Справа №: 148/449/22
28 квітня 2022 року м. Тульчин
Суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Саламаха О.В. розглянув матеріали, що надійшли з Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, за ч. 2 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 024251 від 31.03.2022, ОСОБА_1 30.03.2022 о 23:50 год., по вул. М. Леонтовича, м. Тульчин Вінницька область, керував мопедом «Aprilia» державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у законному порядку в присутності свідків, за допомогою пристрою «Драгер», результат тесту - 1,41 % проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав.
Дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про вчинення адміністративного правопорушення (а.с. 2), акт огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с. 3), направлення на огляд водія в медичному закладі (а.с. 4), результат огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального приладу «Драгер» - 1,41 % проміле (а.с. 5), постанову про накладення адміністративного стягнення (а.с. 6), довідку про наявність інформації про повторність адміністративного правопорушення (а.с. 8), суд встановив наступне.
Частиною 2 статті 130 КУпАП, встановлено відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а саме, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Пункт 1.3 ПДР України, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У п. 1.9 ПДР України, встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно пункту 2.9 (а) ПДР України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
На підставі ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов'язковому порядку має бути з'ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.
Згідно ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При розгляді справи суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні, ухваленому 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, у судовому засіданні та дослідженими матеріалами справи, доведена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, яке полягає у повторному протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а саме, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Приймаючи дане рішення, суд керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Так, зокрема, винуватість водія поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.
Відтак, з врахуванням вимог ст. 33 - 35 цього ж Кодексу, враховуючи характер вчиненого правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, особу правопорушника, майновий стан, суд приходить до висновку про необхідність застосування стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу.
Так, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні дані про отримання порушником посвідчення водія, за таких обставин суд позбавлений можливості застосувати до останнього санкцію ч. 2 ст. 130 КУпАП, в частині позбавлення права керування транспортними засобами.
Даний вид адміністративного стягнення згідно ст. 23 КУпАП буде достатньою та необхідною мірою відповідальності, яке досягне мети у вихованні правопорушника в дусі додержання законів, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Частиною 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір», передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки, з 01.01.2022 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2481 грн., тому вважаю за необхідне, що з правопорушника підлягає стягненню 496,20 грн. судового збору в прибуток держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 33, 40-1, 130, 283, 287, 289 КУпАП, суд, -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34000 грн.)
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_1 , на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), на користь держави суму судового збору 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області на протязі десяти днів з дня її винесення.
Суддя Тульчинського районного суду
Вінницької області О.В. Саламаха