Єдиний унікальний номер № 285/4610/19
Провадження № 1-кп/0285/151/22
28 квітня 2022 року м. Новоград-Волинський
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючої-судді ОСОБА_1 ,
за секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Новоград-Волинський кримінальне провадження № 120190600900001441, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 06.12.2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ярунь Новоград-Волинського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , освіта середня, не одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, офіційно не працює, РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
потерпіла ОСОБА_5 ,
ОСОБА_3 , умисно, злісно з 1 червня 2019 року по 30 листопада 2019 року ухиляється від сплати встановлених судовим наказом Ємільчинського районного суду Житомирської області від 04 квітня 2019 року аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи стягнення з 04.04.2019 року. ОСОБА_3 , будучи працездатною особою, маючи дохід від тимчасових заробітків, тобто маючи можливість виконувати рішення суду, заходів, спрямованих на погашення заборгованості не приймає, добровільно матеріальну допомогу сину не надає, на попередження державних виконавців про кримінальну відповідальність за непогашення заборгованості по аліментах не реагує, тим самим злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання сина, внаслідок чого станом на 01 грудня 2019 року виникла заборгованість в сумі 5060,50 грн., що перевищує суму сукупно нарахованих платежів за три місяці.
В судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України визнав повністю. Пояснив, що має на утриманні одну дитину: сина ОСОБА_7 , 2018 року народження. Знав про свій обов'язок сплачувати аліменти, отримав у державного виконавця постанову про відкриття виконавчого провадження, проте аліменти на його утримання не сплачує. Не сплачує тому, що має незадовільний стан здоров'я. За період з червня по грудень 2019 року офіційно ніде не працював, проте мав тимчасові заробітки. За виконання робіт у селі отримував 100 грн. в день. У зазначений період на стаціонарному лікуванні не перебував, до центру зайнятості з метою пошуків роботи не звертався. Інвалідності, інших пільг не має. Наразі заборгованість за той період не погашена, також не сплачує аліменти і зараз, не спілкується з сином. До вчиненого ставиться негативно. Коли вийде на роботу, то буде аліменти сплачувати. Просив суд суворо не карати.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Від потерпілої ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність. З приводу призначення покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду (а.с. 20).
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Оцінивши сукупність доказів, суд прийшов до висновку, що умисні дії ОСОБА_3 , які виразились в злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів) слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 164 КК України.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно положень ст. 12 КК України вчинене обвинуваченим діяння є кримінальним проступком.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до положень ст. 66 КК України, судом не встановлено. Позицію останнього щодо визнання вини суд не трактує як щире каяття, оскільки ОСОБА_3 і на теперішній час не сплачує аліменти на утримання малолітнього сина, борг не погашений навіть частково.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_3 згідно ст. 67 КК України, відсутні.
При обранні виду покарання суд враховує особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, його вік, задовільний стан здоров'я, посередню характеристику за місцем проживання, той факт, що він офіційно не працевлаштований, на обліку в наркологічному кабінеті та психіатричному кабінеті не перебуває, відношення до вчиненого, який свою вину у скоєному визнав.
Також суд зважає на позицію потерпілої у даному кримінальному провадженні, яка при визначенні покарання ОСОБА_3 поклалась на розсуд суду.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Санкцією ч. 1 ст. 164 КК України передбачено ряд альтернативних покарань: громадські роботи, арешт та обмеження волі.
Враховуючи ставлення обвинуваченого до вчиненого, наявність непогашеного боргу по аліментах і на момент розгляду справи, ухилення ОСОБА_3 від явки до суду, внаслідок чого до останнього неодноразово був застосований привід, був оголошений у розшук, суд вважає доцільним визначити покарання у виді арешту в межах санкції статті Особливої частини КК України.
На думку суду саме таке покарання сприятиме досягненню мети покарання, буде необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід в ході кримінального провадження відносно ОСОБА_3 не застосовувався і підстави для його застосування відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Арешт на майно не накладався.
Судові витрати та речові докази по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначити йому покарання у виді арешту на строк один місяць.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1