Постанова
Іменем України
24 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 663/1355/21
провадження № 61-17713св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Заповіт Ілліча» про визнання припиненим договору оренди землі та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою
представником ОСОБА_2 , на постанову Херсонського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Майданіка В. В., Кутурланової О. В., Орловської Н. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Заповіт Ілліча» (далі - СГ ТОВ «Заповіт Ілліча») про визнання припиненим договору оренди землі та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позов обґрунтований тим, що вона є власником земельної ділянки площею 4,31 га, з кадастровим номером 6524784700:13:019:0017, розташованої на території Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області, колишньої Улянівської сільської ради Скадовського району, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
20 січня 2010 року між позивачкою та СГ ТОВ «Заповіт Ілліча» укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки строком на 10 років. 08 квітня 2011 року договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Скадовському районі за № 652470004000146.
Позивачка зазначала, що строк дії договору закінчився 08 квітня 2021 року. До закінчення строку дії договору вона неодноразово (30 червня 2020 року та 10 березня 2021 року) направляла на адресу відповідача листи, в яких повідомляла про своє небажання продовжувати договір оренди на новий строк.
Після закінчення дії договору оренди землі вона направила на адресу відповідача лист-повідомлення, в якому разом із запереченнями проти поновлення договору оренди додала проект акта прийому-передачі земельної ділянки. Від підписання акта прийому-передачі відповідач ухиляється, а відсутність підписаного акта прийому-передачі земельної ділянки унеможливлює виключення з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право оренди відповідача на вказану земельну ділянку.
Оскільки в добровільному порядку відповідач земельну ділянку не повертає, то позивачка просила визнати припиненим з 08 квітня 2021 року договір оренди земельної ділянки від 20 січня 2010 року та зобов'язати відповідача повернути належну їй на праві власності земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 30 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано припиненим з 08 квітня 2021 року договір оренди землі від 20 січня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та СГ ТОВ «Заповіт Ілліча» щодо земельної ділянки площею 4,31 га, кадастровий номер 6524784700:13:019:0017, розташованої на території Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області. Зобов'язано СГ ТОВ «Заповіт Ілліча» повернути ОСОБА_1 належну їй на праві власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю та доведеністю заявлених ОСОБА_1 позовних вимог. Зокрема, суд виходив із того, що строк дії договору оренди закінчився 08 квітня 2021 року. Умовами договору (пункт 8) передбачено, що за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Установлено, що до закінчення та після закінчення строку дії договору ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідача з листами, в яких повідомляла про відсутність наміру продовжувати договір оренди землі на новий строк. З огляду на ці обставини, а також те, що позивачка як власник земельної ділянки, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання припиненим договору оренди з 08 квітня 2021 року та зобов'язання відповідача повернути позивачці належну їй на праві власності земельну ділянку.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Херсонського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 30 червня 2021 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що оспорюваний договір оренди в силу статті 31 Закону України «Про оренду землі» є припиненим із закінченням строку, на який його було укладено. Разом із цим звернення позивачки із такою вимогою є неналежним способом захисту, оскільки не може бути за рішенням суду припинено договір оренди землі, строк дії якого вже закінчений.
Не підлягає задоволенню і позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути позивачці належну їй земельну ділянку, оскільки як встановлено апеляційним судом, на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, спірна земельна ділянка перебуває в оренді у ФГ «ОСОБА_3» на підставі укладеного з ОСОБА_1 договору оренди землі від 15 травня 2021 року. Відповідач з цього часу не має доступу до земельної ділянки ОСОБА_1 . За таких обставин суд не вбачав порушення прав позивачки на спірну земельну ділянку зі сторони відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року та залишити в силі рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 30 червня 2021 року.
Заявник посилається на те, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу СГ ТОВ «Заповіт Ілліча» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Обставини справи та висновки за результатами розгляду справи, зроблені судом апеляційної інстанції
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,31 га, кадастровий номер 6524784700:13:019:0017, розташованої на території Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області, колишньої Улянівської сільської ради Скадовського району, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що свідчить державний актпро право власності на земельну ділянку серії ЯД №724414 від 09 липня 2009 року (а. с. 9).
Відповідно до договору оренди землі від 20 січня 2010 року ОСОБА_1 (орендодавець) передала, а СГ ТОВ «Заповіт Ілліча»(орендар) прийняв у строкове платне користування належну орендодавцю на праві власності земельну ділянку строком на 10 років. Державну реєстрацію договору проведено 08 квітня 2011 року (а. с.10-11). Виходячи із цього строк дії договору встановлено до 08 квітня 2021 року.
Пунктом 8 договору передбачено, що після закінчення строку договору, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Умовами договору передбачено підстави його припинення, зокрема дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового її відчуження; ліквідації юридичної особи-орендаря (пункт 37 договору).
Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцю земельну ділянку у стані, не гірше порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (пункт 21 договору).
30 червня 2020 року за допомогою засобів поштового зв'язку позивачка надіслала відповідачу письмовий лист-повідомлення про небажання продовжувати договір оренди земельної ділянки на новий строк (а. с. 12). Указаний лист відповідач отримав 30 червня 2020 року, про що свідчить його підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 13).
03 вересня 2020 року СГ ТОВ «Заповіт Ілліча» направило позивачці лист-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк та намір скористатися переважним правом на укладання договору оренди (а. с. 17).
26 вересня 2020 року позивачка надіслала відповідачу повторний лист-повідомлення про небажання продовжувати договір оренди землі на новий строк. Вказала, що пропозиції підприємства у листі від 03 вересня 2020 року є неприйнятними та додала до листа проект договору про припинення договору оренди землі з 08 квітня 2021 року з актом приймання-передачі земельної ділянки (а. с. 18-20). Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення вказаний лист-повідомлення вручений відповідачу 03 жовтня 2020 року (а. с. 21).
10 березня 2021 року позивачка втретє за допомогою засобів поштового зв'язку надіслала СГ ТОВ «Заповіт Ілліча» письмовий лист-повідомлення про те, що не має наміру продовжувати договір оренди земельної ділянки та просить утриматися від використання земельної ділянки (а. с. 22). Лист отримано відповідачем 17 березня 2021 року (а. с .23).
Після закінчення договору оренди 10 квітня та 07 травня 2021 року позивачка надсилала за допомогою засобів поштового зв'язку відповідачу листи, в яких заперечувала проти поновлення договору оренди на новий строк, а також, що договір є припиненим з 08 квітня 2021 року у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений (а. с. 24, 27). До листа вона додала акт прийому-передачі земельної ділянки, який відповідачем підписано не було (а. с. 29-30).
Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, із закінченням строку, на який його було укладено.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оспорюваний договір оренди в силу статті 31 Закону України «Про оренду землі» є припиненим із закінченням строку, на який його було укладено, тобто з 08 квітня 2021 року. Разом із цим звернення позивачки із такою вимогою є неналежним способом захисту, оскільки не може бути за рішенням суду припинено договір оренди землі, строк дії якого вже закінчений.
Суд також вважав, що не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_1 про зобов'язання СГ ТОВ «Заповіт Ілліча» повернути належну їй земельну ділянку, оскільки з травня 2021 року вона перебуває в оренді у ФГ «ОСОБА_3» на підставі укладеного з ОСОБА_1 договору оренди землі від 15 травня 2021 року. Указані обставини підтверджені матеріалами кримінального провадження, що містяться у матеріалах справи (а. с. 102 -127). Відтак, судом встановлено, що СГ ТОВ «Заповіт Ілліча» з цього часу не має доступу до земельної ділянки позивачки. За таких обставин суд не вбачав порушення прав позивачки на спірну земельну ділянку зі сторони відповідача.
Відхиляючи доводи позивачки про те, що зволікання відповідача від підписання акта прийому-передачі земельної ділянки, унеможливлює виключення з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право оренди відповідача на її земельну ділянку, суд виходив із того, що частиною першою статті 34 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що уразі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Договір оренди, укладений між сторонами, прямо не передбачає повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі. Частина перша статті 15 ЦК України також не передбачає такого способу захисту прав як повернення земельної ділянки за актом прийому-передачі. Такий спосіб захисту порушеного права не є ефективним, до підпису акта не можна примусити. Вимога про зобов'язання підписати акт не може бути предметом позову, оскільки такий акт, за його наявності, є доказом підтвердження наявності чи відсутності юридичних фактів, які мають значення для правильного вирішення спору, однак не є матеріально-правовою чи немайновою вимогою позивача, на підставі якої суд ухвалює рішення.
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, а також якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 396/1857/16-ц (провадження № 61-17729св19) та від 30 березня 2020 року у справі № 484/4968/18 (провадження № 61-14839св19).
Колегія суддів вважає такі доводи заявника безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. У цих справах застосовано інше нормативно-правове регулювання, ніж застосовано у справі, яка переглядається, з урахуванням встановлених у ній конкретних обставин.
Так, у справі № 396/1857/16-ц предметом позовних вимог є визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування запису про державну реєстрацію договору та повернення майна, набутого без належної правової підстави (стаття 1212 ЦК України).
Предметом спору у справі № 484/4968/18 хоча і є зобов'язання повернути земельні ділянки, але обставини встановлені у ній судами, є іншими ніж у справі, яка наразі переглядається Верховним Судом.
Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Колегія суддів вважає, що у справі, яка розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
Щодо тверджень заявника про необхідність формування правового висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах колегія суддів Касаційного цивільного суду вважає їх необґрунтованими, оскільки Верховний Суд неодноразово викладав у своїх постановах висновки щодо застосування положень частини першої статті 34 Закону України «Про оренду землі» і апеляційний суд переглянув справу відповідно до таких висновків.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Крім того, слід звернути увагу заявника на те, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних помилок.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану
представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Постанову Херсонського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: О. С. Ткачук
А. А. Калараш
Є. В. Петров