13.04.2022
Справа № 497/1742/2021
Провадження № 2-а/497/1/22
13.04.2022 року Болградський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Кравцової А.В., секретар судового засідання Вачева Т.М., розглянувши у приміщенні суду в м.Болград за відсутністю сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції та Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови, третя особа - інспектор СРПП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Василіогло Валентин Васильович,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 03.09.2020 поліцейським СРПП Ізмаїльського РВП ГУНП Василіогло В.В. ухвалено неправомірну постанову серії БАБ №940649 про притягнення його, позивача, до адміністративної відповідальності за ч.2ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач стверджує, що 03 вересня 2021 року він, керуючи своїм власним автомобілем Ford Transit (мікроавтобус) з державним реєстраційним знаком НОМЕР_1 , - рухався автодорогою Болград-Ізмаїл, був зупинений інспектором СРПП Ізмаїльського РВГІ ГУНП в Одеській області Василіоглом В.В., тому, з дотриманням правил зупинки, увімкнувши правий світловий покажчик повороту, виїхав на праве узбіччя, та зупинився в місці, що вказав йому працівник поліції - позаду вантажного автомобіля, який також стояв на правому узбіччі; потім, за його, позивача, автомобілем, опинився легковий автомобіль поліції та ще один автомобіль, що був зупинений іншим працівником поліції. Таким чином, одночасно на узбіччі дороги перебували чотири автомобілі, у тому числі - першим розташовувався вантажний автомобіль. Після перевірки документів, поліцейський ОСОБА_2 дозволив йому, позивачу, продовжувати рух автомобілем. При цьому поліцейський стояв з лівого боку від його, позивача, мікроавтобуса, та разом з розташованими позаду легковими автомобілями загороджував дзеркало заднього виду. Для виїзду на дорогу і продовження руху по ній, йому, позивачу, необхідно було об'їхати вантажний автомобіль, що стояв по переду, тому він, позивач, увімкнувши лівий сигнал повороту, трохи посунув свій автомобіль у напрямку з узбіччя до смуги руху на дорозі - для того, щоб, не виїжджаючи на смугу попутного руху пересвідчитися у відсутності перешкод для виїзду на дорогу з об'їздом вантажного автомобіля. Фактично, проїхавши декілька метрів, він зупинився, наміру виїжджати на дорогу без встановлення того, що це буде безпечно - він не мав.
Саме в цей час у попутному напрямку, ззаду, рухався автомобіль, водій якого, помилково припустивши, що він хоче виїхати на дорогу, посигналив та змінив напрямок руху свого транспортного засобу ліворуч, уникаючи уявного зіткнення, при цьому - не гальмував, а перешкоди яка би викликала необхідність змінювати напрям руху для нього, стверджує позивач, - не було.
Після того, як він, позивач, розпочав рух, - його наздогнали зазначені вище працівники поліції та знову зупинили, повідомивши, що він нібито порушив правила дорожнього руху не надавши переваги іншому транспортному засобу.
Він, позивач, не погоджується з таким твердженням працівників поліції, оскільки правила дорожнього руху не порушував, а те що водій іншого транспортного засобу не зрозумів який маневр він виконуює - не є його провиною. Після цього працівник поліції дозводлив йому продовжувати рух, але потім йому, позивачу, стало вдомо, що стосовно нього складено постанову про порушення ним ПДР та про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2ст.122 КУпАП.
Таким чином, стверджується у вимогах позову, він, позивач, - правил дорожнього руху не порушував, а з боку посадової особи поліції допущено ряд порушень при ухваленні оскаржуваної постанови та не забезпечено його позивача, права на захист та на об'єктивний розгляд справи. Тому цю постанову просить скасувати як незаконну.
Ухвалою суду від 27.09.2021 відкрито позовне провадження та запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву, а ухвалою від 23.10.2021р. до участі у справі було залучено в якості співвідповідача Головне управління Національної поліції в Одеській області.
Представник відповідача УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції надав суду відзив на позов, яким проти задоволення позовних вимог заперечив, стверджуючи, що факт порушення позивачем ПДР України було встановлено, що підтверджується відеофіксацією правопорушення, тому, з урахуванням вимог чинного законодавства, ОСОБА_1 було правомірно притягнуто до відповідальності за ч.2ст.122 КУпАП.
Вивчивши доводи позовної заяви гр. ОСОБА_1 , відзив на позов щодо н6епогодження відповідача з позовними вимогами та підставами позову, вивчивши доводи позивача у відповіді на відзив та матеріали справи, дослідивши надані докази, суд з'ясував наступне.
Відповідно до вимог ч.1ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Одним з завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст. 245 КУпАП.
За вимогами ст.280 КУпАП, посадова особа, при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно постанови серії БАБ №940649 від 03.09.2020р., копія якої міститься в матеріалах справи, позивач ОСОБА_1 03.09.2021року о 10:15годині, на 45км. автодороги Т-1631 Болград-Ізмаїл, керуючи транспортним засобом Ford Transit д.н.з. НОМЕР_1 перед початком руху не переконався, що це небезпечно, не надав перваги у русі транспортному засобу, що рухався у попутному напрямку та змусив водія змінити напрямок руху, чим порушив п.п.13.1. та п.п.10.1 ПДР України. У зв'язку з цим, на позивача накладено стягнення в межах санкції ч.2ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Відповідно до ст.287 КУпАП, постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її ухвалено, а, ч.2 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за "...порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, тощо...".
Згідно п.п.13.1. ПДР України водій, залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу, - має дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. А, вВідповідно до п.10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, - водій має переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Відповідачем на підтвердження своїх заперечень проти вимог позову, - надано суду відеозапис, з якого вбачається, що позивач 03.09.2021р. о 10.15год. на 45км. автодороги Т-1631 Болград-Ізмаїл, керуючи транспортним засобом Ford Transit д/н НОМЕР_1 перед початком руху не переконався, що це небезпечно, та справді не надав перваги у русі транспортного засобу, який рухався у попутному напрямку та змусив водія змінити напрямок руху - водій того автомобіля змушений був, для уникнення зіткнення, виїхати лівими колесами на смугу зустрічного руху, та, в разі наявності на тій смузі зустрічного транспорту - ДТП було б неминучим, що чітко вбачається на відеозапису правопорушення.
Вказана відеофіксація спростовує твердження позивача про те, що він не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
З даного приводу суд вважає за необхідне також зазначити, що ОСОБА_1 у своєму позові підтвердив, що справді 03.09.2021 о 10.15 год. на 45 км.автодороги Т-1631 Болград-Ізмаїл він керував транспортним засобом Ford Transit д/н НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції. Дані твердження узгоджуються з переглянутим відеозаписом та не суперечать одне одному, а тому розцінюються судом як належний та допустимий доказ.
Разом з тим, позивач будь-яких доказів на спростування доводів відповідача по факту вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.2 ст.122 КУПАП не надав, як і не надав доказів на підтвердження своїх тверджень, що ПДР України він не порушував.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона справи має довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що дотримання ПДР України є невід'ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , правомірність складання постанови інспектором СРПП Ізмаїльського РВГІ ГУНП в Одеській області Василіоглом В.В., який діяв правомірно, у межах своїх повноважень і у спосіб, передбачений законом, а тому - оскаржувана постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 77, 90, 241-246, 286 КАС України,
ухвалив:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту Патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції та Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови, третя особа - інспектор СРПП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Василіогло Валентин Васильович.
Рішення суду може бути оскаржене зацікавленими особами до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин.
В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 22.04.2022 року.
Суддя А.В. Кравцова