29 квітня 2022 року Справа № 480/11654/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/11654/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області) про зобов'язання відповідача щомісячно з 01.01.2016 року здійснювати нарахування та виплату пенсії в розмірі - 55 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.
Свої вимоги мотивував тим, що проходив службу в Недригайлівському МРВ УМВС України в Сумській області до 28.11.2008 року. З 01.12.2008 року перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Сумській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII у розмірі - 50% грошового забезпечення.
Позивач вважає, що з 01.01.2016 року у нього виникло право на включення додатково до розрахунку пенсії 5 % грошового забезпечення у зв'язку зі звільненням зі служби за станом здоров'я та у зв'язку із внесенням Законом від 23.12.2015 року № 900-VIII до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до яких у разі на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки), пенсія призначається з урахуванням таких змін, а призначена пенсія підлягає перерахунку.
Позивач звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з 01.01.2016 з врахуванням додатково 5% грошового забезпечення до основного розміру пенсії, однак, відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку, з чим ОСОБА_1 не погодився та звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 16.11.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем до суду було надано відзив на позовну заяву (а.с.58-59), відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, виходячи з того, що нормативним актом, що регулює питання проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262 є Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.08 № 45.
Порядком № 45 передбачена чітка процедура отримання головним управлінням довідок про грошове забезпечення, що враховується при перерахунку пенсії. При цьому, повідомлення Пенсійним фондом України щодо зміни грошового забезпечення головному управлінню не було здійснено, списки не були складені, що призвело до порушення процедури, передбаченої Порядком № 45 та отримання відповідної довідки про розмір грошового забезпечення, у головного управління відсутні підстави та повноваження для проведення перерахунку пенсії позивачу. Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Крім того, щодо стягнення судового збору зазначив, що згідно ст.73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду України на цілі, не передбачені цим Законом. Враховуючи заборону використовувати кошти на цілі, не передбачені пенсійним законодавством, та відсутність рахунків в органах Казначейства вказав, що правильним буде відшкодування понесених судових витрат позивача за рахунок Державного бюджету України.
Ухвалами суду від 22.12.2021, 31.01.2022 у відповідача витребовувалися додаткові докази у справі, на виконання яких такі докази було надано (а.с.64-87).
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Недригайлівському МРВ УМВС України в Сумській області до 28.11.2008 та згідно наказу Недригайлівського РВ УМВС України в Сумській області від 28.11.2008 №142 о/с був звільнений з ОВС України на пенсію згідно з "Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України" в запас Збройних сил України за ст. 64 п. «Б» (через хворобу) при вислузі у календарному обчисленні - 15 років 03 місяців 28 днів (20 років 6 місяців в пільговому обчисленні), із посади заступника начальника відділу - начальника міліції громадської безпеки Недригайлівського райвідділу, в званні майора міліції (а.с.12-13, 69).
При цьому, згідно копії Свідоцтва про хворобу від 02.07.2008 №390, захворювання позивача, ТАК, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час (а.с. 13, 69).
З 01.12.2008 позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року №2262-XII (а.с.65-67, 75-77). При цьому, розмір пенсії позивачу на момент її призначення склав 50% суми грошового забезпечення, виходячи з вислуги 20 років (а.с.70, 77 зворот).
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 29.09.2021 про перерахунок пенсії з 01.01.2016 з врахуванням додатково 5 % до основного розміру пенсії (а.с.17), на що отримав відповідь від 23.10.2021 (а.с.18), відповідно до якої ГУ ПФУ в Сумській області відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії з 01.01.2016 виходячи з 55 % розміру грошового забезпечення у зв'язку із відсутністю підстав. Так, у відповіді було вказано, що відповідно до п.“а” статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262 - XII пенсії за вислугу років, зокрема особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” призначаються в розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення, за кожний рік вислуги понад 20 років нараховується по 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Згідно з пунктом 2 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію України” поліцейський звільняється зі служби в поліції через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
При цьому, відповідно до витягу з наказу від 28.11.2008 № 142 о/с, позивач звільнений з органів внутрішніх справ згідно з пунктом “б” статті 64 (через хворобу). Відтак, ОСОБА_1 призначено у розмірі 50% сум грошового забезпечення за 20 років вислуги відповідно до вимог чинного законодавства, для перегляду її розміру підстави відсутні.
Позивач не погодився з відмовою відповідача у здійсненні перерахунку пенсії та звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 23-1 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року за №565-ХІІ (чинного на час звільнення позивача і призначення йому пенсії) пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
За приписами ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 pоку № 2262-XII (у редакції чинній на час призначення пенсії) (далі - Закон № 2262-XII), особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно зі ст. 10 Закону № 2262-XII, призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до п."а" ст.12 Закону №2262-XII (в редакції чинній на час звільнення позивача зі служби) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п. "б" - "д" ст. 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у ч. 3 ст. 5 цього Закону.
Пунктом "а" ч. 1 ст. 13 Закону №2262-XII (в редакції на час призначення пенсії позивачу) визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на час виникнення спірних відносин) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
За приписами п. 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (в редакції чинній на момент призначення пенсії, за текстом - Положення №114) звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:
а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби;
б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
За змістом п. "б" ст. 64 Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.
Натомість відповідно до п. "б" ст. 65 Положення № 114 (у редакції чинній на час звільнення зі служби) особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що звільнення зі служби в запас і у відставку є різними формами звільнення та пов'язані з настанням різних обставин.
Звільнення у запас через хворобу здійснюється у випадку недосягнення особою віку для перебування у запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я непридатні до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатні). Натомість звільнення у відставку через хворобу здійснюється щодо осіб, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
Судом встановлено, що позивача звільнено у запас Збройних сил України за пунктом 64 "б" (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС згідно з наказом від 28.11.2008 №142 о/с (а.с.12) та з 01.12.2008 йому призначена пенсія за вислугу 20 років у розмірі 50% відповідних сум грошового забезпечення.
На момент призначення пенсії позивачу (01.12.2008) пункт "а" частини першої статті 13 Закону № 2262-XII діяв в редакції Закону, за змістом якої пенсії за вислугу років військовослужбовцям призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
У контексті встановлених судом обставин, слід дійти висновку про те, що у відповідача не було підстав здійснювати перерахунок пенсії пенсію позивачу, звільненого у запас Збройних сил України, у розмірі 55% грошового забезпечення, оскільки з врахуванням вислуги років (20 років) розмір пенсії, виходячи з 55% відповідних сум грошового забезпечення, може призначатися лише особам, звільненим з військової служби у відставку за віком або станом здоров'я.
Крім того, за правилами статті 63 Закону № 2262-XII (у редакції Закону від 23.12.2015 № 900-VIII) пенсії перераховують у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Водночас з 01.01.2016 не відбулось підвищення чи ведення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" внесено зміни в пункт "а" статті 13 Закону № 2262-XII та розширено коло осіб, яким призначається пенсія на підставі пункту "а" частини першої статті 13 цього Закону за рахунок осіб, звільнених зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Як встановлено у справі, що розглядається, позивач звільнений у запас Збройних сил за пунктом 64 "б" (через хворобу ) згідно наказу від 28.11.2008, службу в поліції не проходив, а отже, норма статті 13, яка набрала чинності з 07.11.2015 на позивача не розповсюджується.
Таким чином передбачені статтею 63 Закону №2262-XII підстави для перерахунку раніше призначених пенсій не настали.
Враховуючи, встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, приймаючи до уваги, що позивач був звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за ст. 64 п. "б" (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС, а не у відставку за віком або станом здоров'я, відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 01.01.2016, виходячи із 55% сум грошового забезпечення, діяв у відповідності до вимог Закону № 2262-XII, а відтак суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Такі висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 05 лютого 2021 року у справі №1.380.2019.000262, від 11 березня 2021 року у справі №1.380.2019.002722, від 13 квітня 2022 року у справі №0540/6069/18-а.
Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, згідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1,м. Суми, Сумська область,40009, код ЄДРПОУ 21108013) про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 29.04.2022.
Суддя І.Г. Шевченко