27 квітня 2022 року
м. Київ
Справа № 907/801/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю будівельне управління "Промжитлобуд"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 (головуючий суддя Галушко Н. А., судді Желік М. Б., Орищин Г. В.)
і ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 24.12.2021 (головуючий суддя Галушко Н. А., судді Желік М. Б., Орищин Г. В.)
у справі № 907/801/19
за позовом Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради
до Товариства з додатковою відповідальністю будівельне управління "Промжитлобуд"
про визнання укладеним договору оренди землі,
07.07.2021 рішенням Господарського суду Закарпатської області у задоволенні позову відмовлено.
19.10.2021 постановою Західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.07.2021 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог (з урахуванням ухвали від 24.12.2021 про виправлення описки).
11.02.2022 скаржник надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі № 907/801/19.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2022 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Міщенко І. С., Могил С. К.
21.02.2022 і 22.02.2022 до Верховного Суду надійшло дві заяви від Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, в яких заявник стверджує, що вважає доводи скаржника про причину пропуску строку на касаційне оскарження неповажними та такими, що не відповідають дійсності та поновленню.
Відповідно до Розпорядження заступника керівника апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 05.04.2022 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 907/801/19 у зв'язку з увільненням судді Міщенка І. С. від роботи на час виконання ним державних або громадських обов'язків у зв'язку із участю у добровольчому формуванні територіальної громади.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2022 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
08.04.2022 до Верховного Суду надійшла заява від Товариства з додатковою відповідальністю будівельне управління "Промжитлобуд", в якій скаржник просить врахувати викладене в ній під час розгляду справи.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам статей 288, 290 Господарського процесуального кодексу України, Суд встановив, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
Колегія суддів зазначає, що скаржник подав касаційну скаргу з порушенням вимог, установлених статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 288 Господарського процесуального кодексу України).
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
У своїй касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 і ухвали Західного апеляційного господарського суду від 24.12.2022.
У своєму клопотанні (з урахуванням заяви скаржника) скаржник зазначив, що про існування справи № 907/801/19 йому стало відомо тільки тоді, коли він звернувся до Департаменту міського господарства (Департамент міської інфраструктури) Ужгородської міської ради директора Бурмея С. В. під час особистого візиту в особі уповноваженої особи, до Департаменту з приводу відносин щодо оформлення своїх прав відповідно до процедури викупу земельної ділянки по вул. С. Мартина (П. Комуни), 2, та за наслідками зазначених подій Бурмей С. В. звернувся до адвоката Холмогрової Л. В. за заданням професійної правничої допомоги. Скаржник зазначив, що 28.12.2021 представником відповідача було подано заяву про озайомлення з матеріалами справи № 907/801/19, проте Холмогрова Л. В. не змогла відразу ознайомитися з матеріалами справи, оскільки Господарським судом Запорізької області матеріали справи № 907/801/19 було скеровано до Західного апеляційного господарського суду для розгляду заяви про виправлення описки. У зв'язку з чим, адвокат відповідача змогла ознайомитися з оскаржуваними судовими рішеннями лише 09.02.2022, після чого було подано касаційну скаргу у строк передбачений частиною другою статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши клопотання (з урахуванням заяви скаржника) про поновлення процесуального строку на подання касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Постанова Західного апеляційного господарського суду була проголошена 19.10.2021, повний текст підписано 28.10.2021, тобто останнім днем оскарження зазначеної постанови є 17.11.2021.
Ухвала Західного апеляційного господарського суду було проголошено та підписано повний текст 24.12.2021, а отже останнім днем оскарження зазначеної ухвали є 13.01.2022.
За змістом пункту 7 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинна бути зазначена дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.
Відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
Скаржник до касаційної скарги додав лише копії рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.07.2021 і постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021, з яких не вбачається дати про отримання зазначених копій судових рішень.
Касаційну скаргу скаржник надіслав до суду касаційної інстанції лише 11.02.2022, тобто зі значним порушенням встановленого Законом строку на касаційне оскарження без належних доказів про отримання копії оскаржуваної постанови та без належних обґрунтувань пропуску строку.
У клопотаннях про поновлення процесуального строку на оскарження постанови і ухвали Західного апеляційного господарського суду скаржник не навів вагомих обґрунтувань, чому йому стало відомо про повний текст оскаржуваної постанови лише з моменту ознайомлення з матеріалами справи (09.02.2022), хоча про існування справи він був обізнаний (як сам стверджує скаржник) у грудні 2021 року (з урахуванням того, що до матеріалів касаційної скарги додано копію ордера на надання правничої (правової) допомоги на підставі договору про надання правової допомоги від 28.12.2021 серії АО № 1049346.
Скаржником не обґрунтовано звернення з касаційною скаргою лише у лютому 2022 року після спливу строку на оскарження зазначених постанови і ухвали апеляційного господарського суду та не наведено аргументів стосовно того, що саме позбавило скаржника можливості ознайомитися із судовим рішенням в день укладення договору про надання правничої допомоги (а саме 28.12.2021).
Касаційний господарський суд бере до уваги, що будучи обізнаним про існування справи № 907/801/19, що адвокат Товариства з додатковою відповідальністю будівельне управління "Промжитлобуд" Холмогрова Л. В. з урахуванням Закону України "Про доступ до судових рішень", не була позбавлена права і можливості ознайомитись з оскаржуваними постановою і ухвалою, які мають публічний характер та знаходиться у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вжити усіх залежних від нього заходів щодо своєчасного оскарження постанови від 19.10.2021 і ухвали від 24.12.2021, при чому, обізнаність скаржника про існування судової справи № 907/801/19 підтверджує і сам скаржник, зазначивши, що адвокат 28.12.2021 звернувся до Господарського суду Закарпатської області з заявою про ознайомлення з цією справою.
А отже, скаржник жодним чином не обґрунтовує неможливість ознайомитися з текстом оскаржуваних постанови і ухвали ще в грудні (з грудня) 2021 року (зокрема, в апеляційному господарському суді, проявивши зацікавленість щодо цієї справи) і неподання касаційної скарги аж до лютого 2022 року.
Електронний варіант постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі № 907/801/19 оприлюднено 01.11.2021 в мережі Інтернет за адресою https://reestr.court.gov.ua/Review/100671698, а ухвала Західного апеляційного господарського суду від 24.12.2021 у справі № 907/801/19 оприлюднена 28.12.2021 в мережі Інтернет за адресою https://reestr.court.gov.ua/Review/102215309.
Окрім того, Верховний Суд зазначає, що сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, яку суд з дотриманням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою (за юридичною адресою відповідача, яка міститься в ЄДР), не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16, від 23.11.2018 у справі № 10/17-3639-2011, від 22.08.2019 у справі № 922/85/18.
Крім того, з виписка сайту "Укрпошта" вбачається, що рекомендовані листи були перенаправленні на відділення укрпошти у м. Ужгород "88006", проте відправлення не були вручені відповідачеві.
Суд вважає за необхідне зазначити, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії").
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").
Суд вважає за необхідне також зазначити, що як передбачено положеннями статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою контакт-центру суду та/або за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.
Верховний Суд не приймає до уваги посилання скаржника на висновки, викладені в постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі № 679/219/20, оскільки у зазначеній справі висновки зроблені щодо швидкого повторного звернення зі скаргою, у той час у справі № 907/801/19, скаржник звернувся вперше зі значним (більшим) пропуском процесуального строку на оскарження процесуальних рішень. Крім того, у справі № 679/219/20 суд апеляційної інстанції виходив з необізнаності скаржника із наявністю ухвали, про яку, за логікою суду апеляційної інстанції, скаржник мав дізнатися з реєстру, при цьому у справі № 907/801/19 скаржник знав про існування справи, а тому користуючись своїми правами, відповідач та/або його представник повинен би був добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання якими не допускається відповідно до процесуального законодавства.
Окрім цього, у своїй заяві сам скаржник посилається на документи, які тільки підтверджують його обізнаність зі справою ще до грудня 2021 року, проте, скаржник жодним чином, це не спростовує, а лише пише, що адвокат діяв всупереч його інтересам. Суд також не може врахувати ці доводи, оскільки вони стосуються взаємовідносин скаржника з його адвокатом і не можуть підтверджувати інформацію щодо його обізнаності / необізнаності зі справою або бути поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку.
Інших вагомих підстав для поновлення пропущеного процесуального строку скаржник у своєму клопотанні (з урахуванням заяви) не навів.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Оскільки наведені обставини не обґрунтовані неналежними доказами, вони не можуть вважатися причиною, яка дійсно б перешкоджала звернутися в передбачений законом строк до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у зв'язку з чим наведені підстави для поновлення процесуального строку визнаються неповажними.
Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву (клопотання) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
За змістом пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як на підставу (підстави) для касаційного оскарження.
Частиною першою статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
У касаційній скарзі скаржник чітко не зазначив передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (із посиланням на відповідний пункт) підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга (з дотриманням вимог, про які йдеться вище у цій ухвалі), що порушує пункт 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Інші викладені в касаційній скарзі доводи зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору складав 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну немайнову вимогу.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 установлено в розмірі 1 921 грн (позов подано у 2019 році).
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання касаційної скарги) ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Крім того, згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на день подання скарги.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 установлено в розмірі 2 481 грн.
24.12.2021 ухвалою Західного апеляційного господарського суду задоволено заяву Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про виправлення описки в постанові Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі № 907/801/19 та викладено пункт 2 резолютивної частини постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі № 907/801/19 в іншій редакції.
Як убачається з касаційної скарги, скаржник оскаржує постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 і ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 24.12.2021.
Отже, згідно з приписами Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) судовий збір за подання касаційної скарги мав бути сплачений у розмірі 6 323 грн.
До матеріалів касаційної скарги скаржник додав дублікат квитанції від 11.02.2022 № Р24А1989125143С4221 про сплату судового збору у розмірі 3 842 грн.
Дослідивши зміст дубліката квитанції, Суд зазначає про таке.
Згідно з приписами частин першої і другої статті 9 Закону "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (відповідно до частини першої статті 6 Закону "Про судовий збір").
Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.
Відповідно до пункту 3.1. Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
З додатків 3, 9 до Інструкції вбачається, що одним із реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції.
Пунктом 3.7. Інструкції визначено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".
Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Слід зауважити, що на офіційному веб-сайті Верховного Суду (https://supreme.court.gov.ua/supreme/) в розділі "судовий збір" зазначено приклад заповнення графи "Призначення платежу" в платіжному документі.
Необхідними реквізитами ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга.
Проте зазначене вище платіжне доручення не може бути прийняте як належний доказ сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі, оскільки в дублікаті квитанції в призначенні платежу зазначено відсутній номер справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі № 914/1542/17, від 16.01.2019 у справі № 905/1057/18, від 13.02.2020 у справі № 910/4557/18 та ухвалах Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 910/5640/18. від 12.05.2020 у справі № 910/7841/19, від 03.09.2020 у справі № 923/713/19.
Таким чином, доданий скаржником до касаційної скарги дублікат квитанції від 11.02.2022 № Р24А1989125143С4221 про сплату судового збору у розмірі 3 842 грн не є належним доказом сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
У зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством порядку, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та подати до суду належний документ на підтвердження сплати судового збору.
Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю будівельне управління "Промжитлобуд" (з урахуванням заяв Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради і Товариства з додатковою відповідальністю будівельне управління "Промжитлобуд") необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку на (1) подання заяви (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження разом із наведенням інших підстав для поновлення такого строку, (2) приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства і (3) надання доказів про сплату судового збору сплаченого у встановленому законом порядку та розмірі, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
При цьому Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 26.03.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 25.04.2022 строком на 30 діб.
Верховний Суд вважає за можливе прийняти цю ухвалу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю будівельне управління "Промжитлобуд" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 і ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 24.12.2021 у справі № 907/801/19 залишити без руху.
2. Надати Товариству з додатковою відповідальністю будівельне управління "Промжитлобуд" строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог даної ухвали, касаційна скарга буде повернута скаржникові або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил