Справа №278/785/22
28 квітня 2022 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Мороз К. Г., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького Павла Вікторовича, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», -
21 квітня 2022 року ОСОБА_1 шляхом спрямування через систему "Електронний суд" звернулась до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Лужинецького П. В., де просить: прийняти позовну заяву до провадження; скасувати постанову про арешт коштів на рахунках та стягнення з заробітної плати та пенсії заборгованості у виконавчому провадженні № 67067868 від 05.10.2021 року.
В обґрунтування скарги посилається на те, що 06.10.2021 року ОСОБА_1 , через додаток «ДІЯ», отримала постанову про арешт коштів від 05.10.2021 року та постанову про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи від 05.10.2021 року, які винесені при примусовому виконанні виконавчого напису № 13646 від 17.05.2021 року, виданого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. у межах виконавчого провадження № 67067869 від 05.10.2021 року.
Вважає, що при здійсненні виконавчих дій приватним виконавцем були грубо порушені її права як боржника.
У засідання належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи учасники справи або їхні представники не з'явились, у зв'язку з чим розгляд здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, суд дійшов наступних міркувань.
Як роз'яснено у п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року № 6, скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Розділом VII та ст. 447 ЦПК України не визначено, яка за формою та змістом має бути скарга на рішення, дії або бездіяльність державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
Єдиною статтею ЦПК України, яка визначає форму та зміст заяви є ст. 175 ЦПК України, в якій визначено форму та зміст позовної заяви.
Оскільки в розділі VII ЦПК України не визначено форму та зміст скарги, слід застосувати аналогію права на підставі ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якою визначено, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Встановлено, що подана скарга не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня (ч. ч. 1, 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
При дослідженні поданої скарги судом з'ясовано, що вона не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, а саме: не зазначено зміст вимог скарги: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який заявник просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Порядок розгляду скарг на дії та/або бездіяльність державного чи приватного виконавця врегульовано положеннями ст. ст. 447-453 ЦПК України.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, у скарзі заявник може просити визнати дії/бездіяльність державного чи приватного виконавця незаконними, у зв'язку з чим скасувати конкретні постанови такого виконавця.
У зв'язку з наведеним, заявнику необхідно конкретизувати зміст вимог скарги на дії/бездіяльність приватного виконавця, яка б відповідала вимогам чинного законодавства, належним чином викласти обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування, а також надати відповідні докази.
Окрім того вказати, під час виконання якого саме судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено її права чи свободи.
При цьому, суддя зазначає, що сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, заявою (поданням), бере участь у їх розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується зазначене звернення, як заінтересовані особи. Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби розглядаються в судами згідно з ЦПК України за участю, як заінтересованих осіб, державного (приватного) виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Згідно з ч. 6 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Скарга ОСОБА_1 не містить належного суб'єктного складу, який має бути зазначений при поданні до суду скарги в порядку ст. 447 ЦПК України. Зокрема, заявник не вказує, хто є боржником у виконавчому провадженні, не вказує хто є заінтересованими особами, не чітко зазначає їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб).
Крім того, заявник, як сторона виконавчого провадження, має право звернутися до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, однак така скарга може бути подана до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, як це передбачено у ст. 448 ЦПК України та Законі України «Про виконавче провадження», тому при зверненні до суду з порушенням визначених законодавством строків необхідно подати до суду клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення з даною заявою до суду разом з доказами, які мають підтвердити фактичне отримання заявником постанови приватного виконавця, яка оскаржується, та наявності поважних причин пропущення заявником строку для подання скарги на дії приватного виконавця.
Відповідно до ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Отже, строки для подання скарги є процесуальними та можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.
У скарзі заявниця зазначає, що про порушення свого права вона дізналася 06.10.2021 року з єлектронного додатку "Дія"; зі скаргою звернулась 21.04.2022 року (!!!).
Однак, у поданій скарзі заявницею не зазначено про поважність причин пропущення процесуального строку на подання до суду скарги на дії приватного виконавця, матеріали скарги не містять обґрунтованого клопотання заявниці про поновлення пропущеного строку для звернення з даною заявою до суду разом з відповідними доказами та наявності поважних причин пропущення заявницею строку для подання скарги на дії приватного виконавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що цивільне процесуальне законодавство передбачає конкретний порядок розгляду тих чи інших питань, які можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства. Даного порядку має дотримуватися саме особа, яка звертається із конкретним процесуальним документом до суду. Обрання способу захисту, який не передбачений для певної категорії справ, може мати наслідком відмову в задоволенні позову чи відмову в задоволенні скарги лише з цих підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача відповідачем, є обов'язковими для особи, яка пред'являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.
У зв'язку з вищенаведеним, заявниці слід конкретизувати зміст вимог скарги на дії/бездіяльність приватного виконавця, яка б відповідала вимогам чинного законодавства, належним чином викласти обставини, якими заявниця обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування, а також надати відповідні докази, зазначити належний суб'єктний склад учасників справи, який має бути вказаний при поданні скарги в порядку ст. 447 ЦПК України, вказати про поважні причини пропуску процесуального строку та надати обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення з даною заявою до суду разом з відповідними доказами та наявності поважних причин пропущення заявником строку для подання скарги на дії державного виконавця.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Частини 1, 2 ст. 174 ЦПК України передбачають, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом ; заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
При зверненні до суду ОСОБА_1 не чітко визначилась, з якою саме заявою по суті вона звернулась до суду, а саме: зі скаргою в порядку ст. 447 ЦПК України, чи з позовною заявою в порядку ст. 175 ЦПК України.
Відповідно до ст. 175 ЦПК України позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
З огляду на вище викладене, ОСОБА_1 , окрім зазначеного вище, необхідно визначитись із якою заявою по суті (скаргою чи позовною заявою) вона звертається до суду з метою захисту своїх прав та інтересів. При цьому суд зауважує, що провадження відкрито саме за скаргою; якщо заявниця прийде до висновку щодо захисту своих прав у позовному провадженні, судом буде розглядатись така справа та ухвалюватись рішення саме за правилами такого (позовного) провадження. Відтак провадження за скаргою має бути закрите або залишене без розгляду у відповідності до вимог ЦПК України.
Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
З огляду на наведене, суд вважає за потрібне залишити скаргу без руху, надавши заявнику час для усунення її недоліків, або визначитись з можливістю захисту свох прав у позовному провадженні, звернувшись до суду з відповідною вимогою щодо результату розгляду даної скарги.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260, 261, 353, 447-450 ЦПК України, суддя,
Залишити без руху скаргу, надавши заявнику строк для усунення її недоліків тривалістю 5 днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Копію ухвали невідкладно направити позивачу.
У разі не усунення недоліків скарги у строк, встановлений судом, скарга залишається без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Дубовік