Ухвала
27 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 214/11028/21
провадження № 61-3590ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу адвоката Дерія Андрія Олександровича як представника ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання неправомірним використання зображення (фотографії) у соціальній мережі інтернету, встановлення заборони використання, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову,
24 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання неправомірним використання зображення (фотографії) у соціальній мережі Інтернет, встановлення заборони використання, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.
Разом із позовом ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44,7 кв. м, житловою площею 27,4 кв. м, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ; зобов'язати ОСОБА_2 встановити технічні налаштування в її акаунті в соціальній мережі «Facebook» з назвою акаунту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 в розділі «Налаштування - Загальнодоступні публікації » щодо обмеження можливості поширення, перепоширення, коментування посту, опублікованого нею ІНФОРМАЦІЯ_3 о 09.19 год. під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_5» Означает ли поддержка петиции, что поборы на кладбищах будут прекращены? (мовою оригіналу) за посиланням в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_4 та заборонити їй видалення цього посту, коментарів до нього, чи внесення будь-яких змін.
Заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що нею до районного суду подано позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання неправомірним використання зображення (фотографії) у соціальній мережі Інтернет, встановлення заборони використання, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди. Пред'явлені нею вимоги стосуються захисту порушених відповідачем її особистих немайнових прав, внаслідок опублікування ОСОБА_2 належної їй фотографії із її зображенням разом з чоловіком ОСОБА_3 , взятої з її акаунту в соціальній мережі «Facebook» та використаної відповідачем без її згоди під опублікованим нею постом ІНФОРМАЦІЯ_3 о 09.19 год. на її сторінці у соціальній мережі «Facebook» з назвою акаунту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_5» Означает ли поддержка петиции, что поборы на кладбищах будут прекращены? (мовою оригіналу) за посиланням в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_6. Використання відповідачем належного їй фото без її відома та згоди призвело не тільки до розкриття та поширення її персональних даних, а й до обговорення громадськістю не тільки її, а й її чоловіка ОСОБА_3 , його минулих особистих стосунків, діяльності на посаді керівника КП «Ритуал Сервіс Плюс» КМР, свідченням чому є коментарі під постом відповідача. Вважає, що втручання відповідача в її особисте життя та порушення її особистих немайнових прав призвело до моральних страждань та спричинення моральної шкоди, розмір якої нею оцінено в 100 000,00 грн. Також, станом на момент звернення до суду публікація відповідача з її фото наявна, доступ до неї з можливістю перегляду, коментування, поширення та перепоширення (репосту) відповідачем технічними налаштуваннями акаунту в соціальній мережі «Facebook» не обмежений, її акаунт є відкритим для усіх користувачів, зареєстрованих в соціальній мережі «Facebook», що безсумнівно свідчить про наявність ризику перепоширення даної інформації третіми особами, а отже, пропорційне збільшення понесених нею страждань у зв'язку з тим, що зумовлено збільшенням кількості осіб, які сприйняли таку інформацію. Зазначене свідчить про наявність ризику невиконання у подальшому рішення суду у разі задоволення позовних вимог або докладання значних зусиль для його виконання. Також існує очевидний ризик знищення відповідачем доказів, що підтверджують факт неправомірного використання її зображення (фотографії) ОСОБА_2 в належному їй акаунті у соціальній мережі «Facebook» з метою уникнення відповідальності. Такі заходи забезпечення позову не призведуть до порушення прав відповідача та невизначеного кола третіх осіб на доступ до інформації, розміщеної в її акаунті. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила заяву задовольнити.
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалою від 28 грудня 2021 року заяву задовольнив. Наклав арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44,7 кв. м, житловою площею 27,4 кв. м, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25 серпня 2004 року. Зобов'язав ОСОБА_2 встановити технічні налаштування в її акаунті в соціальній мережі «Facebook» з назвою акаунту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 в розділі «Налаштування - Загальнодоступні публікації » щодо обмеження можливості поширення, перепоширення, коментування посту, опублікованого нею ІНФОРМАЦІЯ_3 о 09.19 год. під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_5» Означает ли поддержка петиции, что поборы на кладбищах будут прекращены? (мовою оригіналу) за посиланням в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_4 та заборонив їй видалення цього посту, коментарів до нього, чи внесення будь-яких змін. Заходи забезпечення позову застосував до вирішення справи по суті та набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим за результатами її розгляду.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 15 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 грудня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовив.
Адвокат Дерій А. О. як представник ОСОБА_1 14 квітня 2022 року подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, порушуючи вимоги матеріального та процесуального права, не взяв до уваги дійсні, встановлені обставини справи, не дослідив матеріали справи, в результаті чого виніс незаконне та необґрунтоване рішення.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.
Встановивши, що ОСОБА_4 не надано доказів на обґрунтування необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, адже саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.
Задовольняючи заяву суд першої інстанції не здійснив оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з'ясував співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати позивач, що звернулась з такою заявою, позовним вимогам, не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржуване судове рішення є законним, ухвалено з додержанням норм права, підстави для його скасування відсутні.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 22 липня 2021 року.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Дерія Андрія Олександровича як представника ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання неправомірним використання зображення (фотографії) у соціальній мережі інтернету, встановлення заборони використання, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов