Справа № 136/1590/21
27 квітня 2022 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Шпортун С.В.,
за участю секретаря судового засідання Белінської С.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця « ОСОБА_1 » до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
Фізична особи-підприємця « ОСОБА_1 » (далі по тексту - позивач) через свого представника адвоката Ливин Р.М. звернувся до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), обґрунтовуючи підставність вимог тим, що між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №10214130-02-02-01 від 03.02.2020, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 .
28.05.2020 близько 10:45 години по вул. Відродження на території кладовища в смт Турбів за участі транспортного засобу «ВАЗ 2106», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 сталась дорожньо транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 , а саме: при виході з автомобіля водій ОСОБА_2 не впевнився в тому чи це не загрожує безпеці та не створює перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, відчинивши двері пошкодив транспортний засіб Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_1 з матеріальними збитками.
Дане звернення було зареєстровано в Журналі Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події Липовецького відділення поліції за №1586 від 28.05.2020.
Відповідно до заяви від 28.05.2020 ОСОБА_2 свою вину визнав та зобов'язався відшкодувати шкоду, завдану ним під час даного ДТП.
ОСОБА_4 (водій автомобіля «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 ) звернувся до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою на виплату страхового відшкодування.
ПрАТ «СК «ВУСО» факт ДТП, який мав місце 28.05.2020 визнаний страховим випадком, у зв'язку із чим було здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 9 949,50 грн. на користь потерпілої особи (через автосервіс) ТОВ «Джерман-Центр».
Транспортний засіб «ВА32106», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував відповідач на момент вчинення ДТП не був забезпечений жодним договором страхування.
16.11.2020 між ПАТ «Срахова Компанія «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір № 16/11/2020 про відступлення права вимоги від 16.11.2020, відповідно до якого первісний кредитор відступив (передав), а новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у додатку №1 до договору, у тому числі право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за договором №10214130-02-02-01 від 03.02.2020.
Ураховуючи те, що відповідач у добровільному порядку не відшкодовує виплачене страхове відшкодування, наведене стало підставою звернення до суду із даним позовом.
У визначений судом строк відповідач відзиву на позов не подав.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами .
Ухвалою суду від 05.10.2021 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У визначений судом строк відповідач заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін не надав, також не надав зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання позивач та його представник не з'явились, відповідно до заяви направленої до суду засобами електронного зв'язку позивач просив про розгляд справи у його відсутність та представника.
Відповідач в судове засідання не з'явився, просив суд про розгляд справи у його відсутність. Крім цього направив до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, мотивуючи тим, що вказана справа є малозначною, а розмір витрат на правову допомогу є занадто завищеним та не співмірним із складністю справи, виконаними роботами, часом витраченим на виконання таких робіт, отож має бути зменшений судом до 1000 грн.
Ураховуючи те, що сторони в судове засідання не з'явились, використавши своє право на розгляд справи у їх відсутність, суд не вбачає правових підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні на підставі зібраних у справі доказів, у відсутність сторін, при цьому не здійснюючи фіксування судового процесу технічними засобами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і безпосередньо оцінивши зібрані у справі докази, встановив, що 03.02.2020 між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №10214130-02-02-01 (а.с. 6), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 .
28.05.2020 о 10:45 год., по вул. Відродження на території кладовища в смт. Турбів, мала місце ДТП за участю транспортного засобу «ВА32106», державний номерний знак НОМЕР_2 - під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_1 - під керуванням водія ОСОБА_4 , на що вказує рапорт старшого інспектора чергового Липовецького ВП Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області Турбовець С. (а.с.7 на звороті).
За наслідками проведеної перевірки органами поліції було відібрано пояснення у гр.. ОСОБА_4 (а.с.8) та гр.. ОСОБА_2 (а.с.8 на звороті та а.с.9), зроблено фотознімки події (а.с.9 на звороті - 11), відповідно до яких було зафіксовано пошкодження транспортного засобу «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 . ОСОБА_2 визнав, що пошкодив водійські дверки, дзеркало автомобіля Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_1 , які зобов'язався відшкодувати.
Відповідно до повідомлення Липовецького ВП Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області направленого в адресу ОСОБА_5 (а.с.11 на звороті), 03.06.2020 було складено довідку за наслідками проведеної перевірки, відомості про вчинення кримінального правопорушення відповідно до положень ст.214 КПК України не вносились.
29.05.2020 довірена особа власника транспортного засобу - ОСОБА_4 (водій автомобіля «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 ) звернувся до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою на виплату страхового відшкодування (а.с. 14), відповідно до якої було складено Акт (Протокол) огляду транспортного засобу (а.с.14 на звороті), та виявлено пошкодження дверей транспортного засобу внаслідок чого виникла потреба у їх фарбуванні, необхідність заміни дзеркала заднього виду та фарбування крила, про що зафіксовано на фото (а.с. 15).
Транспортний засіб «ВА32106», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував відповідач на момент вчинення ДТП не був забезпечений жодним договором страхування.
Факт ДТП, що мав місце 28.05.2020 за участі транспортного засобу «ВА32106», державний номерний знак НОМЕР_2 - під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_1 - під керуванням водія ОСОБА_4 визнаний ПрАТ «СК «ВУСО» страховим випадком, що підтверджується Страховим актом №2032130-1 від 30.06.2020 (а.с. 20), відповідно до якого прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 9949, 50 грн. шляхом перерахування грошових коштів ТОВ «Дерман-Центр».
На підтвердження виконання робіт щодо ремонту транспортного засобу Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_1 надано Акти виконаних робіт ТОВ «Дерман-Центр» від 29.05.2020 (а.с.16, 17).
Відповідно до платіжного доручення №17490 від 30.06.2020 грошові кошти в розмірі 9949, 50 грн. перераховані за призначенням ТОВ «Дерман-Центр» (а.с.21).
16.11.2020 між ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір про відступлення права вимоги №16/11/2020 (а.с.32), відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги до боржників за укладеними договорами страхування.
Відповідно до додатку №1 до вищевказаного договору від №16/11/2020 від 16.11.2020 було відступлено право вимоги за Договором №10214130-02-02-01, страхувальник ОСОБА_3 , боржник ОСОБА_2
ФОП ОСОБА_1 в адресу ОСОБА_2 27.11.2020 було направлено лист із вимогою про сплату будь - яких коштів на відшкодування збитків потерпілому на рахунки останнього (а.с.28), а також необхідність виплаченого страхового відшкодування в розмірі 9949, 50 грн., яке залишено відповідачем без належного реагування.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України "Про страхування", до них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відносини в цій сфері регламентує, зокрема Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" N 1961-IV (далі - Закон N 1961-IV).
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (статті 3 Закону N 1961-IV).
Відповідно до статті 5 Закону N 1961-IV об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (статті 6 Закону N 1961-IV).
При цьому згідно пункту 1.12 статті 1 вказаного Закону №1961-IV дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону N 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до ст. 28 Закону N 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до ст. 29 Закону N 1961-IV передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Положеннями ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Так, ст. 1166 ПК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
У зазначеній нормі права, яка встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках деліктних (позадоговірних) зобов'язань, під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається в зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Шкода це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки завдана шкода (реальна шкода) відшкодовується в повному обсязі.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 4, 6 Постанови ВССУ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.
Водночас суд враховує, що якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, ст.1166 ЦК України саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами перед судом.
Як було зазначено вище, відповідач в межах визначеного судом строку відзиву на позовну заяву, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 1 частини першої статті 274 ЦПК України), не подав, у заяві про розгляд справи у його відсутність визнав обставини пошкодження транспортного засобу Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_1 , з його вини, належних та допустимих доказів на спростування обставин та доказів наданих позивачем в цій частині не надав, не навів будь-яких доказів, що вказана подія не є наслідком дорожньо-транспортної пригоди у розумінні Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та шкода від якої не відшкодовується.
Отож суд вважає доведеними обставини, що дії відповідача, який на відповідній правовій підставі володів транспортним засобом, внаслідок яких було пошкоджено транспортний засіб Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_1 , були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Разом з тим згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З огляду на вищезазначене в контексті приведених правових норм регулювання предмета спору та перевірених судом доказів, суд дійшов висновку, що у відповідача виникло зобов'язання перед ПрАТ «СК «ВУСО» відшкодувати завдані збитки в порядку регресу в розмірі виплаченого страхового відшкодування в сумі 9 949, 50 грн.
Водночас як було встановлено, 16.11.2020 ФОП ОСОБА_1 за договором № 16/11/2020 про відступлення права вимоги набув права вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору за Договором №10214130-02-02-01 від 03.02.2020.
Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, є договори та інші правочини.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача суми у відшкодування збитків у порядку регресу в сумі 9 949, 50 грн..
Вирішуючи питання судових витрат у справі суд керується Главою 8 ЦПК України.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Згідно з положенням пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Ураховуючи те, що позов задоволено у повному обсязі понесені позивачем витрати із сплати судового збору у розмірі 908, 00 грн. суд покладає на відповідача.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу судом встановлено, що 02.02.2021 адвокатом Литвин Р.М. та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги.
Згідно акту приймання-передачі (правової) правничої допомоги до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 08 від 02.02.2021 Додаткова угода №1, адвокатом Литвин Р.М. було визначено характер правової допомоги, а саме: вивчення матеріалів страхової справи, формування правової позиції, підготовка та направлення адвокатських запитів до поліції, суду, СТО, експертна установа, МТСБ; підготовка та написання позовної заяви, підготовка додатків до позовної заяви; підготовка заяв та клопотань до суду та представництво інтересів позивача у суді першої інстанції; орієнтована кількість годин для таких робіт визначена у 8 годин, розрахунок вартості виходячи із прожиткового мінімуму встановленого на одну працездатну особу, що склав 8 348, 60 грн.
ФОП ОСОБА_1 виплачено 8 384, 60 грн. відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордера від 02.02.2021 адвокату Литвин Р.М.
Відповідачем до початку розгляду справи по суті було надано клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, мотивуючи тим, що розмір винагороди яку просить стягнути позивач із нього в сумі 8 348,60 грн. є занадто великим, неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг.
Так, ч. 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: "На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат".
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд враховує норми ЦПК та усталену практику ВС щодо того, що суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами лише за клопотанням іншої сторони.
Судом встановлено, що до позову позивачем не було надано детального опису виконаних робіт, а ті що зазначені в Акті приймання - передачі від 02.02.2021 не відповідають виконаній роботі, обсягу та часу витраченого на таку роботу, отож є неспівмірними відповідно до складності даної справи, оскільки спір відноситься до категорії справ незначної складності, її розгляд здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, підготовка цієї справи до розгляду в суді не потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи, а участь представник в судових засіданнях не приймав.
За таких обставин, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу слід зменшити до 1757, 60 грн. (з розрахунку 2 години роботи х 2197,00 х 40%), які підлягають до стягнення із відповідача на користь позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Фізичної особи-підприємця « ОСОБА_1 » (юридична адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 ) про відшкодування шкоди в порядку регресу, - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця « ОСОБА_1 » у порядку регресу збитки в розмірі 9 949 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн., 50 коп.
Стягнути ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця « ОСОБА_1 » 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 1757 (одну тисячу сімсот п'ятдесят сім) гривень 60 коп. витрати на правову допомогу, а всього 2665 (дві тисячі шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Суддя Світлана ШПОРТУН