Ухвала
29 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 221/4599/19
провадження № 61-3685ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 26 січня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки нерухомого майна та земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки нерухомого майна,
встановив:
24 лютого 2022 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного суду від 26 січня 2022 рокуу вищевказаній справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
У разі якщо у касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо заявник не згоден із таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само із урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги та її прохальної частини, заявником оскаржується зазначене вище судове рішення як в частині первісного, так і в частині зустрічного позову.
Отже, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного суду від 26 січня 2022 року в частині оскарження первісного позову ОСОБА_2 та в частині оскарження зустрічного позову.
ОСОБА_2 звернулась до суду зпервіснимпозовому червні 2019року, а ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до суду у червні 2020 року.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з первісним та зустрічним позовами) судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становив 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 1 921, 00 грн.
Також відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 2 102, 00 грн.
Позивачем за первісним позовом у позовній заяві заявляються вимоги майнового характеру про визнання права власності на 1/2 частину нежитлової будівлі ( АДРЕСА_1 ) загальною площею 224, 3 кв. м, та 1/2 частину земельної ділянки (кадастровий номер 1421510100:00:002:0013) шляхом виділення їх в натурі.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціну позову щодо вимог майнового характеру за первісним позовом, оскільки неможливо встановити вартість спірного нерухомого майна, право власності на яке ОСОБА_2 просила визнати за нею.
Таким чином, заявнику необхідно самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги в частині оскарження позовних вимог майнового характеру за первісним позовом, підтвердивши його розмір належними доказами (зокрема, позовна заява з визначеною ціною позову станом на день її подання, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел стосовно ринкової вартості нерухомого майна) та сплатити його у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості майна, право власності на яке позивач просила визнати за нею.
Крім того, позивачем за зустрічним позовом заявляється одна вимога немайнового характеру (про припинення права спільної часткової власності) та вимоги майнового характеру (про визнання права власності на 1/2 частку нежитлових приміщень шляхом виділення в натурі та визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки).
Ураховуючи позовні вимоги, а також вимоги касаційної скарги, судовий збір за подання касаційної скарги на судове рішення в частині оскарження вимоги немайнового характеру за зустрічним позовом становить 1 681, 60 грн (2 102, 00 грн * 0,4 * 1 * 200 %).
Натомість аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціну позову щодо вимог майнового характеру за зустрічним позовом, оскільки неможливо встановити вартість спірного нерухомого майна, право власності на яке ОСОБА_1 просив визнати за ним.
Ураховуючи викладене, заявнику необхідно самостійно визначити розмір судового збору в частині оскарження позовних вимог майнового характеру за зустрічним позовом, підтвердивши його розмір належними доказами (зокрема, зустрічна позовна заява з визначеною ціною позову станом на день її подання, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел стосовно ринкової вартості нерухомого майна) та сплатити його у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні зустрічної позовної заяви з урахуванням вартості майна, право власності на яке позивач за зустрічним позовом просив визнати за ним.
З огляду на зазначене, оскільки заявником до касаційної скарги додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 3 268, 00 грн, то ОСОБА_1 необхідно самостійно визначити розмір судового збору в частині оскарження вимог майнового характеру за первісним та зустрічним позовами та доплатити різницю судового збору в частині цих вимог, визначену заявником відповідно до вимог закону.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати оригінал квитанції (платіжного доручення), що підтверджує його сплату.
Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Проте в порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтовано (мотивовано) наявність цієї підстави (підстав).
Таким чином, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали із зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав), а також самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги в частині позовних вимог майнового характеру за первісним та зустрічним позовами та доплатити судовий збір.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 26 січня 2022 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Ю. Тітов