27 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 369/8103/19
провадження № 61-2241ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Оілтекс», товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК ОМ», ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК ОМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,
09 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 січня 2022 року у вказаній справі.
Вказана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно положень частини другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах
2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (положення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
Разом із тим, у поданій касаційній скарзі заявником не зазначено в чому полягає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, не обґрунтовано в чому саме полягає незаконність оскарженого судового рішення, не зазначено яку саме норму (закон) суд застосував неправильно, як її слід було б застосувати до спірних правовідносин і як це вплинуло на вирішення питання про виправлення описки у судовому рішенні.
За загальним правилом, скаржник повинен чітко зазначити спосіб захисту, якого він вимагає, та яке право він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним, чітко вказати ким порушені його права та в чому полягає порушення.
З огляду на те, що подана касаційна скарга обмежується фактично незгодою заявника із результатами розгляду питання про виправлення описки в ухвалі суду та містить лише посилання на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права(без жодної конкретизації) - касаційну скаргу слід залишити без руху.
Верховний Суд не бере до уваги посилання заявника, як на підставу касаційного оскарження, на положення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), оскільки положеннями ЦПК України чітко визначено, що підставами касаційного оскарження ухвал апеляційного суду є виключно пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України
Таким чином заявнику необхідно надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості інших учасників справи.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі
якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених
статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже, виходячи із наведених норм права, якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк усуне недоліки касаційної скарги, вона вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усуне недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і підлягає поверненню.
За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржником не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 січня 2022 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк