Справа № 522/4681/21
Провадження по справі № 1-кп/522/284/22
28 квітня 2022 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Приморського районного суду м. Одеси № 106 в режимі відеоконференції із Кагарлицьким районним судом Київської області клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12019161500003025 від 06.12.2019 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеси, громадянина України, українця, ФОП « ОСОБА_3 », зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 191 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
представників потерпілих осіб ТОВ «ДБК ДОРСЕРВІС» та ТОВ «БК ДОРСЕРВІС» - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції із Кагарлицьким районним судом Київської області), -
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси на розгляді перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019161500003025 від 06.12.2019 року стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 191 КК України.
В судове засідання з'явились прокурор, представники потерпілих осіб, захисник обвинуваченого. Судове засідання проведене за участі обвинуваченого в режимі відеоконференції із Кагарлицьким районним судом Київської області.
26.04.2022 року до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання прокурора ОСОБА_4 про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_4 підтримала подане клопотання, просила його задовольнити, вказала, що обвинувачений порушує покладені на нього обов'язки, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу, яка в даному кримінальному провадженні ще не була допитана, та вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення, що підтверджує наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказала, що обвинувачений не з'явився в судове засідання 26.04.2022 року о 10 год. 00 хв., а про поважність неявки, суд завчасно не повідомив.
Представники потерпілих осіб ТОВ «ДБК ДОРСЕРВІС» та ТОВ «БК ДОРСЕРВІС» - адвокати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , просили задовольнити клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_8 заперечував проти клопотання прокурора та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на його невідповідність вимогам КПК України, безпідставність, на недоведеність прокурором ризиків та на те, що клопотання не було вручене належним чином обвинуваченому. Стосовно неприбуття обвинуваченого та захисника в попереднє судове засідання, адвокат пояснив, що стороною захисту на елетронну адресу суду було надіслано клопотання про відкладення судового засідання, призначеного 11.03.2022 року, у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану та неможливість прибуття обвинуваченого через активні бойові дії на території Київської області, де проживає ОСОБА_3 . В судове засідання 26.04.2022 року сторона захисту не прибула до суду, оскільки було переплутано дату судового засідання.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав свого захисника та просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Вислухавши клопотання прокурора, заслухавши думки інших учасників судового засідання, суд приходить до таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Також слід враховувати, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.
Так, відповідно до ст. ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності судимостей та інше).
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Враховуючи, що судом ще не завершилось дослідження матеріалів провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень.
При цьому, не вдаючись до оцінки доказів, у відповідності до положень ст. 23 та ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 КК України, за кваліфікуючими ознаками: привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем; та ч. 4 ст. 191 КК України, за кваліфікуючими ознаками: привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене у великих розмірах.
Вирішуючи питання щодо можливості обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, має постійне місце реєстрації в м. Одесі, наразі проживає в Київській області, є фізичною особою-підприємцем, має родину, що свідчить про наявність у нього досить міцних соціальних зв'язків.
Крім того, на підтвердження існування заявленого в клопотанні ризику можливого переховування обвинуваченого від суду, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором, окрім посилання на тяжкість інкримінованих ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, не наведено жодного переконливого доказу, який би свідчив, що обвинувачений переховувався чи порушував покладені на нього процесуальні обов'язки.
Суд вважає за необхідне зазначити, що сама по собі тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, не може бути підставою для застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про що неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях.
В поданому клопотанні прокурор зазначила, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за місцем реєстрації не мешкає, встановити його місце знаходження та зобов'язати прибути його до слідчого відділу Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, з метою вручення підозри, не надалось можливим.
Суд вважає за необхідне зазначити, що наразі кримінальне провадження №12019161500003025 від 06.12.2019 року стосовно ОСОБА_3 перебуває в суді на стадії судового розгляду, а згідно реєстру матеріалів досудового розслідування вказаного кримінального провадження ОСОБА_3 було повідомлено про підозру 27.01.2021 року.
Посилання прокурора у клопотанні про наявність ризиків впливу обвинуваченого на потерпілу, з метою зміни показань останньої, та можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, є необґрунтованими, оскільки в даному кримінальному провадженні є лише потерпіла юридична особа та її представники, а доказів того, що останній якимось чином впливав на потерпілу сторону до цього часу, або вчинив інше кримінальне правопорушення, стороною обвинувачення не представлено.
З урахуванням того, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та є фізичною особою-підприємцем, суд вважає, що ризики того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення прокурором недоведені. Будь-яких інших даних, які б доводили, що ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення стороною обвинувачення також не представлено.
Натомість, судом встанолвено, що ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_9 від 27.01.2021 року стосовно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та 29.01.2021 року ОСОБА_3 був звільнений з під-варти після внесення застави, в результаті чого на нього були покладені обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
На час надходження обвинувального акту до суду, обвинувачений виконував свої обов'язки, пов'язані з його процесуальним статусом у даному кримінальному провадженні, не переховувався від суду та з'являвся в судові засідання.
Стосовно неприбуття в попередні судові засідання, захисник обвинуваченого пояснив, що у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану та ускладненням міжрегіонального сполучення між містами, враховуючи, що обвинувачений проживає в Київській області, сторона захисту просила відкладати розгляд кримінального провадження. Через те, що виникла плутанина із датою судового засідання, сторона захисту не з'явилася 26.04.2022 року до суду.
Таким чином, суд погожується з доводами сторони захисту щодо невідповідності клопотання прокурора вимогам КПК України та крім того вважає посилання стосовно несвоєчасного вручення клопотання обвинуваченому обгрунтованими.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 184 КПК України, копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
В судовому засіданні ОСОБА_3 вказав, що взагалі не отримував копію клопотання прокурора про обрання йому запобіжного заходу.
Прокурор ОСОБА_4 пояснила, що надсилала копію клопотання захиснику обвинуваченого через месенджер у мобільному телефоні.
Захисник вказав, що отримав клопотання прокурора через месенджер у телефоні, однак без одного аркушу. Проте вважав, що надіслання у такий спосіб клопотання прокурором за наявності у нього офіційної електронної адреси та робочого контактного телефону не передбачено чинним законодавством.
Наведені доводи захисника суд вважає раціональними та слід зауважити, що чинний КПК України зобов'язує прокурора вручити таке клопотання саме обвинуваченому, однак не його захиснику.
При цьому сторона захисту не заперечувала щодо можливості розгляду вищевказаного клопотання прокурора по суті.
Враховуючи встановлені судом обставини при розгляді клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає, оскільки прокурором не доведено необхідність застосування саме такого виду запобіжного заходу, необґрунтовано наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не дотримано вимог КПК України при його складанні та копія клопотання не була вручена прокурором обвинуваченому належним чином, в передбачений законом спосіб.
Керуючись ст. 132, 176, 177, 178, 179, 183, 194, 196, 331, 372, 376 КПК України, -
В задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12019161500003025 від 06.12.2019 року стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 191 КК України, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Приморського районного
суду м. Одеси ОСОБА_1