Справа №577/2409/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - Кравченко
Номер провадження 11-кп/816/948/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Категорія - Грабіж
Іменем України
26 квітня 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 577/2409/21 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.04.2022 щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою,
установила:
В поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить змінити ухвалу суду та обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки останній має міцні соціальні зв'язки, проживає з родиною, у якій 4 малолітніх дітей.
ОСОБА_6 було пред'явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 389, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 186 КК в об'єднаному кримінальному провадженні (№ 12021200450000289 від 16.04.2021 та № 12021205450000292 від 10.05.2021) і ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.04.2022 продовжено ОСОБА_6 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначенням розміру застави. Своє рішення суд першої інстанції умотивував наявністю ризиків, які не зменшилися з часу обрання запобіжного заходу, а також недостатністю застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання. Крім того, суд зазначив, що в умовах воєнного стану не має можливості закінчити розгляд кримінального провадження до спливу строку раніше продовженого запобіжного заходу.
Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду кримінального провадження, учасники процесу в судове засідання не з'явились, від прокурора та захисника надійшли клопотання про розгляд апеляційної скарги у їх відсутність, а провести відео конференцію із обвинуваченим в СІЗО з технічних причин не можливо, як неможлива і доставка останнього безпосередньо в судове засідання до зали суду, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд кримінального провадження у відсутності сторін, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Так, відповідно ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а згідно ст. 177 цього Кодексу підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, тобто: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Відповідно ч. 1 ст. 331 КПК, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого, а згідно ч. 2 цієї статті вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою продовжує дію запобіжного заходу на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу (ч. 3 ст. 331 КПК).
Ухваливши рішення щодо продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов такого висновку, оскільки при вирішенні зазначеного питання у повній мірі дотримався вимог ст. 176, 177, 183, 194, 197, 199 і 331 КПК, а саме з'ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, зокрема те, що судове провадження не завершене до спливу строку тримання під вартою обвинуваченого, заявлені ризики не зменшилися, а також обставини, що перешкоджають завершенню судового розгляду кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали.
Зокрема, ОСОБА_6 є особою неодноразово судимою, обвинуваченим у об'єднаному кримінальному провадженні і обґрунтованість цього обвинувачення може бути вирішена виключно при ухваленні судом першої інстанції вироку, яким закінчується кримінальне провадження, а тому колегія суддів не уповноважена давати оцінку доказам як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, вирішувати наперед питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому діянь і може з'ясовувати та досліджувати обставини тільки щодо наявності передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків та необхідності і доцільності тримання під вартою обвинуваченого для їх запобігання.
Так, відповідно усталеної судової практики ЄСПЛ висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та обвинуваченої особи (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час досудового розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків тощо).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При цьому врахування тяжкості кримінального правопорушення також має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, що також узгоджується з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.».
Згідно положень ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також судової практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою без визначенням застави не забезпечить запобігання встановленим судом першої інстанції ризикам, що є виправданим та необхідним елементом і визначає потребу в триманні обвинуваченого під вартою. При цьому, вирішуючи питання про ув'язнення ОСОБА_6 , колегія суддів враховує і наявність об'єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи.
Щодо розумності строку тримання під вартою, то колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02), де Суд зазначив, що «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в конкретному випадку залежності від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, привалює над принципом поваги до свободи особистості».
Колегія суддів також не може погодитися з доводами апеляційної скарги захисника про те, що судом не здійснено відповідного аналізу матеріалів кримінального провадження, зокрема соціальних зв'язків, оскільки суд першої інстанції постановив ухвалу у межах своїх повноважень та за процедурою і у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом. Крім того, важливим фактом є те, що наведені в апеляційні скарзі захисника доводи (щодо сім'ї) не були стримуючим фактором при вчиненні ОСОБА_6 кримінально караних діянь, а враховуючи його життєвий досвід останній не міг не знати про негативні наслідки від своїх дій, так як раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.
Зважаючи на те, що обвинувачений будучи судимим у 2020 році, вчинив декілька кримінальних правопорушень вже у 2021 році, в тому числі пов'язаних із заволодінням майном потерпілого із застосуванням насильства, не має офіційного джерела доходу, не одружений, фактично проживає у сторонніх осіб, необхідність забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до кожного учасника судового провадження була застосована належна правова процедура, колегія суддів вважає, що суспільний інтерес, що полягає у захисті прав потерпілої від злочину привалює над принципом поваги до свободи особистості і виправдовує саме на теперішній час подальше тримання обвинуваченого під вартою.
На підставі викладеного, оскаржувану ухвалу суду колегія суддів вважає законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422-1 КПК України,
постановила:
Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.04.2022 відносно ОСОБА_9 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_5 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3