Ухвала
21 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 740/3501/21
провадження № 61-1813ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 вересня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Держави України в особі Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, в якому просив стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 18 818,69 грн, з яких: 2 383 грн - борг з невиплаченої зарплати, 15 190,59 грн - коефіцієнт інфляції, 1 245,10 грн - штрафні санкції та 3 % річних від суми боргу.
У мотивування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що обіймав посаду начальника спеціального конструкторського відділу СКО-6 на військовому заводі НВК «Прогрес» у м. Ніжині. У 1997 році через нерегулярні невиплати заробітної плати позивач звільнився за згодою сторін. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 січня 2002 року з роботодавця на користь ОСОБА_1 стягнуто борг по заробітній платі в сумі 4 112,08 грн. У 1998 році боржник (завод «Прогрес») перерахував на рахунок ДВС належні позивачеві суми з невиплаченої зарплати, однак державний виконавець Ніжинського ДВС, діючи на власний розсуд, частково погасив борг заводу перед позивачем у розмірі 1 729,07 грн, а залишок суми - 2 383,00 грн розподілив на погашення боргів заводу перед іншими працівниками-стягувачами. Численні скарги, регулярні відвідування позивачем Ніжинського відділу ДВС, усні запевнення виконавців про сплату не виконані, що зумовило звернення з даним позовом.
Рішенням від 15 вересня 2021 року Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області задовольнив частково позов. Стягнув на користь ОСОБА_1 2 383,00 грн на відшкодування майнової шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. У задоволенні позову в іншій частині вимог відмовив.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області задоволено частково.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 вересня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Держави України в особі Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області про відшкодування майнової шкоди - змінено, викладено абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) 2 383 (дві тисячі триста вісімдесят три) грн майнової шкоди».
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
У лютому 2022 року ГУ ДКСУ у Чернігівській області направило до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 вересня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2022 року (на час подання касаційної скарги) - 2 481, 00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору у цій справі є вимоги майнового характеру,а саме: стягнення відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю в розмірі 18 818,69 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 248 100,00 грн.
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки ГУ ДКСУ у Чернігівській області подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 вересня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Петров
А. А. Калараш
О. С. Ткачук