29 квітня 2022 р. № 400/12737/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради, вул. Грушевського, 3, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213,
про:визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправними дії відповідача щодо непроведення позивачу перерахунку та виплати разової грошової допомоги, передбаченої частиною п'ятою статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком; зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок та виплатити разову грошову допомогу частиною п'ятою статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у сумі 7 354 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у неї статусу учасника бойових дій, застосування пункту 22 статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) та рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України.
Відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
У зв'язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 31.10.2016.
Листом відповідача від 02.12.2021 № 7356/04.206 підтверджується, що відповідач виплатив позивачу щорічну грошову допомогу як учаснику бойових дій до 5 травня за 2021 рік у сумі 1 491 грн.
Спір між сторонами виник у зв'язку з нарахуванням та виплатою відповідачем позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325 (далі - Постанова № 325).
Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з такого.
Закон № 3551-XII, відповідно до його преамбули, визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до частини п'ятої пункту 22 статті 12 Закону № 3551-XII у редакції, чинній до 01.01.2008, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
З 01.01.2008, з урахуванням змін, унесених пунктом 20 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», частина п'ята пункту 22 статті 12 Закону № 3551-XII має таку редакцію: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням від 22.05.2008 №10рп/2008 у справі № 1-28/2008 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), серед іншого, положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Законом України від 28.12.2014 №79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набрав чинності з 01.01.2015, розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України» доповнений пунктом 26, згідно з яким норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Ураховуючи зазначені приписи Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 08.04.2021 № 325 „Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань” (далі - Постанова № 325), згідно з додатком до якої „Розміри виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань” разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня.
27.02.2020 Конституційний Суд України прийняв рішення №3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18), яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України вирішив, що окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Конституційний Суд України зазначив, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Установлення пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551-XII, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
За юридичною позицією Конституційного Суду України, «встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII, підриває довіру до держави. Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту" (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18.12.2018 №12-р/2018).
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 27.02.2020 ані приписи пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ані приписи статті 12 вказаного Закону у редакції пункту 20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» об'єктивно не можуть запроваджувати правила призначення та виплати допомоги до 5 травня для учасників бойових дій.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що з 27.02.2020 у позивача виникло право на соціальне забезпечення у редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка передбачала розмір разової грошової допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у п'ять мінімальних пенсій за віком.
Частина перша статті 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що «мінімальний розмір пенсії за віком … встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом».
Отже, суд вважає, що щорічна одноразова грошова допомога до 5 травня повинна бути виплачена у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, визначеної частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.
На підставі вищенаведеного позов належить задовольнити.
Судові витрати у справі відсутні.
Щодо клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати до суду в установлений судом строк звіт щодо виконання рішення суду, суд зазначає таке.
За нормами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, а, отже, наділений правом, а не закріпленим обов'язком під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися залежно від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а (адміністративне провадження № К/9901/43354/18) та в ухвалі від 23.04.2019 у справі № 805/516/18-а.
Зокрема, Верховний Суд зазначив у цих справах, що з огляду на ненаведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи відсутність у справі будь-яких доказів наміру відповідача ухилитися від виконання рішення суду, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду, враховуючи відсутність будь-яких доводів та доказів, які б свідчили про наявність ризиків ухилення відповідача від виконання рішення суду.
Щодо клопотання позивача про негайне виконання рішення суду суд зазначає про таке.
Відповідно до пункту шостого частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць
Спірна грошова допомога є разовою щорічною грошовою допомогою, виплачується раз на рік, отже, не є періодичним платежем.
Суд не вирішує питання щодо стягнення грошової допомоги та тим більше не визначає суми стягнення за місяць.
На підставі зазначеного суд не вбачає підстав для застосування пункту першого частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України та негайного виконання судового рішення у цій справі.
Керуючись статтями 2, 9, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради (вул. Грушевського, 3, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213, ідентифікаційний код: 03194559) задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради (55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Грушевського, 3, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 03194559) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому частиною п'ятою пункту 22 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2021 рік.
3. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради (55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Грушевського, 3, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 03194559) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік відповідно до частини п'ятої пункту 22 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна