справа №380/2260/22
29 квітня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області, Служби безпеки України в особі Фінансово-економічного управління Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Управління Служби безпеки України у Львівській області (79012, м. Львів, вул. Вітовського, 55), Служби безпеки України в особі Фінансово-економічного управління Служби безпеки України (01601, м. Київ, вул. Малопідвальна, 16) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність СБУ в особі Фінансово - економічного управління СБУ щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з листопада 2014 року по червень 2017 року;
- зобов'язати СБУ в особі Фінансово - економічного управління СБУ нарахувати і виплати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2014 року по червень 2017 року;
- визнати протиправною бездіяльність УСБУ у Львівській області щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з вересня 1996 року по жовтень 2014 року;
- зобов'язати УСБУ у Львівській області нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з вересня 1996 року по жовтень 2014 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 в період з вересня 1996 року по жовтень 2014 року проходив службу в УСБУ у Львівській області, а в період з листопада 2014 року по червень 2017 року в СБУ. Під час проходження служби відповідачем грошове забезпечення позивача нараховувалось та виплачувалось з порушенням норм діючого законодавства, а саме не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року витребувано в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області належним завірену копію довідки про грошове забезпечення позивача за період з липня 2013 року по жовтень 2014 роки, з відображенням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення.
Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Представник відповідачів подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Позивач просить суд зобов'язати УСБУ у Львівській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення в період, починаючи з 1996 року. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення громадянам України передбачена Законом України «Про індексацію грошових доходів населення». Частиною 1 ст. 17 вказаного Закону визначено, що даний Закон набирає чинності з 01 січня 2003 року. Відтак, до 01 січня 2003 року законодавством України не було передбачено ні самого поняття індексації, ні порядку обчислення індексу споживчих цін, ні підстав для нарахування індексації, ні видів грошових виплат, які підлягають індексації. Саме тому позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення та зобов'язання нарахувати та виплатити, починаючи з вересня 1996 року є абсолютно нікчемними, оскільки питання індексації грошових доходів населення були врегульовані українським законодавством лише 01 січня 2003 року.
Зазначає, що ОСОБА_1 перебував на грошовому забезпеченні УСБУ у Львівській області в період з липня 2013 року по жовтень 2014 року. Одночасно у цей період ОСОБА_1 здійснювалась нарахування та виплата індексації грошового забезпечення Управлінням СБ України у Львівській області, що підтверджується відповіддю із фінансового відділу Управління. Увесь інший період проходження військової служби позивач перебував на грошовому забезпеченні в Службі безпеки України (м. Київ, вул. Володимирська, 33). Саме твердження про те, що позивач знаходився на грошовому забезпеченні у Фінансово-економічного управління СБ України з 01 листопада 2014 по 10 червня 2017 року, не може свідчити про те, що всі свої інші періоди проходження військової служби він перебував на грошовому забезпеченні саме Управління СБ України у Львівській області без будь-яких підтверджуючих документів. До 01.11.2014 року, за виключенням вказаного відповідачем періоду (липень 2013 року по жовтень 2014 року), позивач перебував на грошовому забезпеченні Служби безпеки України. До вказаного періоду до 2014 року, за виключенням періоду перебування в УСБУ у Львівській області, відповідач перебував на грошовому забезпеченні у відповідному фінансовому підрозділі військової контррозвідки СБ України (не ФЕУ СБ України), який підпорядковувався напряму до СБ України (м. Київ, вул. Володимирська, 33). Отже викладене свідчить про абсолютну не обґрунтованість частини позовних вимог, пред'явлених до відповідача - УСБУ у Львівській області.
У відповідності до абз. 3 ч. 5 постанови Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. З метою соціального захисту співробітників Служби безпеки України (з урахуванням подальшого їх звільнення на пенсію) з 2014 по 2017 роки в межах бюджетних асигнувань здійснювалось підвищення грошового забезпечення шляхом збільшення граничного розміру преміювання. Отже, у зв'язку із збільшенням грошового забезпечення (доходу) військовослужбовцям, Службою безпеки України не здійснювалась нарахування та виплата індексації, за відсутності підстав. Крім того, у зв'язку з відсутністю закладених в бюджет сум на виплату індексації вважаємо, що в даному випадку жодної протиправної бездіяльності співробітниками СБ України допущено не було.
Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , проходив службу в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області та Служби безпеки України.
Наказом голови Служби безпеки України №618-ОС від 03.06.2017 року позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу з 10.06.2017 року.
Позивач звернувся до Фінансово-економічного управління Служби безпеки України з заявою, у якій просив провести йому перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.1985 року по 10.06.2017 року.
Листом Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 30.06.2021 року №21/3/1-С-75/5 у задоволенні заяви позивача щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.08.1985 року по 10.06.2017 року відмовлено.
Вважаючи, що при звільненні відповідач здійснив розрахунок не у повному обсязі, а саме в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У відповідності до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII Про військовий обов'язок і військову службу військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
У свою чергу, спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-XII).
Так, частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Суд наголошує, що абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (надалі - Закон №1282) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до ст.1 Закону №1282 індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону №1282 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають
разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Положеннями статті 4 Закону №1282 визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 6 Закону №1282 визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-IIІ індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), згідно з п.4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Отже, і індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців та однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Суд підкреслює, що обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач не посилається на відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону №1282-ХІІ для проведення індексації. Відповідач зазначає лише, що у межах виділених Управлінню коштів, передбачених на виплату грошового забезпечення, виплата індексації грошового забезпечення була неможливою.
Суд вважає за необхідне зазначити, що нормами Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.
Водночас, пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. У Законі № 1282-ХІІ йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі Кечко проти України Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань
Тому суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №825/874/17.
Як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно особової картки грошового забезпечення №1063 та особового рахунку військовослужбовця СБ України №828 з липня 2013 року по жовтень 2014 року перебував на грошовому забезпеченні в УСБУ у Львівській області.
Згідно архівних відомостей про нарахування позивачу грошового забезпечення з липня 2013 по грудень 2013, з січня 2014 по серпень 2014, з вересня 2014 по жовтень 2014 судом встановлено, що позивачу було виплачено індексацію грошового забезпечення у квітні 2014 року в розмірі 13,40 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що УСБУ у Львівській області протиправно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення позивачу за період з липня 2013 року по жовтень 2014 року за виключенням квітня 2014 р.
Відповідно до довідки від 25.06.2021 року №21/2/2-833, яка видана Фінансово - економічним управлінням СБУ, позивачу під час проходження військової служби в період з 01.11.2014 року по 10.06.2017 року індексація доходів не нараховувалась та не виплачувалась.
Відтак, СБ України протиправно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення позивачу за період з 01.11.2014 року по 10.06.2017 року.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання УСБУ у Львівській області нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з вересня 1996 року по червень 2014 року, то така не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів його перебування на фінансовому забезпеченні УСБУ у Львівській області у вказаний період.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довели правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області, Служби безпеки України в особі Фінансово-економічного управління Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з липня 2013 по березень 2014 року та з травня 2014 по жовтень 2014 року.
Зобов'язати Управління Служби безпеки України у Львівській області (79012, м. Львів, вул. Вітовського, 55; код ЄДРПОУ 20001591) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з липня 2013 по березень 2014 року та з травня 2014 по жовтень 2014 року.
Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 листопада 2014 року по 10 червня 2017 року
Зобов'язати Службу безпеки України (01601, м. Київ, вул. Малопідвальна, 16; код ЄДРПОУ 00034074) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 листопада 2014 року по 10 червня 2017 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кухар Н.А.