Справа № 420/6195/22
29 квітня 2022 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Корой С.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
27.04.2022 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань по ненаданню інформації про спрямування запиту на інформацію ОСОБА_1 від 28 березня 2022 року до ТУ ДБР у м. Миколаєві;
- зобов'язати Державне бюро розслідувань надати інформацію про спрямування запиту на інформацію ОСОБА_1 від 28 березня 2022 року до ТУ ДБР у м. Миколаєві.
Відповідно до п.п.3,5,6 ч.1 ст.172 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись зі змістом адміністративного позову, суддя дійшов висновку, що він не відповідає вимогам ст. 160, ст.161 КАС України.
Так, відповідно до ч.1 ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до п.9 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань по ненаданню інформації про спрямування запиту на інформацію ОСОБА_1 від 28 березня 2022 року до ТУ ДБР у м. Миколаєві.
Так, в обґрунтування позовних вимок позивач зазначає, що 28 березня 2022 року він звернувся із запитом на інформацію до Державного бюро розслідувань, з використанням порядку надсилання запиту на інформацію та за формою, розміщеною на сайті ДБР, у якому просив надати копії розрахунково-платіжних відомостей ОСОБА_2 - працівника ТУ ДБР у м. Миколаєві за січень-лютий поточного року. З форми запиту на інформацію, вказано у позові, слідує, що Державне бюро розслідування, керуючись місією та цінностями ДБР, бралося самотужки направляти до безпосередніх розпорядників інформації запити на інформацію, отримані на власну електронну адресу.
З знімку екрану сайту Державного бюро розслідувань на якому зображено електронну форму запиту, який подано до суду разом із позовом, вбачається, що він адресований Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Миколаєві.
В той же час, у позові відсутнє обґрунтування вимог до Державного бюро розслідувань, оскільки у ньому не вказано та не наведено нормативне обґрунтування чому саме вказаний відповідач зобов'язаний надавати інформації про спрямування запиту на інформацію ОСОБА_1 від 28 березня 2022 року до ТУ ДБР у м. Миколаєві, з урахуванням того, що адресатом даного запиту є саме Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві.
Отже, позивачу необхідно навести обґрунтування вимог до Державного бюро розслідувань.
Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Частиною 2 статті 79 КАС України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Так, як вже вказано судом у позовній заяві позивач вказує, що 28 березня 2022 року він звернувся із запитом на інформацію до Державного бюро розслідувань, з використанням порядку надсилання запиту на інформацію та за формою, розміщеною на сайті ДБР, у якому просив надати копії розрахунково-платіжних відомостей ОСОБА_2 - працівника ТУ ДБР у м. Миколаєві за січень-лютий поточного року.
На підтвердження вказаного доводу позивачем надано знімок екрану сайту Державного бюро розслідувань на якому зображено електронну форму запиту.
В той же час, суд зазначає, що з даного знімку екрану не можна встановити:
- особу, яка заповнила форму звернення;
- дату заповнення форми звернення;
- дату та факт надсилання форми звернення адресату (яким визначено Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві).
Таким чином, позивачу необхідно надати відповідні докази до суду разом із їх копією для відповідача.
При цьому суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ч.ч.4-5 ст.94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
В той же час, суддя зазначає, що згідно з ч.1 ст.80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
При цьому п.4 ч.2 даної статті визначено, що необхідною вимогою до клопотання про витребування доказів судом є необхідність зазначення заходів, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Згідно з ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір”.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” з 1 січня 2022 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 2481,00 грн.
Так, позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру.
Таким чином сума судового збору, яка підлягає сплаті позивачем за подання даного позову складає 992,40 грн.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Позивач вказує, що він є інвалідом армії 2 групи та звільнений від сплати судового збору.
На підтвердження даної обставини разом із позовом надано до суду копію пенсійного посвідчення, яке видано позивачу Пенсійним фондом України 10.06.2008 року.
В той же час, суддя зазначає, що документом, який підтверджує інвалідність, є саме довідка МСЕК (форма затверджена наказом МОЗ від 30.07.12 року №577).
Таким чином, надане позивачем пенсійне посвідчення, на думку судді, не є підставою для звільнення його від сплати судового збору, в тому числі, через те, що у ньому не вказано строк визначеного групи інвалідності.
Отже, позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. чи належні докази на підтвердження наявності пільг по сплаті судового збору.
Відтак, системно проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та дослідивши позовну заяву, судом з'ясовано, що при подачі адміністративного позову позивачем не було виконано вимог, передбачених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч. 1 ст.169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч.2 ст.169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду визначених судом доказів та обґрунтувань вимог до Державного бюро розслідувань.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169 КАС України, суддя, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Копію цієї ухвали надіслати позивачу.
Встановити позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя С.М. Корой