Ухвала
21 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 335/769/21
провадження № 61-1966ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
розглянув касаційну скаргу Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про стягнення моральної шкоди,
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - Державна податкова служба України в особі ГУ Державної податкової служби у Запорізькій області), Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі - Державна казначейська служба України в особі ГУ Державної казначейської служби України у Запорізькій області), Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - ГУ Державної фіскальної служби у Запорізькій області) про стягнення моральної шкоди та просила суд стягнути з Державного бюджету України на свою користь моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2021 року стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 100 грн.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 січня 2022 року апеляційну скаргу Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області залишено без задоволення, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2021 року та додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2021 року по цій справі залишено без змін.
У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 січня 2022 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до них матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що з 01 січня 2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 481 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
При цьому позовна вимога щодо відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначила у грошовому вимірі, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (провадження № 61-23674св18).
Ціна позову у даній справі становить 20 000 грн, яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн * 100 = 248 100 грн).
Отже, зазначена справа на підставі вимог закону відноситься до малозначних.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.
Підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України в особі ГУ Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 листопада 2021 року відмовлено на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області від імені Державної казначейської служби України та Державної казначейської служби України на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2021 року, додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 листопада 2021 року відмовлено на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Ураховуючи наведене, оскільки Державна податкова служба України в особі Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Питання дотримання особами, які подали касаційні скарги вимог статей 390, 392 ЦПК України окремого розгляду не потребує.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про стягнення моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. А. Калараш
О. С. Ткачук