Постанова
Іменем України
22 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 712/7649/19
провадження № 51-4287км21
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
виправданого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 грудня
2020 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 27 травня 2021 року
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42018250000000108, за обвинуваченням
ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла Черкаської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , жителя м. Черкаси,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 грудня 2020 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, та виправдано за недоведеністю, що саме ОСОБА_6 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 06 квітня 2018 року, перебуваючи на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області, будучи працівником правоохоронного органу, представником влади та відповідно до ч. 3 ст. 18 КК службовою особою, діючи умисно, використовуючи владу всупереч інтересам служби, у ході розгляду дільничним офіцером поліції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_8 звернення ОСОБА_9 від 09 березня 2018 року про неправомірні дії ОСОБА_10 щодо неї, перебуваючи у службовому кабінеті опорного пункту на АДРЕСА_2 , діючи за дорученням ОСОБА_8 у частині вжиття заходів для перевірки звернення ОСОБА_9 , використовуючи роздрукований за допомогою комп'ютерної техніки бланк заяви, виготовлений на аркуші паперу формату А 4, з мотивів кар'єризму, а також в інтересах працівника поліції ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що ОСОБА_9 не робила будь-яких заяв про непроведення розслідування можливого факту протиправних дій щодо неї з боку ОСОБА_10 , кульковою ручкою синього кольору власноручно склав завідомо неправдивий офіційний документ, а саме заяву від імені ОСОБА_9 про начебто її бажання припинити подальшу перевірку її звернення, про небажання внесення відомостей до ЄРДР та про відсутність претензій, виконавши під текстом підпис від імені ОСОБА_9 .
Однак, вказані відомості не відповідали дійсності, оскільки ОСОБА_9 відповідну заяву не писала, не підписувала, намірів припиняти розгляд заяви від 09 березня 2018 року не мала.
У подальшому ОСОБА_6 з метою введення в оману дільничного офіцера поліції ОСОБА_8 щодо факту написання даної заяви ОСОБА_9 долучив її до відповідних матеріалів перевірки, залишивши на столі за місцем роботи останнього у приміщенні кабінету опорного пункту.
Після цього за результатами розгляду заяви ОСОБА_9 відповідно до Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 10 жовтня 2004 року № 1177, ОСОБА_8 склав та підписав висновок про закінчення перевірки, який затвердив керівник Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області. Підставою для припинення перевірки була зазначена заява від імені ОСОБА_9 .
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27 травня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 змінено в частині підстави виправдування останнього.
Виключено з вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 грудня 2020 року як на підставу для виправдування ОСОБА_6 посилання на п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Постановлено вважати ОСОБА_6 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК за недоведеністю, що в діянні ОСОБА_6 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК. У решті вирок суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить рішення місцевого та апеляційного судів щодо ОСОБА_6 скасувати через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суди не взяли до уваги зміст висновку службового розслідування в частині встановлених обставин перевірки, зокрема, в частині розгляду заяви ОСОБА_9 ОСОБА_6 . Стверджує, що районний суд не зазначив окремі докази, надані стороною обвинувачення, зокрема, протокол огляду речових доказів, протокол огляду вихідної кореспонденції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області, протоколи тимчасових доступів до речей і документів, ухвали слідчих суддів про надання доступу до речей і документів, а також самі речові докази, не зазначив показання допитаного у суді свідка ОСОБА_11 . На думку прокурора, суд не надав належної оцінки показанням потерпілої ОСОБА_9 . Не погоджується з висновками судів про відсутність прямого умислу у ОСОБА_6 на внесення до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей. Зазначає про помилковість висновків суду про набуття статусу звернення офіційного документа лише після його реєстрації та проставляння вхідного штампу реєстрації органу, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та не узгоджуються з положеннями ст. 358 КК, де в примітці визначено змістовне поняття «офіційного документа». Звертає увагу на необхідність критичної оцінки в певній частині показань свідка ОСОБА_12 , які є недопустимими, оскільки не були відомі стороні обвинувачення і не розкривались стороною захисту. Стверджує, що ОСОБА_6 є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, оскільки у зв'язку із займаною посадою та відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» він був наділений повноваженнями, визначеними пп. 1, 2, 3 п. 1 ст. 23 цього Закону, працював в одному кабінеті з ОСОБА_12 та, в силу виконання службових обов'язків, мав доступ до матеріалів розгляду за заявою ОСОБА_9 і брав участь у розгляді цієї заяви. На думку прокурора, той факт, щоОСОБА_6 не був виконавцем розгляду звернення ОСОБА_9 , не змінює оцінку його статусу як службової особи. Стверджує, що апеляційний суд безпідставно відмовив прокурору щодо дослідження доказів у суді апеляційної інстанції. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
У доповненні до касаційної скарги прокурор проситьрішення місцевого та апеляційного судів щодо ОСОБА_6 скасувати через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 94, 370, 419, 420 КПК без дослідження доказів ухвалив рішення про наявність підстав для виправдання ОСОБА_6 на підставі саме п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК.
У запереченнях на касаційну скаргу та доповнення до неї захисник ОСОБА_7 просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_6 - без змін. Захисник вважає судові рішення щодо ОСОБА_6 законними та обґрунтованими.
Позиції учасників судового провадження
Виправданий ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 просили касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора частково.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як зазначено у ч. 1 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого.
Висновок судів попередніх інстанцій про необхідність виправдання ОСОБА_6 у зв'язку з відсутністю у його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, є правильним.
Предметом злочинів, передбачених ст. 366 і ст. 358 КК, є офіційний документ.
Згідно примітки до ст. 358 КК під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Тому при встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов'язків.
Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.
Згідно з обвинуваченням предметом злочину, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_6 , була заява від імені ОСОБА_9 про припинення подальшої перевірки її звернення від 09 березня 2018 року щодо неправомірних дій ОСОБА_10 , про небажання внесення відомостей до ЄРДР та про відсутність претензій у неї до ОСОБА_10 .
Колегія суддів Верховного Суду вважає, що вказаний документ не є офіційним, оскільки він не відповідає вимогам, встановленим у примітці до ст. 358 КК. Зокрема, у даному випадку заява від імені ОСОБА_9 не відповідає критерію «складання, видання чи посвідчення відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою», адже до компетенції дільничного офіцера поліції ОСОБА_6 не входило складання та підписання заяв від імені потерпілої.
Таким чином, у цьому випадку відсутній один з елементів складу злочину, а саме його предмет.
Разом з тим доводи касаційної скарги щодо помилковості висновків судів про те, що ОСОБА_6 не являється суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, є слушними. ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області,був наділений повноваженнями, визначеними пп. 1, 2, 3 п. 1 ст. 2З Закону України «Про Національну поліцію», отже як представник влади мав статус службової особи.
Також слід погодитись з доводами касаційної скарги в тій частині, що документ, який відповідає критеріям, визначеним у примітці до ст. 358 КК, є офіційним незалежно від того, чи був він зареєстрованим у згаданому у ній органі чи організації.
Доводи прокурора у частині неповноти та однобічності судового розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій не беруться до уваги, оскільки не є предметом касаційної перевірки та в цьому кримінальному провадженні не впливають на правильність ухвалених рішень з вище зазначених підстав.
При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд відповідно до вимог ст. 419 КПК ретельно перевірив доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, і дав на них мотивовані відповіді. Вказав, на яких підставах зазначену апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для скасування судових рішень, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора, у результаті перевірки кримінального провадження не встановлено.
За таких обставин касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 грудня
2020 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 27 травня 2021 року
щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3