Ухвала
27 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 944/1714/21
провадження № 61-3327ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 09 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Бунівська сільська рада Яворівського району Львівської області, Центральний Державний історичний архів України, ОСОБА_2 , про встановлення факту передачі садиби шляхом обміну,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт передачі садиби шляхом обміну.
Яворівський районний суд Львівської області ухвалою від 09 квітня 2021 року відмовив у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Бунівська сільська рада Яворівського району Львівської області, Центральний Державний історичний архів України, ОСОБА_2 , про встановлення факту передачі садиби шляхом обміну. Роз'яснив заявнику, що вона має право подати позов на загальних підставах.
Львівський апеляційний суд постановою від 22 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 02 квітня 2021 року - без змін.
ОСОБА_1 23 лютого 2022 року подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 09 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
ОСОБА_1 звернулася з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду від 22 листопада 2021 року вона отримала 25 січня 2022 року, що підтверджується наданою копією супровідного листка апеляційного суду від 10 грудня 2021 року та копією поштового конверту з трек-номером 7900827595043.
Клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвалених у цій справі судових рішень та надані матеріали свідчать про поважність причин пропуску цього строку та наявність підстав для його поновлення, оскільки копію постанови апеляційного суду від 22 листопада 2021 року заявник отримала 25 січня 2022 року.
ОСОБА_1 в касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 09 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи визначено частиною першою статті 315 ЦПК України, який не є вичерпним. Так, згідно з частиною другою даної статті ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки - виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.
Отже, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту передачі садиби шляхом обміну з метою подальшого підтвердження майнових прав ОСОБА_3 на садибу, що належала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яка передана йому шляхом обміну в примусовому порядку, що вимагає нотаріально посвідченого правочину, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України.
Зазначений спір відноситься до категорії справ, які виникають із правочинів та потребують доказування належними та допустимими доказами, що вирішується в порядку позовного провадження та має свої правові наслідки, а не встановленням факту.
Верховний Суд зазначає, що відмова у відкритті провадження у справі за заявою про встановлення юридичного факту не позбавляє ОСОБА_1 звернутися до суду з позовною заявою у порядку загального позовного провадження.
Наведені у скарзі доводи зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, постановлені з додержанням норм права, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 390 та 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 09 квітня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 09 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Бунівська сільська рада Яворівського району Львівської області, Центральний Державний історичний архів України, ОСОБА_2 , про встановлення факту передачі садиби шляхом обміну.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов