Справа № 129/1090/21
Провадження по справі № 2/129/174/2022
"28" квітня 2022 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Бондар О.В.,
розглянувши без участі сторін та їх представників в місті Гайсині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (представник позивача адвокат Якименко олена Георгіївна) до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, -
установив:
19.04.2021 р. адвокат Якименко О.Г. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі НАСК «Оранта») про відшкодування шкоди, заподіяної смертю її сина ОСОБА_2 внаслідок наїзду на нього, як пішохода, 29.04.2019 р. на автодорозі між селами Харпачка та Ярмолинці Гайсинського району автомобілем «Опель Вектра» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) ОСОБА_2 помер на місці пригоди від отриманих травм. Кримінальне провадження № 12019020000000197 про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст. 135 КК України перебуває на розгляді в суді; цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією транспортного засобу - автомобіля «Опель Вектра» д.н.з. НОМЕР_1 застрахована НАСК «Оранта» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ7095310; 21.01.2020 р. представник позивача повідомив відповідача про настання страхового випадку та звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування моральної шкоди в розмірі 25038,00 грн., встановленої п.27.3 ст. 27 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 5580,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на поховання.
Внаслідок загибелі ОСОБА_2 його батькам ОСОБА_1 та ОСОБА_4 завдано моральну шкоду, яка стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами, на день настання страхового випадку мінімальна заробітна плата становить 4173,00 грн., загальний розмір страхового відшкодування становить 4173,00*12=50076,00 грн., яке виплачується в розмірі 25038,00 грн. кожному з батьків, відповідач у добровільному порядку зазначену суму шкоди не сплатив позивачу, тому представник позивача в судовому порядку просить стягнути з відповідача, як страховика і зобов'язаного суб'єкта перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому законом порядку, 25038,00 грн. моральної шкоди, заподіяної смертю сина позивача та 5580,00 грн. витрат на поховання загиблого.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в поданій до суду заяві просив справу розглянути без участі представника позивача, у разі неявки відповідача постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, відзиву до суду не надав, клопотань до суду не заявляв, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в порядку ст. 128 ЦПК України, на електронну пошту відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надилалися судові повістки, позовна заява з доданими до неї матеріалами 21.05.2021 р., 22.09.2021 р., 15.11.2021 р., 24.01.2022 р., 10.03.2022 р., 28.04.2022 р., позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, що дає підстави суду провести заочний розгляд справи в порядку ст. 280 ЦПК України.
З урахуванням досліджених доказів, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню повністю.
Установлено, що 29.04.2019 р. близько о 4 год. 30 хв. на автошляху між селами Харпачка та Ярмолинці Гайсинського району ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Опель Вектра» д.н.з. НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який лежав в межах проїзної частини, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) ОСОБА_2 помер на місці.
Кримінальне провадження № 12019020000000197 про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст. 135 КК України перебуває на розгляді в суді; цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією транспортного засобу - автомобіля «Опель Вектра» д.н.з. НОМЕР_1 застрахована НАСК «Оранта» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ7095310; 21.01.2020 р. представник позивача ОСОБА_5 повідомив НАСК «Оранта» про настання страхового випадку та звернувся із заявами про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування: моральної шкоди в розмірі 25038,00 грн. та 5580,00 грн. витрат на поховання. Листом № 09-02-22/1464 від 06.02.20 р. НАСК «Оранта» у виплаті страхового відшкодування відмовлено.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 58 від 30.04.2019 р. смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок сполучної травми тіла на дорозі між с.Харпачка та с.Ярмолинці, пішохід, травмований при зіткненні з легковим автомобілем (а.с.11).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зі змінами, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України та Цивільним Кодексом України.
Згідно пункту 21.1. статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції чинній на дату ДТП: «З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування».
На момент ДТП 29.04.2019 р. відповідно до страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власником наземних транспортних засобів №АМ7095310 (а.с. 15) цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Опель Вектра» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта».
Пунктом 1.3. статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції чинній на дату ДТП 29.04.2019 р., визначено, що: «Потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу».
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції чинній на дату ДТП Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:
а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви; до заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;
в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності). Документи, зазначені у підпунктах "а"-"ґ" цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок врегулювання спору.
Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлене актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Відповідно до підпункту 37.1.4 п.37.1 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: зокрема неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому зазначений у підпункті 37.1.4 п.37.1 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк є присічним і поновленню не підлягає.
Із аналізу наведених норм спеціального Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
Разом з тим у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок врегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
У Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №465/4287/15, провадження № 14-406цс19 та постанові від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 27.3. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинам.
На день ДТП і день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 одружений не був, дітей не мав, мав батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_2 від 18.05.1999 р. (а.с.27), а також свідоцтвом про шлюб ОСОБА_4 ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 25.11.1990 р. (а.с.28), які є особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв'язку із смертю ОСОБА_2 .
Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня -4173,00 гривні, дорожньо-транспортна пригода відбулася 29.04.2019 р., розмір мінімальної заробітної плати на цей момент становив 4173,00 грн.
Відповідно до п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди становить 50076,00 грн. ( розрахунок: 4173,00 грн. х 12 м.з.п. = 50076,00 грн., де 4173,00 грн. - мінімальна заробітна плата на момент ДТП; 12 мінімальних заробітних плат - загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди).
З огляду на викладене, у зв'язку із смертю внаслідок ДТП ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як мати загиблого, має право на страхове відшкодування моральної шкоди, враховуючи той факт, що у загиблого є ще батько, то позивачу належить 1/2 частка від загального розміру страхового відшкодування (50076,00 грн.), а саме 25038,00 грн.
Відповідно до п. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відповідно до рахунку ФОП « ОСОБА_6 » від 30.04.2019 р. та товарного чеку від 30.04.2019 р. витрати ОСОБА_1 на поховання сина ОСОБА_2 становлять 5580,00 грн.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 має право на відшкодування їй страховиком (відповідачем) витрат на поховання сина ОСОБА_2 в розмірі 5580,00 грн., то за таких обставин суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування моральної шкоди в розмірі 25038,00 грн. та витрат на поховання загиблого в розмірі 5580,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат в частині стягнення судового збору, суд керується правилами ч. 6 ст.141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а його позов судом задоволено повністю і приходить до висновку про стягнення з відповідача судового збору на користь держави в розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 353,354 ЦПК України, суд,-
Ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186, 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська,7-Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 25038 (двадцять п'ять тисяч тридцять вісім) гривень 00 копійок, відшкодування витрат на поховання у розмірі 5580 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186, 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська,7-Д) на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: