28 квітня 2022 року
м. Київ
cправа № 920/501/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022
за позовом Фізичної особи-підприємця Костюченка Ігоря Сергійовича
до Комунального некомерційного підприємства "Путивльська міська лікарня" Путивльської міської ради
про заборону вчинення дій,
09.02.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Путивльська міська рада Путивльського району Сумської області (особа, яка не брала участі у справі) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 про закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області від 12.07.2021.
За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.07.2021 позов задоволено. Заборонено Комунальному некомерційному підприємству "Путивльська міська лікарня" Путивльської міської ради (далі - лікарня) проводити демонтаж або іншим чином від'єднання від мережі теплопостачання двох твердопаливних котлів марки "СЕТ 800" з порядковими номера 5004800280115 та 1002800280115 та комплектуючих до них без згоди орендодавця - Фізичної особи-підприємця Костюченка Ігоря Сергійовича згідно договору оренди від 01.09.2020 № 40 під час його дії.
Судове рішення мотивоване тим, що умовами договору оренди від 01.09.2020 № 40 не передбачене право орендаря (відповідача) демонтувати котли опалювальні з комплектуючими до них, а у разі такого демонтажу їх використання не буде можливим за цільовим призначенням, орендар порушить свої зобов'язання, а орендодавець не зможе користуватися повноцінно своїми правами; відповідач вчиняє активні дії, спрямовані на демонтаж котлів та комплектуючих до них, зокрема звертався до Путивльської міської ради з приводу вирішення питання демонтажу двох твердопаливних котлів з комплектуючими до них, звертався до Путивльського районного суду Сумської області з клопотанням про зняття арешту з опалювальних котлів та комплектуючих до них, тобто дії відповідача свідчать про намір демонтувати котли та комплектуючі до них, що суперечить умовам договору оренди від 01.09.2020 № 40 та правам позивача, як власника такого майна.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Господарського суду Сумської області від 12.07.2021, Путивльська міська рада Путивльського району Сумської області (особа, яка не була залучена до участі у справі, вказуючи, що оскаржуване рішення вплинуло на його права та обов'язки у спірних правовідносинах) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати це рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити.
В обґрунтування права на апеляційне оскарження скаржник зазначив, що відповідно до додатку 1 до рішення Путивльської районної ради Сумської області від 04.12.2020 в переліку майна спільної власності територіальних громад сіл, міста Путивльського району, що перебувають на балансі комунального некомерційного підприємства Путивльської районної ради Сумської області "Путивльська центральна районна лікарня" значиться зокрема і будівля - котельні. Рішенням 2 сесії Путивльської міської ради Сумської області 8 скликання № 33-МР від 09.12.2020 "Про прийняття до комунальної власності Путивльської міської ради майна спільної власності територіальних громад сіл, міста Путивльського району" було прийнято із спільної власності територіальних громад сіл, міста Путивльської міської ради до комунального власності територіального громади в особі Путивльської міської ради нерухоме майно комунальних підприємств, установ і закладів, а також рухоме майно, яке закріплене за цими об?єктами та інше рухоме майно, яке обліковується на балансі комунальних підприємств, установ і закладів Путивльського району Сумської області, зокрема і будівля котельні. Перед тим, як прийняти відповідне рішення щодо розпорядження яким-небудь майном, що належить на праві оперативного управління лікарні, остання звертається з відповідним листом до засновника - Путивльської міської ради для прийняття відповідного рішення, а отже відповідні рішення приймає не лікарня, а засновник - Путивльська міська рада. Зазначає, що 01.06.2015 між лікарнею (на той час комунальна установа Путивльської районної ради Сумської області "Путивльська центральна районна лікарня") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртепло Суми" укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить комунальній установі Путивльської районної ради Сумської області "Путивльська центральна районна лікарня". Майно передавалося в оренду з метою встановлення котельного обладнання, що працюватиме на твердих видах палива. За результатами обстеження приміщення котельні лікарні виявлено, зокрема, два котли стальних водо нагрівних за інвентарними номерами № 5004800280115 та № 1002800280115, які були встановлені в лікарні під час реконструкції (технічного переоснащення) існуючої газової котельні шляхом встановлення твердопаливного обладнання ТОВ "Укртепло Суми" згідно договору від 01.06.2015 № 39. Вказує на те, що оскільки термін дії договору оренди № 39 від 01.06.2015 закінчений 12.06.2020, то відповідно проведені товариством невід'ємні поліпшення орендованого майна (реконструкція (технічне переоснащення) існуючої газової котельні шляхом встановлення твердопаливного обладнання) є власністю лікарні. Вважає, що перешкоди у здійсненні права користування майном були усунені, оскільки прийнято рішення № 536-МР "Про скасування рішення 8 сесії Путивльської міської ради 8 скликання від 29.04.2021 № 391-МР "Про демонтаж двох твердопаливних котлів з комплектуючими до них, що розташовані в котельні лікарні, то відповідно і відсутні підстави для пред'явлення та подальшого задоволення позову. Крім того, обраний позивачем спосіб захисту є незаконним та неефективним, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що позивач не є власником твердопаливних котлів, отже і права його жодним чином не порушені, а тому і не підлягають судовому захисту.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області від 12.07.2021.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що Путивльська міська рада Путивльського району Сумської області не була учасником правовідносин щодо договору оренди котлів № 40 від 01.09.2020, не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, оскаржуване рішення суду першої інстанції не містить висновків стосовно її прав, інтересів та обов'язків. При цьому скаржником не наведено обґрунтованих доводів в частині того, які саме права або інтереси Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області порушено оскаржуваним рішенням, як і не надано доказів в підтвердження порушення рішенням прав та інтересів скаржника. Посилання апелянта на те, що майно відповідача є комунальною власністю Путивльської міської ради, а засновником відповідача є Путивльська міська рада не прийнято до уваги апеляційним господарським судом, оскільки відносини щодо права власності на котельні не є предметом позову у справі № 920/501/21, при цьому спірні правовідносини між сторонами стосуються виключно використання котлів, що є об'єктом договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем (правонаступник орендаря).
У касаційній скарзі Путивльська міська рада Путивльського району Сумської області зазначає про те, що оскаржувана ухвала постановлена апеляційним господарським судом з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права та просить її скасувати з направленням справи на новий розгляд.
Приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
З наведеного слідує, що особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
При цьому, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може бути правовою підставою щоб вважати, що судове рішення прийнято про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи.
Так, у постановах Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 09.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 910/2635/17, від 19.06.2018 у справі №904/1192/16 неодноразово зазначено, що судове рішення, оскаржуване не залученою собою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Таким чином ГПК України зобов'язує апеляційний господарський суд з'ясувати обставини наявності або відсутності правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі та дослідити, чи вирішено місцевим господарським судом питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням. Відтак, якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження, оскільки у такому випадку немає правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, а отже, немає і суб'єкта апеляційного оскарження.
Зважаючи на те, що скаржником не підтверджено наявності правового зв'язку між ним та оскаржуваним судовим рішенням, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що Путивльська міська рада Путивльського району Сумської області - особа, яка не брала участі у справі, - не є належним суб'єктом апеляційного оскарження в розумінні процесуального закону, у зв'язку з чим закрив апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
У поданій касаційній скарзі скаржник не навів жодного переконливого доводу щодо помилковості наведених висновків апеляційного господарського суду чи неправильного застосування ним статей 17, 254, 264 ГПК України, оскільки не підтвердив існування будь-якого правового зв'язку із оскаржуваним судовим рішенням у даній справі.
З огляду на зазначене, доводи викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права під час прийняття оскаржуваної ухвали.
Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими ЄСПЛ у справах "Levages Prestations Services v. France" ("Леваж Престасьон Сервіс проти Франції") та "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" ("Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії"), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
З урахуванням наведеного Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 та про наявність правових підстав для відмови у відкритті касаційного провадження на підставі частини другої статті 293 ГПК України, оскільки правильне застосовування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Відповідно до положень частини шостої статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №920/501/21 за касаційною скаргою Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022.
2. Копію цієї ухвали та касаційну скаргу разом з доданими до скарги матеріалами направити заявнику.
3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді Є.В. Краснов
В.Ю. Уркевич