календарних років у розмірі 50% грошового забезпечення.
Військова частина НОМЕР_1 листом від 18.08.2021 № 1896/ФУС, у відповідь на запит ОСОБА_1 від 13.08.2021 № П-28, повідомила:
- в Постанові № 704 від 30.08.2017 та внесеними змінами № 103 від 21.02.2018 в пункті 4 зазначено: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14;
- Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлюються посадові оклади та оклади за військовим званням, а це кошторис про доходи та видатки країни;
- проводити перерахунки по приміткам додатків до постанови КМУ № 704 не передбачено;
- тарифний розряд по вашій посаді встановлений в штаті військової частини 23 розряд коєф. 2,8;
- посадовий оклад встановлений в військовій частині відповідно до пункту 4 постанови КМУ № 704 від 30.08.2017, крім того, розміри посадових окладів та окладів за військовим званням було встановлено та доведено тлгл Міністра оборони України від 23.03.2018 № 248/149 та від 14.01.2020 № 248/291, військова частина виконала вимоги телеграми.
Довідкою-розрахунком грошового забезпечення при звільненні майора ОСОБА_1 від 02.11.2021 № 2173/ФЕС, виданою військовою частиною НОМЕР_1 , підтверджено:
- грошове забезпечення за листопад 2020: ОВЗ 1340 грн, ПО 4390 грн, ПНВР 2821,50 грн, НзОПС 7982,34 грн, таємність 493 грн, премія 3204,50 грн, разом нараховано 20771,34 грн, разом сума належна до виплати 13847,56 грн;
- компенсація за невикористану відпустку: основ.щорічн. 20078,96 грн, УБД 58159,75 грн, разом сума належна до виплати 78238,71 грн;
- індексація грошового забезпечення листопад 2020 150,86 грн;
- інші одноразові додаткові види грошового забезпечення: ГДО 2018, 2019; 1600,53 грн;
- вихідна допомога при звільненні: 14 років; 20771,34 грн х 50% х 14; 145399,38 грн;
Разом суми належні до виплати: 239237,04 грн. Позивач вважає, що з 29.01.2020 по день його звільнення відповідачем невірно встановлено розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, що привело до виплат у меншому розмірі, а також те, що в період з 29.01.2020 по 20.11.2020 грошове забезпечення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога для оздоровлення, грошова компенсація за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки, одноразова грошова допомога у зв'язку із звільненням у 2020 році мали бути виплачені виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірах 5890 грн та 1600 грн відповідно.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, норми Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (ЗУ №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад,
- оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст.9 ЗУ № 2011-ХІІ).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч.3 ст.9 ЗУ №2011-ХІІ).
Слід взяти до уваги, що 30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018.
Вказаною Постановою №704 затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
При цьому, пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з:
- посадового окладу,
- окладу за військовим (спеціальним) званням,
- щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та
- одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою № 704 зокрема затверджено:
1) тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1;
2) схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
У первинній редакції пункт 4 Постанови № 704 мав наступний зміст:
- “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. “.
Також, у первинній редакції, згідно із пунктом 10, Постанова № 704 набирає чинності з 01.01.2018.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1052 внесено зміну до пункту 10 Постанови № 704 замінивши цифри “2018” цифрами “2019”.
Водночас, пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018, яка набрала чинності 24.02.2018, до Постанови № 704 внесено зміни, зокрема пунктом 3 «Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України» визначено:
- 3. У постанові Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 р.:
1) пункт 4 викласти в такій редакції:
“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”;
2) у пункті 10 цифри і слова “1 січня 2019 року” замінити цифрами і словами “1 березня 2018 року”.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги справу №826/6453/18, ЄДРСР № 87361222, що була розглянута Шостим апеляційним адміністративним судом 29.01.2020, та з цього приводу зазначає наступне.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018.
В мотивувальній частині цієї постанови суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначено:
- колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору та порушено норми матеріального права, що призвели до помилкового вирішення справи в частині позовних вимог, а тому, рішення суду першої інстанції в цій частині необхідно скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018, за виключенням змін, що вносяться до пункту 2 частини 3 вказаних змін, а саме: щодо набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з 01.03.2018, які залишити в силі. Отже, Постановою № 704 було підвищено грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та закладено механізм щорічного збільшення його розміру у подальшому.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції до 24.02.2018, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З 24.02.2018 набула чинності Постанова № 103, якою пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24.02.2018 було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме:
- замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Також, Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 було визнано протиправним та нечинним пункт 6 Постанови № 103, яким пункт 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції.
Згідно із частиною 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, з 29.01.2020 (дати набрання законної сили постановою суду апеляційної інстанції від 29.01.2020) пункт 4 Постанови № 704, у редакції Постанови №103, втратив чинність.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з вказаної дати діє первісна редакція пункту 4 Постанови № 704, яка передбачає використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Законами України не встановлені норми, відповідно до яких не може бути застосований нормативний акт який був скасований іншим актом, який з часом припинив свою дію.
Єдине застереження містить частина 1 статті 58 Конституції України. При цьому, визнання неконституційними змін до законів України, призводить до поновлення чинності попередніх редакції змінених законів, про що неодноразово зазначав Конституційній Суд України, як вказав і суд першої інстанції.
Щодо застосування розмірів прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.
Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2017, установлено:
- мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат;
- до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Таким чином, у розглянутих правовідносинах не є спірними та є застосовними норми пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ, отже з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з відповідними додатками до Постанови № 704.
Розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 01.01.2020, на розрахунок складових грошового забезпечення військовослужбовця у спірних правовідносинах - не впливає, як правильно вказав і суд першої інстанції.
Також колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача щодо застосування у спірних правовідносинах для обчислення розміру складових грошового забезпечення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 є помилковими, оскільки вказане обчислення з 01.01.2018 було запроваджено новою редакцією пункту 4 Постанови №704, внесеною пунктом 6 Постанови № 103, однак вказаний пункт є нечинним з 29.01.2020.
Слід також зазначити, що відповідно до постанов Верховного Суду у справах №240/11952/19, № 200/3774/20-а та інші, суд касаційної інстанцій дійшов висновку, що згідно із Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
У вказаних справах предметом спору була правомірність обчислення складових грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 включно та до 29.01.2020, у тому числі із застосуванням розміру мінімальної заробітної плати, коли як у спірних правовідносинах предметом спору є наявність або відсутність підстав обчислення грошового забезпечення з 29.01.2020 виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивач має право на обчислення з 29.01.2020 по 20.11.2020 грошового забезпечення та його складових із урахуванням пункту 4 Постанови № 704, якою встановлено, що визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців, здійснюється шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до такої постанови.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невизначення в період з 29.01.2020 по 20.11.2020 включно розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 та зобов'язання відповідача здійснити позивачу за період з 29.01.2020 по 20.11.2020 перерахунок та виплату донарахованих сум грошового забезпечення, сум грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки при звільненні, одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби, та виплатити донараховані суми із урахуванням здійснених платежів.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
З врахуванням того, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржувалося, то в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили 21.04.2022 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
В повному обсязі постанова виготовлена 25.04.2022.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова