Справа № 946/2837/22
Провадження № 1-кс/946/1276/22
27 квітня 2022 року слідчий суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю: слідчого - ОСОБА_3 , прокурора - ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 , захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кишинів Республіки Молдова, молдованина, громадянина Молдови, з середньою освітою, офіційно не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 01.10.2021 Ізмаїльським міськрайонним судом, за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст. 186 КК України,
В провадженні СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022162150000087 від 27.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , перебуваючи на іспитовому строці за раніше вчинений злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, 08.01.2022 близько 14 години 30 хвилин, разом з ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , де побачили через вікно на підвіконні зазначеного вище домоволодіння ноутбук торгової марки «Asus» білого кольору, моделі Х502СА, та комп'ютерну клавіатуру торгової марки «Real-EL» чорного кольору.
Побачивши зазначені речі, ОСОБА_7 вирішив таємно викрасти їх, у зв'язку з чим, запропонував ОСОБА_5 допомогти йому у викрадені зазначеного майна, а саме пройти та залишитися на куті АДРЕСА_3 для здійснення спостереження за обстановкою, з метою його попередження у разі виявлення сторонніх осіб, які могли б зашкодити їх незаконним діям, а він з свого боку, через вікно таємно викраде зазначені речі, на що останній погодився.
Далі, ОСОБА_5 надавши свою згоду ОСОБА_7 на допомогу у вчиненні зазначеного вище злочину, діючи відповідно раніше досягнутої домовленості, діючи умисно, з корисливих мотивів та за попередньою змовою, залишився на куті АДРЕСА_3 для здійснення спостереження за обстановкою, а ОСОБА_7 у свою чергу доводячи до логічного завершення свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, підійшов до вікна домоволодіння АДРЕСА_2 , де силою з зовні відкрив одну з його створок, й з підвіконня викрав ноутбук торгової марки «Asus» білого кольору, моделі Х502СА, вартістю 3266 гривень 66 копійок та комп'ютерну клавіатуру торгової марки «Real-EL» чорного кольору вартістю 200 гривень.
У цей час господар зазначеного домоволодіння ОСОБА_8 , знаходячись у кімнаті де на підвіконні перебували його речі: ноутбук торгової марки «Asus» та комп'ютерна клавіатураторгової марки «Real-EL», побачивши що відносно його майна ОСОБА_7 здійснює злочин, а саме намагається його викрасти, зажадав від останнього припинити протиправні дії та залишити його майно, на що останній, розуміючи що його незаконні дії помічені господарем зазначеного домоволодіння, на вимоги останнього не відреагував та спробував втекти з місця вчинення злочину разом з викраденим майном, але був затриманий господарем викраденого майна ОСОБА_8 .
У свою чергу ОСОБА_5 побачивши, що ОСОБА_7 затриманий на місці вчинення злочину господарем майна, яке було викрадено, з місця вчинення злочину зник.
На підставі викладеного, встановлено наявність достатніх доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України, за ознаками: закінчений замах на вчинення кримінального правопорушення, коли особа вчинила усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.
20.04.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України.
У зв'язку із наявністю ризиків, визначених ст. 177 КПК України, слідчий та прокурор просять застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
У судовому засіданні слідчий підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити. Прокурор в судовому засіданні просив задовольнити клопотання слідчого. Зазначили, що наявні всі підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, у зв'язку із обґрунтованістю підозри та підтвердженням наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначили, що на даний момент підозра є обґрунтованою.
Підозрюваний в судовому засіданні вину визнав, розкаюється, обіцяє не вчиняти нових злочинів та просить нічний домашній арешт. Зазначив, що проживає разом з матір'ю. У матері одна нирка, вона часто хворіє, потребує догляду та сторонньої допомоги. У нього огород, теплиця, займається торгівлею овочів та з цього вини живуть.
Захисник у судовому засідання заперечував проти задоволення клопотання частково, просив нічний домашній арешт. Зазначив, що підозрюваний вину визнає, слідству допомагає, брав участь у слідчому експерименті. Матеріальну шкоду відшкодував. У нього мати пенсіонерка, інвалід, потребує допомоги та ухід. При цілодобовому домашньому арешті суттєво будуть обмежені права підозрюваного та його матері. Збитки він відшкодував.
Вислухавши слідчого, прокурора, підозрюваного, його захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту необхідно задовольнити частково з наступних обставин.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022162150000087 від 27.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України.
20.04.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України, визнав повністю.
Відповідно до п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, метою та підставою застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_5 є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Так, ризик переховування від органів досудового розслідування або суду цілком можливий, оскільки враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні, зокрема за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України - позбавлення волі від 7 до 10 років, він може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин. Крім того, у даному випадку необхідно врахувати відсутність у підозрюваного постійного місця роботи, він не одружений та не має утриманців.
Також, підозрюваний підозрюваний може незаконно впливати на осіб, які визнані потерпілими та на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а тому підозрюваний матиме можливість незаконно впливати на свідків та потерпілих, зокрема шляхом прохань або погроз змушувати надати неправдиві показання з метою створення сприятливих для себе умов для уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин.
Також, відносно ОСОБА_5 знаходиться на іспитовому випробуванні терміном на 1 рік на підставі вироку Ізмаїльського міськрайонного суду від 01.10.2021, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив новий злочини, що свідчить про продовження злочинної діяльності, а відтак і про можливість вчинення інших кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_5 є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинення ним іншого кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та/або свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
В свою чергу, відповідно до вимог ст. 178 УПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Відтак, у даному кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловлено позицію, викладену у п.1 листа за №511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року, згідно якої, вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний: здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону; враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ); при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України») тощо.
Згідно з вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції та практики ЄСПЛ (рішення від 25.03.1999 року у справі «Ніколова проти Болгарії», рішення від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України»), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
При вирішенні питання про обрання (продовження) запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст.178 КПК України.
В ході судового засідання слідчий та прокурор зазначили про наявність ризиків передбачених п.п. 1,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 зазначили на необхідності запобігти спробам вчинення ним іншого кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та/або свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Ризики, на наявності яких наголошують слідчий та прокурор на даний момент підтверджуються наступним.
Так, враховуючи, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України за ознаками: закінчений замах на вчинення кримінального правопорушення, коли особа вчинила усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, санкція якого передбачає позбавлення волі від 7 до 10 років, він може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин. Крім того, у даному випадку необхідно врахувати відсутність у підозрюваного постійного місця роботи, він не одружений та не має утриманців та те, що ОСОБА_5 знаходиться на іспитовому випробуванні терміном на 1 рік на підставі вироку Ізмаїльського міськрайонного суду від 01.10.2021, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив новий злочини, що свідчить про продовження злочинної діяльності, а відтак і про можливість вчинення інших кримінальних правопорушень, можливо зробити висновок, що менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а також не зможуть забезпечити виконання покладених на підозрюваного обов'язків.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає «наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин» (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34). Розумна підозра, згадана в ст. 5 § 1(с) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування (див. рішення N.C. v. Italy of 11 January 2001, §45).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створіть загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Отже, прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Слідчий суддя зазначає, що при вирішенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_5 враховано вагомість наявних доказів у матеріалах кримінального провадження, що вказують на причетність до вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, особистість підозрюваного, а також те, що ОСОБА_5 винним визнав себе, розкаюється, слідству допомагає, від органів досудового розслідування не переховувалася, на думку слідчого судді, достатнім буде застосування домашнього арешту з забороною йому залишати своє місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду з 18:00 години до 07:00 години наступної доби. При обранні підозрюваному саме нічного, а не цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя враховує, що підозрюваний проживає з хворою пристарілою матір'ю, яка потребує стороннього догляду, у нього огород, теплиця, займається торгівлею овочів та з цього вини живуть, та у разі обрання цілодобового домашнього арешту, його нікому буде забезпечувати та доглядати його та матір, що заздалегідь поставить підозрюваного у ситуацію, коли він буде вимушений порушити умови цілодобового домашнього арешту з метою забезпечення своєї життєдіяльності.
Строки запобіжного заходу не можуть перевищувати 60 днів, а також строків досудового слідства, у зв'язку з чим запобіжні заходи можуть бути застосовані відповідно до строку закінчення досудового слідства та на строк, що не перевищує 60 діб.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 184, 193, 194, 196 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною йому залишати своє місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду з 18:00 години до 07:00 години наступної доби.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не залишати своє місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду, з 18:00 години до 07:00 години наступної доби;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію 19 червня 2022 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали проголошено 29.04.2022р. о 09:00 год.
Слідчий суддя: ОСОБА_1