Справа № 946/2172/22 Провадження № 3/946/722/22
28 квітня 2022 року суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Присакар О.Я., ознайомившись з адміністративними матеріалами, що надійшли з Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №320122, 21.03.2022 року о 23 год. 08 хв., в смт. Суворове Ізмаїльського району по вул. Пушкіна, водій ОСОБА_1 керував мотоциклом МТ-1036, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини та порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку водій відмовився.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи на 28.04.2022 року об 11 год. 00 хв. повідомлявся шляхом направлення повісток за адресою, вказаною правопорушником при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, до суду повернувся конверт із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Зазначені обставини дають змогу суду дійти висновку про наявність даних про своєчасне сповіщення притягуваного про місце і час розгляду справи.
Справу може бути розглянуто під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ч. 1 ст. 268 КУпАП).
Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема, рішення «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним.
Крім того, як вбачається з рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України» Європейський суд дійшов висновку, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв'язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого часу, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки.
Таким чином, ОСОБА_1 знав про складений відносно нього протокол, що та не вжив заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження.
Оскільки є дані про своєчасне сповіщення притягуваного ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи і від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, суд у відповідності до ч. 1 ст. 268 КУпАП вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №320122 від 21.03.2022 року; відеозаписом подій.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями).
Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.10.2021 року (справа № 946/8340/21) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був визнав винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн.
Дослідивши в сукупності всі докази, суд приходить до висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст. 130 ч.2 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно довідки наданої САП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеські області від 22.03.2022 року, згідно облікових даних ІП «ГЦС Посвідчення водія» ІТС ІПНП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії не отримував.
Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочинів проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» … «позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала».
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд враховує обставини, згідно ст. ст. 34, 35 КУпАП, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, з урахуванням чого застосовує адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст. ст. 130 ч.2, 283 КУпАП,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 496,2 грн., зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення.
Суддя О.Я.Присакар