27 квітня 2022 року м. Рівне №460/10045/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) та просила визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування ч. 1 ст. 27, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при призначенні позивачу пенсії за віком з 01.03.2021 і незастосування показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2018-2020 роки; зобов'язати відповідача призначити та виплатити з 01.03.2021 пенсію за віком відповідно до ст. 27, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018, 2019 та 2020 роки, з урахуванням вже отриманих сум.
Обґрунтовуючи позов, вказала, що з 19.12.2003 їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З 14.02.2008 на підставі поданої заяви їй призначено пенсію за віком згідно зі ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", ст. 37 Закону України "Про державну службу", зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". 09.03.2021 позивач звернулася до відповідача з заявою здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідач листом від 29.04.2021 повідомив, що їй призначено пенсію по Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", збільшено страховий стаж для обрахунку пенсії з 35 років 5 місяців 27 днів на 37 років 10 місяців та визначено коефіцієнт заробітної плати починаючи з 01.07.2020, включивши 5 років страхового стажу до цієї дати. В той же час при обчисленні з 01.03.2021 пенсії відповідач в порушення ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 не застосував середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 роки, а здійснив індексацію пенсії відповідно до ст. 42 цього Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, застосувавши середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислену як середній показник за 2014-2016 роки. Позивач вважає, що в даному випадку має місце призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058 вперше, а тому орган Пенсійного фонду був зобов'язаний при обчисленні розміру пенсії за віком у 2021 році врахувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують призначенню нового виду пенсії.
Ухвалою від 21.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву.
Відповідач позов заперечив повністю з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що з 19.12.2003 згідно з поданою заявою позивачу призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З 14.02.2008 позивача згідно поданої заяви переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування". З 01.03.2021 відповідно до поданої заяви від 09.03.2021 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058).
Покликаючись до положень статті 45 Закону № 1058, відповідач вказав, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відповідач звернув увагу, що середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, застосовується при призначенні пенсії (вперше), що встановлено частиною другою статті 40 цього Закону. Водночас, статтею 45 Закону № 1058 передбачено застосування середньої заробітної плати (доходу), визначеної частиною другою статті 40 цього Закону, для призначення пенсії лише при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за умови якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менше як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.
Відповідач зазначив, що відповідно до пункту 13 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058 (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII), з урахуванням абзацу 2 пункту 8 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, з 01.03.2021 органами Пенсійного фонду України автоматизованим способом проведено перерахунок пенсій відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт 1.11. Збільшений відповідно до цього Порядку показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, - 5426,60 грн (3764,40 грн - середня заробітна плата по країні за 2014-2016 роки відповідно до пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону (зі змінами) х 1,17 - коефіцієнт підвищення з 01.03.2019 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, х 1,11 - коефіцієнт підвищення з 01.05.2020 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251, х 1,11 - коефіцієнт підвищення з 01.03.2021 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127) - застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсій, переведення з одного виду пенсії на інший.
Відтак, зазначив, що з 01.03.2021 автоматизованим способом позивача переведено з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на пенсію за віком на умовах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за матеріалами пенсійної справи, оскільки розмір пенсійної виплати позивача у такому випадку збільшується. Враховуючи викладене, розмір пенсійної виплати позивача з 01.03.2021 становить 5899,50 грн, в тому числі: 5661,79 грн - основний розмір пенсії, визначений з урахуванням страхового стажу та заробітної плати, + 123,83 грн - доплата за 7 років понаднормового стажу, обчислена відповідно до статті 28 Закону в редакції, чинній з 01.10.2011, + 113,88 грн - щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС категорії 3.
Відповідач вказав, що позивач з 2003 року став учасником правовідносин у сфері пенсійного страхування шляхом отримання пенсії за віком відповідно до Законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про службу в органах місцевого самоврядування", яка є різновидом пенсії за віком в розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому відсутні підстави для здійснення первинного призначення пенсії за віком у 2021 році за нормами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058. Оскільки позивач реалізував своє право на призначення пенсії за віком (19.12.2003) згідно з Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", то з 01.03.2021 підстави для обчислення пенсії позивача з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки відповідач вважає відсутніми. За наведеного, просив відмовити в позові повністю.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.
Матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 , виданого 26.08.1993 Рівненською облдержадміністрацією, має статус постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3). Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області. З 19.12.2003 на підставі поданої заяви їй призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку згідно з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З 14.02.2008 позивача на підставі поданої заяви переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування". З 01.03.2021 відповідно до поданої заяви від 09.03.2021 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На звернення ОСОБА_1 щодо пенсійного забезпечення Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 29.04.2021 № 3060-2413/Є-02/8-1700/21 повідомило, що позивача з 01.03.2021 автоматизованим способом переведено з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на пенсію за віком на умовах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за матеріалами пенсійної справи, оскільки розмір її пенсійної виплати в такому випадку збільшується. Також роз'яснено алгоритм нарахування пенсійної виплати та зазначено, що розмір заробітної плати з 01.03.2021 становить 14275,32 грн (3764,40 грн - середня заробітна плата по країні за 2014 - 2016 роки відповідно до пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону (зі змінами) х 1,17 - коефіцієнт підвищення з 01.03.2019 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 х 1,11 - коефіцієнт підвищення з 01.05.2020 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 х 1,1 - коефіцієнт підвищення з 01.03.2021 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 х 2,63062 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати).
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо незастосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.03.2021, ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим судом обставинам справи та відповідним правовідносинам, суд враховує таке.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 N 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ, в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії 19.12.2003) за цим Законом призначаються:
а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років;
б) соціальні пенсії.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (стаття 7 Закону N 1788-XII.
Статтею 12 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно зі статтею 15 Закону № 1788-ХІІ умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи:
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного та додатково (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років - 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років;
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки * та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років .
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) і цього Закону.
Матеріалами справи стверджується та визнається учасниками в заявах по суті справи, що позивачу з 19.12.2003 призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку згідно з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 N 2493-III (далі - Закон N 2493-III в редакції, чинній станом на 14.02.2008) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Пенсія в частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 N 3723-XII (в редакції станом на 14.02.2008) передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачу з 14.08.2008 призначено пенсію за віком за нормами Закону N 2493-III.
Відповідно до положень частини першої статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 N 1058-IV (далі - Закон N 1058-IV), цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону N 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі ст. 10 Закону N 1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
Тобто, Законом N 1058-IV передбачено такі пенсійні виплати, як пенсію за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та врегульовано переведення між цими видами пенсії.
Таким чином, законодавцем визначено чіткий перелік видів пенсії, що призначаються за Законом N 1058-IV.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону N 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно.
Відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск: К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 +... + Кз n);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з положеннями частини першої ст. 45 Закону N 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною третьою ст. 45 Закону N 1058-IV України встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що частиною третьою статті 45 Закону N 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV.
Як встановлено судом, позивачу з 19.12.2003 на підставі поданої заяви призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку згідно з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; з 14.02.2008 позивачу на підставі поданої заяви призначено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування"; з 01.03.2021 відповідно до поданої заяви від 09.03.2021 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на те, що за призначенням пенсії відповідно до Закону N 1058-IV позивач звернулася вперше 09.03.2021, суд вважає, що в спірній ситуації переведення з одного на інший вид пенсії в межах Закону N 1058-IV відсутнє.
Отже, суд вважає, що у випадку, коли особі було призначено пенсію за Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія, яка до цього була призначена позивачу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право при призначенні з 01.03.2021 пенсії за віком відповідно до Закону N 1058-IV на застосування показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Вказані висновки щодо застосування норм права узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 31.10.2018 по справі N 876/5312/17, та застосовуються судом до спірних правовідносин на виконання ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.
Також аналізуючи наведені відповідачем аргументи, суд звертає увагу на таке.
Пунктом 4-3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону N 1058-IV передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.
Згідно з п. 4-7 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону N 1058-IV особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.
Особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.
Судом встановлено, що розглянувши заяву позивача від 09.03.2021 про призначення пенсії за віком за нормами Закону N 1058-IV, відповідач застосував у розрахунку пенсії середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, тобто застосував алгоритм, встановлений пунктом 4-3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону N 1058-IV.
Такий розрахунок суд вважає необґрунтованим та безпідставним, позаяк вищевказана правова норма підлягає застосуванню при перерахунку з 1 жовтня 2017 року пенсій, призначених відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій". Однак, за обставинами справи, пенсія позивачу була призначена за нормами іншого закону.
Більш того, не підлягав застосуванню відповідачем й пункт 4-7 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону N 1058-IV. Доводи відповідача про те, що відбувалося автоматичне переведення пенсії позивача на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійної справи, не відповідають встановленим судом обставинам, оскільки судом достеменно встановлено, що підставою для обчислення позивачу пенсії за нормами Закону № 1058-IV слугував факт звернення з заявою від 09.03.2021. Не заперечив цього й відповідач у відзиві.
На невідповідність позивача вимогам статті 26 Закону N 1058-IV відповідач не покликається.
Отже, в спірній ситуації орган Пенсійного фонду, призначаючи позивачу вперше пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", повинен був застосувати при обчисленні пенсії положення ч. 2 ст. 40 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В ході судового розгляду справи встановлено, що 09.03.2021 позивач вперше звернулася до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення їй пенсії за віком за нормами Закону N 1058-IV, таку заяву відповідач задовольнив, однак безпідставно не врахував показники середньої заробітної плати за три роки, що передують дати звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018-2020 роки.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість, доводи позивача ґрунтуються на приписах чинного законодавства України та відповідають обставинам справи. Отже, позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо незастосування при призначенні з 01.03.2021 ОСОБА_1 вперше пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 01.03.2021 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки, відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 27 квітня 2022 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м. Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Н.О. Дорошенко