вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"20" квітня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/924/21
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Хуткої Наталії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Фізичної особи-підприємця Сергійчук Ольги Валеріївни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
про стягнення 405 372,62 грн
за участі представника позивача Бурми Олексія Віталійовича
У жовтні 2021 року Фізична особа-підприємець Хутка Наталія Анатоліївна звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Сергійчук Ольги Валеріївни у якій позивач, посилаючись на статті 11, 525, 526, 530, 548, 610, 629, 763, 764 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 199 Господарського кодексу України, просив стягнути з відповідача 339 536,04 грн. заборгованості, з яких: 282 221,46 грн заборгованість по орендній платі, 12 367,79 пені, 30 564,88 грн проценти за користування коштами та 14 381,91 грн інфляційні нарахування.
В обґрунтування позовних вимог Фізична особа-підприємець Хутка Наталія Анатоліївна посилається на невиконання Фізичною особою-підприємцем Сергійчук Ольгою Валеріївною взятих на себе зобов'язань за Договором оренди нежитлового приміщення від 15.06.2017, укладеного між позивачем та відповідачем, в частині повного та своєчасного виконання зобов'язань з оплати орендних платежів починаючи з червня 2018 року до моменту подання позову.
Ухвалою від 26.10.2021, зокрема, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.11.2021.
15 листопада 2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого ФОП Сергійчук Ольга Валеріївна заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що: надані позивачем до позовної заяви документи не є письмовими доказами в розумінні статті 91 ГПК України, оскільки не засвідчені належним чином; договір оренди нежитлового приміщення від 15.06.2017 та додатки до нього відповідач з позивачем не укладала та не підписувала, відтак, у ФОП Сергійчук О.В. не виникало жодних господарських правовідносин з ФОП Хуткою Н.А., а отже відсутні і зобов'язання. З огляду на зазначене відповідач просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
16 листопада 2021 року до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій Фізична особа-підприємець Хутка Наталія Анатоліївна просила стягнути з відповідачки на свою користь 405 372,62 грн заборгованості, яка існує станом на 31.10.2021, з яких: 323 669,46 заборгованість по орендній платі, 20 714,78 пеня, 43 316,94 грн проценти за користування коштами та 17 671,44 грн інфляційні нарахування. При цьому, позивач зазначила, що орендоване майно відповідачкою не повернуто, та остання продовжує його використання. До заяви про збільшення позовних вимог доданий новий розрахунок заборгованості та нарахованих санкцій.
18 листопада 2021 року до суду від представника відповідача надійшла заява, у якій останній з посиланням на пункт 11 частини 1 статті 80 ГПК України, вважає, що надані позивачем до суду документи, а саме: договір оренди нежитлового приміщення від 15.06.2017 та додатки до нього є підробленими.
18 листопада 2021 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої останній просив поставити питання: чи виконані підписи на сторінках договору оренди нежитлового приміщення від 15.06.2017 та додатках до нього Сергійчук О.В.?.
18 листопада 2021 року позивачем надана суду відповідь на відзив. Позивач зазначила, що з моменту укладення договору оренди нежитлового приміщення від 15.06.2017, відповідачка виконувала його умови, а саме, сплачувала орендні платежі в розмірі обумовленому договором. Крім того, переписка, що велася між сторонами щодо сплати заборгованості, підтверджує договірні відносини між ними. Зазначає, що в ліцензійному реєстрі діючих ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідин, що використовуються в електронних сигаретах наявна інформація, що ФОП Сергійчук О.В. отримала відповідну ліцензію зі строком дії з 14.12.2020 по 14.12.2021 з місцем дії за адресою місцезнаходження нерухомого майна належного позивачеві на праві власності, яке перебуває у тимчасовому платному користуванні відповідача. Про використання належного позивачеві на праві власності нежитлового приміщення у господарській діяльності відповідачем, на переконання ФОП Хуткої Н.А., свідчать також наявні у вільному доступі судові рішення у справах про адміністративні правопорушення, учасником яких є ФОП Сергійчук О.В.: №№ 556/1626/20, 556/1627/20, 556/1468/20, 556/1777/20, 556/56/21, 556/490/21; та адміністративної справи №817/402/18.
У судовому засіданні 18.11.2021, судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 25.11.2021.
23 листопада 2021 року відповідачкою до суду подані заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких остання крім іншого зазначила, що враховуючи родинні стосунки між сторонами, у позивача та відповідача існувала усна домовленість про довгострокову оренду нежитлового приміщення належного позивачці, яка не була підкріплена жодним письмовим договором. Крім того, сторони домовились що в разі виникнення економічної кризи, чи будь яких інших обставин, які можуть вплинути на фінансову спроможність відповідачки, остання буде перераховувати суми коштів по мірі наявності фінансових можливостей та використовуватиме спірне нежитлове приміщення. Вказує, що доводи позивача про отримання ліцензії та наявність адміністративних справ не підтверджує наявності договірних правовідносин між позивачем та відповідачем.
У судовому засіданні 25.11.2021, судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 14.12.2021, про що позивача повідомлено відповідною ухвалою.
Ухвалою від 14.12.2021, зокрема вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 11 січня 2022 р. Встановлено сторонам строк для подачі додаткових пояснень та доказів по суті спору до 06.01.2022 (включно).
11 січня 2022 року від представника позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останній заперечив усну домовленість між сторонами, на яку посилалась відповідачка у запереченнях на відповідь на відзив, наголосив на виконанні відповідачкою істотних умов договору оренди нежитлового приміщення від 15.06.2017, та здійсненні останньою господарської діяльності саме в орендованому приміщенні, про що свідчить реєстрація у вказаному приміщенні реєстратора розрахункових операцій, отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та укладення договорів охорони. На переконання позивача, навіть якщо підпис у договорі оренди нежитлового приміщення від 15.06.2017 не належить ФОП Сергійчук О.В., то подальше схвалення його умов створило для сторін цивільні права та обов'язки, а відтак, між ними виникли належним чином оформлені договірні правовідносини.
11 січня 2022 року представником позивача подано до суду клопотання про долучення додаткових доказів.
Ухвалою суду від 11.01.2022, зокрема, прийнято заяву Фізичної особи-підприємця Хуткої Наталії Анатоліївни від 15.11.2021 про збільшення розміру позовних вимог до розгляду. Визначено подальший розгляд справи здійснювати з врахуванням заяви Фізичної особи-підприємця Хуткої Наталії Анатоліївни від 15.11.2021 про збільшення розміру позовних вимог (в межах позовних вимог про стягнення 405 372,62 грн.). Задоволено клопотання представника Фізичної особи-підприємця Хуткої Наталії Анатоліївни адвоката Бурми О.В. від 11.01.2022 про витребування доказів. Витребувано у Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023) докази: заяву та документи, що надавались ФОП Сергійчук Ольгою Валеріївною (РНОКПП НОМЕР_2 ) для реєстрації у органі податкового контролю реєстратора розрахункових операцій, господарська діяльність з яким здійснювалась (здійснюється) за адресою: смт. Володимирець, вул. Київська, 47-А; заяву та документи, що надавались ФОП Сергійчук Ольгою Валеріївною (РНОКПП НОМЕР_2 ) для отримання ліцензій на право роздрібної та/або оптової торгівлі алкогольними напоями. Розгляд справи відкладено на 01.02.2022.
31 січня 2022 року від Головного управління ДПС у Рівненській області до суду листом від 27.01.2022 надійшли докази, витребувані ухвалою суду від 11.01.2022.
Ухвалою суду від 01.02.2022 задоволено клопотання представника Фізичної особи-підприємця Хуткої Наталії Анатоліївни адвоката Бурми О.В. від 01.02.2022 про витребування доказів. Витребувано у Головного управління ДСНС України у Рівненській області (вул. Гетьмана Полуботка, 37, м. Рівне, 33028) докази, а саме: копію договору оренди нежитлового приміщення за адресою: Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Київська, 47-А, яка була надана ФОП Сергійчук Ольгою Валеріївною під час проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки у період з 05.04.2018 по 06.04.2018 на підставі наказу від 02.04.2018 № 03 "Про організацію проведення перевірок" (акт перевірки № 008). Встановлено ГУ ДСНС України у Рівненській області строк для подання витребуваних доказів - до 14.02.2022 (включно). Розгляд справи відкладено на 15 лютого 2022 р.
14 лютого 2022 року від Головного управління ДСНС України у Рівненській області на виконання ухвали суду від 01.02.2022 до суду з листом від 11.02.2022 надійшли витребувані докази.
15 лютого 2022 року представником відповідача подано через відділ канцелярії суду докази для долучення до матеріалів справи, з яких, як зазначає відповідач, вбачається, що позивач домовлялась про істотні умови укладення договору від 15.06.2017 із Сергійчук Д.В., а не з ФОП Сергійчук О.В.
У судовому засіданні 15.02.2022 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою від 15.02.2022 закрито підготовче провадження у справі № 918/924/21. Призначено справу до судового розгляду по суті на 23 лютого 2022 р.
У судовому засіданні 23.02.2022 судом на стадії дослідження доказів було оголошено перерву до 16.03.2022.
14 березня 2022 року на адресу суду від ФОП Сергійчук О.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, зважаючи на те, що остання перебуває за межами Рівненської області та не може з'явитися у судове засідання. Про дату, час та місце розгляду справи просила повідомляти за адресою: АДРЕСА_3 .
15 березня 2022 року на адресу суду від представника ФОП Сергійчук О.В. адвоката Бірук О.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, зважаючи на те, що останній перебуває за межами Рівненської області та не може з'явитися у судове засідання.
16 березня 2022 року до суду від представника Фізичної особи-підприємця Хуткої Наталії Анатоліївни адвоката Бурми О.В. надійшла заява, в якій останній вказав, що не заперечує щодо проведення судового засідання 16.03.2022 без його участі.
У судове засідання 16.03.2022 учасники справи не з'явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Ухвалою суду від 16.03.2022 розгляд справи відкладено на 05.04.2022. Цією ж ухвалою запропоновано учасникам справи, які не мають можливості взяти участь у розгляді даної справи та незгідні у її розгляді без їхньої участі, надати суду, до наступного судового засідання, письмові пояснення з документальним підтвердженням обґрунтувань такої неможливості. Роз'яснено учасникам справи, що останні мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon", звернувшись до суду з відповідною заявою в порядку ст. 197 ГПК України.
05 квітня 2022 року на адресу суду від представника позивача адвоката Бурми О.В. надійшла заява, в якій останній зазначив, що не заперечує щодо розгляду справи за відсутності останнього та позивача.
У судове засідання 05.04.2022 учасники справи не з'явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, поштовий конверт з ухвалою суду від 16.03.2022 повернувся на адресу суду не врученим ФОП Сергійчук О.В. із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, всі учасники справи територіально знаходяться в межах Рівненської області, на території якої активні бойові дії не ведуться.
Однак, зважаючи на повернення поштового конверта з ухвалою суду від 16.03.2022 не врученим ФОП Сергійчук О.В., з метою забезпечення процесуальних прав сторін, суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи для визначення можливості подальшого її розгляду під час дії правового режиму воєнного стану. Відтак, ухвалою суду від 05.04.2022 розгляд справи по суті відкладено на 20 квітня 2022 р. Запропоновано учасникам справи, які не мають можливості взяти участь у розгляді даної справи та незгідні у її розгляді без їхньої участі, надати суду до наступного судового засідання, письмові пояснення з документальним підтвердженням обґрунтувань такої неможливості. Роз'яснено учасникам справи, що останні мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon", звернувшись до суду з відповідною заявою в порядку ст. 197 ГПК України.
Присутній у судовому засіданні 20.04.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та наполягав на їх повному задоволенні. Заперечив проти відкладення розгляду справи. Просив оголосити перерву у судовому засіданні для надання письмових пояснень щодо розрахунку доданого до заяви про збільшення позовних вимог.
У судове засідання 20.04.2022 відповідач та його представник не з'явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, поштові конверти з ухвалами суду від 05.04.2022 повернувся на адресу суду не врученими ФОП Сергійчук О.В. та її представнику із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання".
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ФОП Сергійчук О.В. та її представник територіально зареєстровані в межах Рівненської області, на території якої активні бойові дії не ведуться (м. Вараш).
Разом з тим, на поштову адресу суду 19.04.2022 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що остання перебуває за межами Рівненської області та не може з'явитися у судове засідання. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач просила повідомляти за адресою: АДРЕСА_3 . Поряд з цим, як вбачається з відбитку поштового штемпеля на конверті, у якому до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, дане поштове відправлення надійшло з міста Вараш Рівненської області. Відтак, інформація наведена у клопотання відповідача не відповідає дійсності. Відповідачем не доведено поважних та підтверджених обставин неможливості прийняти участь у розгляді даної справи. Крім того, учасникам провадження у справі було роз'яснено їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon", про що відповідач до суду не звертався.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на зазначене, у судовому засіданні 20.04.2022 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи за не доведеністю підстав для такого відкладення.
Судом у судовому засіданні 20.04.2022 оголошувалась перерва до 16:00 год. 20.04.2022. Після оголошеної перерви представник позивача у судове засідання не з'явився.
Через відділ канцелярії суду, підчас оголошеної судом перерви, представником позивача було подано заяву про розгляд справи перенесеної на 16:00 год. 20.04.2022 без участі позивача та його представника. Заявник також вказав, що докази понесення витрати на професійну правову допомогу адвоката будуть надані додатково, про що представник позивача робить відповідну заяву. Крім того, від представника позивача через відділ канцелярії суду подані письмові пояснення щодо розрахунку (періодів нарахування пені) доданого до заяви про збільшення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.
Позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на такі обставини.
Між фізичною особою - підприємцем Хуткою Наталією Анатоліївною та фізичною особою - підприємцем Сергійчук Ольгою Валеріївною був укладений Договір оренди нежитлового приміщення від 15.06.2017 року (далі - Договір), згідно умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Володимирецький (зараз - Вараський) район, смт. Володимирець, вул. Київська, буд.47а, де Орендодавцем була ФОП Хутка H.A., а орендарем - ФОП Сергійчук О.В.
З акту приймання-передачі приміщень, що є Додатком №1 до Договору, вбачається наступне: ФОП Хутка Наталія Анатоліївна - Орендодавець та ФОП Сергійчук Ольга Валеріївна - Орендар, склали акт про огляд та передачу приміщення, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Володимирецький (зараз - Вараський) район, смт. Володимирець, вул. Київська, буд.47а.
Таким чином, позивачка вважає, що свої зобов'язання стосовно передачі нежитлового приміщення ФОП Хутка Наталія Анатоліївна (Орендодавець), виконала в повному обсязі. З іншого боку Відповідач - ФОП Сергійчук Ольга Валеріївна неналежно виконувала свої обов'язки щодо вчасного здійснення орендних платежів.
Таким чином, затримки зі сплати орендної плати почалися з червня 2018 року та тривають по даний час. Такими діями Відповідач порушила умови Договору, передбачені пунктами та підпунктами: 4.1, 4.2, 6.1.1, 6.1.2.
Станом на 31 березня 2021 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 150 877,46 грн. За період з 01 квітня по 31 серпня 2021 року заборгованість відповідача зросла. Станом на 31 серпня 2021 року заборгованість за Договором оренди нежитлового приміщення від 15.06.2017 становить 339 536,04 грн.
Згідно Договору станом на 31 серпня 2021 року, відповідач за порушення термінів сплати орендної плати повинен сплатити на користь позивача: орендну плату - 282 221,46 грн., пеню у розмірі 12 367,79 грн., проценти за користування коштами - 30 564,88 грн., інфляційні нарахування у розмірі - 14 381,91 грн.
З метою вирішення спору в позасудовому порядку позивач направляла три претензії щодо погашення заборгованості. Однак, станом на день направлення позовної заяви заборгованість по орендній платі не погашена в повному обсязі.
В подальшому позовні вимоги були збільшені позивачем, відтак Фізична особа-підприємець Хутка Наталія Анатоліївна просить стягнути з відповідачки на свою користь 405 372,62 грн заборгованості, яка існує станом на 31.10.2021, з яких: 323 669,46 заборгованість по орендній платі, 20 714,78 пеня, 43 316,94 грн проценти за користування коштами та 17 671,44 грн інфляційні нарахування.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення її прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
В результаті дослідження всіх обставин справи та наявних у справі матеріалів, судом встановлено наступне.
В матеріалах справи наявна копія договору оренди нежитлового приміщення, який згідно тексту договору укладений 15.06.2017 в смт. Володимирець між фізичною особою - підприємцем Хуткою Наталією Анатоліївною (Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Сергійчук Ольгою Валеріївною (Орендар) (далі Договір), який містить підписи в графі Орендодавець та Орендар на кожному з трьох аркушів договору.
Згідно умов Договору орендодавець зобов'язується передати орендарю у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Володимирецький (зараз - Вараський) район, смт.Володимирець, вул.Київська, буд.47а. Приміщення належить Орендодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Загальна площа орендованого Приміщення складає 299 кв.м. решта приміщення 24,1 кв.м. лишається в приватному користуванні Орендодавця.
Приміщення надається для ведення ресторанного бізнесу.
В оренду також здається наступне майно, яке знаходиться у Приміщенні, що орендується.
Орендарю не дозволяється використовувати Приміщення і для будь-яких інших цілей, за власним розсудом (п. п. 1.1-1.4 Договору).
Згідно з пунктами 2.1-2.2 Договору прийом-передача Приміщення здійснюється комісією, до складу якої входять представники обох Сторін. Про факт передачі-прийому Приміщення складається акт прийому-передачі (надалі -"Акт"), в якому зазначається технічний стан Приміщення та перелік матеріальних цінностей (їхня вартість). Акт підписується обома Сторонами і є невід'ємною частиною Договору.
Термін дії Договору становить 2 роки 11 місяців (два роки одинадцять місяців) з дня підписання Акту. Якщо за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії Договору жодна зі Сторін не заявить про намір розірвати даний Договір, то він вважається продовженим (пролонгованим) ще на такий самий термін на таких самих умовах. Така пролонгація дії цього Договору можлива без обмеження терміну (розділ 3 Договору).
Згідно розділу 4 Договору розмір орендної плати становить 76,00 (сімдесят шість) грн. 1 кв.м (за 299 кв.м орендна плата становитиме 22 724,00 грн.) за один місяць і підлягає коригуванню згідно з пунктом 4.3. Орендна плата сплачується по перерахунку на розрахунковий рахунок Орендодавця/готівкою не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця. Підставою для зміни розміру орендної плати може бути показник індексу інфляції, збільшення розмірів податків та зборів, підвищення цін, тарифів та зростання курсу гривні по відношенню до долара США з перерахуванням один раз на рік. Вартість всіх наданих комунальних послуг, використаної електроенергії сплачується Орендарем на підставі наданих Орендодавцем рахунків комунальних підприємств або згідно лічильників. Усі витрати за користування телефонних номерів, інтернет оплачуються Орендарем самостійно, згідно з рахунками телефонної станції.
У відповідності до п. 6.1.1, 6.1.2 Договору Орендар зобов'язався використовувати Приміщення у відповідності з умовами Договору; своєчасно здійснювати орендні платежі та платежі за користування електроенергії, комунальних послуг та послуги зв'язку.
Згідно з п. 7.1 Договору повернення Приміщення здійснюється комісією, яка складається з представників обох Сторін. Про повернення Приміщення складається акт прийому - передачі.
Пунктом 8.1.1 Договору сторони передбачили відповідальність за прострочення по оплаті орендних платежів - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 15 відсотків річних за кожний день прострочення оплати.
Крім того, позивачем до справи додано додаток №1 до Договору - акт приймання-передачі приміщень, згідно з текстом якого: ФОП Хутка Наталія Анатоліївна - Орендодавець та ФОП Сергійчук Ольга Валеріївна - Орендар, склали акт про огляд та передачу приміщення, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Володимирецький (зараз - Вараський) район, смт.Володимирець, вул.Київська, буд.47а; а також додаток №2 до Договору - акт приймання-передачі матеріальних цінностей на відповідальне збереження. Вказані акти приймання-передачі також містять підписи в графі Орендар та Орендодавець.
Щодо обставин укладення Договору, позивачка, у повідомленні про вчинення кримінального правопорушення від 29.11.2021 (у порядку статті 214 КПК України) поданому Слідчому відділу відділення поліції №1 (смт. Володимирець) Вараського РУП ГУНП в Рівненській області, повідомила, що у 2017 році до неї звернувся громадянин Сергійчук Дмитро Володимирович, житель міста Вараш, з пропозицією укласти договір оренди приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , з метою здійснення у ньому підприємницької діяльності. В ході розмови останній повідомив позивачці, що підприємницька діяльність у даному приміщенні буде здійснюватись безпосередньо ним від імені його дружини ОСОБА_1 , яка зареєстрована як приватний підприємець. Після підготовки та підписання позивачкою тексту договору оренди, останній передано Сергійчуку Д.В. для підписання його дружиною ОСОБА_1 . Так само були передані і додатки №1 та №2 до Договору. Через декілька днів Сергійчук Д.В. повернув позивачці один примірник договору підписаний з боку ФОП Сергійчук О.В. та додатки до нього.
Поряд з цим, ФОП Сергійчук О.В. наполягає на тому, що договір оренди нежитлового приміщення від 15.06.2017 та додатки до нього з позивачем не укладала та не підписувала, відтак, у ФОП Сергійчук О.В. не виникало жодних господарських правовідносин з ФОП Хуткою Н.А., а отже відсутні і зобов'язання. В подальшому ФОП Сергійчук О.В. наполягала на тому, що враховуючи родинні стосунки між сторонами, у позивача та відповідача існувала усна домовленість про довгострокову оренду нежитлового приміщення належного позивачці, яка не була підкріплена жодним письмовим договором. Крім того, сторони домовились, що в разі виникнення економічної кризи, чи будь яких інших обставин, які можуть вплинути на фінансову спроможність відповідачки, остання буде перераховувати суми коштів по мірі наявності фінансових можливостей та використовуватиме спірне нежитлове приміщення. Разом з тим, 15 лютого 2022 року представником відповідача подано через відділ канцелярії суду клопотання про долучення доказів, у яких останній вказував, що позивач домовлялась про істотні умови укладення договору від 15.06.2017 із Сергійчуком Д.В., а не з ФОП Сергійчук О.В.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно із статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 760 ЦК України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Відповідно до частин 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Договір найму відповідно до статті 763 ЦК України укладається на строк, встановлений договором.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Із змісту статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Статтею 238 ЦК України визначено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Із змісту статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Суд зауважує, що визнання договору недійсним згідно зі статтями 203, 215 ЦК України (Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі) у зв'язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, можливе лише у тому випадку, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину.
Настання передбачених статтею 241 ЦК України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів та ін.).
Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16 та від 01.10.2019 у справі № 910/8287/18.
З наданих відповідачем до матеріалів справи відзиву, заперечення на відповідь на відзив та пояснень вбачається, що доводи ФОП Сергійчук О.В. зводяться до того, що Договір оренди та додатки до нього нею не підписувались.
Із зазначеного можна зробити висновок, що відповідач вважає, що оскільки договір оренди нею не підписувався, то він не може породжувати будь-яких договірних зобов'язань для ФОП Сергійчук О.В.
Однак, з указаними твердженнями суд не погоджується, оскільки у будь-якому випадку матеріалами справи підтверджено вчинення ФОП Сергійчук О.В дій, які свідчать про виконання цього договору оренди та його схвалення.
Судом з матеріалів справи вбачається, що об'єкт оренди - нежитлове приміщення "будівля диско-бару", що знаходиться за адресою: Рівненська область, Володимирецький (Вараський) район, смт.Володимирець, вул.Київська, буд.47а належить на праві приватної власності Хуткій Наталії Анатоліївні на підставі Свідоцтва про право на спадщину р№596 від 04.07.2012 виданого Володимирецькою районною державною нотаріальною конторою Рівненської області.
ФОП Сергійчук О.В. не заперечує, що здійснює у вказаному приміщенні господарську діяльність. Зазначене підтверджується і матеріалами справи. Зокрема, з листа Головного управління ДПС у Рівненській області №469/5/17-00-12-02-04 від 27.01.2022 та доданих до нього документів вбачається, що Сергійчук О.В. 28.11.2017 та 08.12.2017 при реєстрації реєстратора розрахункових операцій на господарську одиницю за адресою: Рівненська область, Володимирецький (Вараський) район, смт.Володимирець, вул.Київська, буд.47а, та у грудні 2018 та 2020 років для отримання ліцензії на право роздрібної та оптової торгівлі алкогольними напоями у господарській одиниці за вищевказаною адресою, особисто зазначала, що орендує приміщення у Хуткої Наталії Анатоліївни. Поряд з цим, документом, що підтверджує право користування приміщенням за адресою: АДРЕСА_4 , відповідач вказала "Договір оренди б/н від 01.05.2017", однак такий документ жодною із сторін до матеріалів справи не надано.
У відповідь на адвокатський запит адвокату позивача Головне управління ДПС у Рівненській області листом №15960/6/17-00-12-01-04 від 24.12.2021 повідомило, що ФОП Сергійчук О.В. були видані ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами у ресторані за адресою: смт. Володимирець, вул. Київська, буд. 47а, за періоди з 15.12.2017 по 15.12.2018, з 15.12.2018 по 15.12.2019, з 16.12.2019 по 16.12.2020 та з 14.12.2020 по 14.12.2021.
З листа Управління поліції охорони в Рівненській області від 14.12.2021 №216643/37/01-2021, наданого у відповідь на адвокатський запит адвоката позивача, вбачається, що договір на охорону приміщення по вул. Київська, буд. 47а у смт. Володимирець між УПО у Рівненській області та ФОП Сергійчук О.В. був укладений 23.05.2019. При укладенні договору на охорону приміщення ФОП Сергійчук О.В. був наданий пакет документів, які підтверджували право користування зазначеним приміщенням, як це передбачено відомчими нормативними актами. Однак примірник договору оренди приміщення був втрачений підрозділом поліції охорони в м. Вараш.
Разом з тим, в матеріалах справи наявні виписки з розрахункового рахунку позивача, додані до відповіді на відзив, з яких вбачається, що відповідачка помісячно оплачувала послуги з оренди у розмірі встановленому Договором.
Відповідно до частини 1 статті 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.
Ухвалою суду від 01.02.2022, зокрема, задоволено клопотання представника Фізичної особи-підприємця Хуткої Наталії Анатоліївни адвоката Бурми О.В. від 01.02.2022 про витребування доказів. Витребувано у Головного управління ДСНС України у Рівненській області (вул. Гетьмана Полуботка, 37, м. Рівне, 33028) докази, а саме: копію договору оренди нежитлового приміщення за адресою: Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Київська, 47-А, яка була надана ФОП Сергійчук Ольгою Валеріївною під час проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки у період з 05.04.2018 по 06.04.2018 на підставі наказу від 02.04.2018 № 03 "Про організацію проведення перевірок" (акт перевірки № 008).
14 лютого 2022 року від Головного управління ДСНС України у Рівненській області на виконання ухвали суду від 01.02.2022 до суду з листом від 11.02.2022 надійшли витребувані докази.
Так, Головне управління ДСНС України у Рівненській області, листом №6202-998/6207/1 від 11.02.2022 повідомило, що ФОП Сергійчук О.В. під час проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки у період з 05.04.2018 по 06.04.2018 була надана копія договору оренди нежитлового приміщення за адресою: Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Київська, 47-А, а саме: Договору оренди нежитлового приміщення від 15.06.2017 з актом приймання-передачі, які збігаються з наданими позивачем до матеріалів справи Договором та актом.
Отже, доводи відповідачки про усну домовленість між сторонами з приводу оренди нерухомого майна, суперечать правовій природі такого договору, не підтверджуються жодними доказами, суперечать наявним у справі матеріалам та не приймаються судом до уваги.
При цьому суд наголошує, що доказів того, що користування нерухомим майном, розташованим за адресою: Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Київська, 47-А ФОП Сергійчук О.В. здійснювалось за іншими правочинами, матеріали справи не містять.
Договір не визнано недійсним, про існування судових спорів з цього питання суду відомості не надавались, відтак, судом застосовується також презумпція правомірності правочину передбачена статтею 204 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладені встановлені судом обставини, наявний у справі підписаний з боку орендаря та орендодавця Договір з додатками, виконання його умов зі сторони відповідачки (дії відповідачки, що свідчать про схвалення його умов), провадження відповідачкою господарської діяльності у приміщенні, що належить позивачці на праві власності та є об'єктом оренди за Договором, відсутність жодного іншого письмового договору оренди спірного приміщення, суд приходить до висновку про те, що між ФОП Сергійчук О.В. та ФОП Хуткою Н.А. виникли господарсько-правові відносини за Договором, умови якого є правовою підставою для взаємних зобов'язань між позивачем та відповідачем у даній справі.
Отже, вказані вище обставини та надані позивачем докази у сукупності свідчать про те, що відповідачка вчинила дії, спрямовані на виконання Договору та користувалася протягом дії Договору орендованим майном, та продовжує ним користуватися й станом на час розгляду справи, оскільки докази повернення майна з оренди до суду не надані, то в будь-якому випадку саме по собі твердження відповідачки, що підпис, який міститься у спірному договорі не є підписом ФОП Сергійчук О.В., не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. З цих же підстав судом відмовлено у клопотанні відповідачки про призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки обставини підписання Договору особисто відповідачкою, за умови беззаперечного користування останньою орендованим приміщенням та виконання такого правочину, не мали б вирішального значення за даних обставин справи.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом, на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (зазначену правову позиція викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Отже, враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що позивачем надані більш вірогідні докази обставин існування протягом 2017-2021 років орендних правовідносин між позивачем та відповідачем щодо нерухомого майна, яке розташоване за адресою Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Київська, 47-А, аніж твердження відповідачки, що нею не підписувався Договір оренди б/н від 15.06.2017 з додатками та його підроблення.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).
Таким чином, зобов'язання відповідачки з оплати оренди виникли на підставі Договору.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
З приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачка доказів, які підтверджують оплату нею заборгованості перед позивачем з орендної плати з червня 2019 (початок виникнення заборгованості з орендної плати) по жовтень 2021 року в загальному розмірі 323 669,46 грн суду не надала, доводів позивачки не спростувала, обставин які б виключили можливість задовольнити позовні вимоги суду не надала. Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивачки про стягнення з відповідачки заборгованості по орендній платі у загальному розмірі 323 669,46 грн є обґрунтованою, та такою, що підлягає до задоволення.
Крім того, позивачкою за неналежне виконання відповідачкою грошових зобов'язань за Договором здійснено нарахування пені в розмірі 20 714,78 грн за період з 16.05.2021 по 31.10.2021.
Так, пунктом 8.1.1 Договору сторони передбачили відповідальність за прострочення по оплаті орендних платежів - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 15 відсотків річних за кожний день прострочення оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).
У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.
Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З розрахунку пені наданого позивачем до заяви про збільшення позовних вимог не вбачається періоду за який нараховані такі суми. Однак, з пояснень позивача доданих до справи вбачається, що пеня була нарахована вірно, а саме: на суми заборгованості з орендної плати що виникали помісячно з 16 числа відповідного місяця та по 31.10.2021 (в межах строку визначеного ч. 6. ст. 232 ГК України), в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Проте, перевіривши розрахунок пені, наведений позивачем, судом встановлено, що сума, яка підлягає до стягнення за періоди вказані представником позивача у заяві складає: 5 616,87 грн (на суму боргу 22 724,00 грн за період з 16.05.2021 по 31.10.2021 = 1 673,48 грн пені; на суму боргу 22 724,00 грн за період з 16.06.2021 по 31.10.2021 = 1 383,98 грн пені; на суму боргу 22 724,00 грн за період з 16.07.2021 по 31.10.2021 = 1 103,83 грн пені; на суму боргу 22 724,00 грн за період з 16.08.2021 по 31.10.2021 = 799,39 грн пені; на суму боргу 22 724,00 грн за період з 16.09.2021 по 31.10.2021 = 486,85 грн пені; на суму боргу 22 724,00 грн за період з 16.10.2021 по 31.10.2021 = 169,34 грн пені). Відтак, позов в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути 5 616,87 грн пені, а у задоволенні позову в частині стягнення з ФОП Сергійчук Ольги Валеріївни 15 097,91 грн пені суд відмовляє.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Негативні наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 15% річних в розмірі 43 316,94 грн за період з 01.06.2018 по 31.10.2021 та 17 671,44 грн інфляційні нарахування за червень 2018 - вересень 2021.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, який доданий до заяви про збільшення позовних вимог, суд зазначає, що останній є не в повній мірі вірним. Так, позивачем не враховано, що строк оплати, відповідно до умов договору, наставав 15 числа кожного місяця, відтак, заборгованість помісячно виникала з 16 числа кожного місяця.
Необхідно зазначити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Враховуючи вищенаведене, інфляційні витрати за такі місяці як червень 2018 - травень 2019, липень 2019 - грудень 2019, лютий 2020, вересень 2020 не виникали, як помилково зазначив позивач у наданому розрахунку.
Однак, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат в межах періодів зазначених в розрахунку позивача з урахуванням вищевказаного, та встановлено, що сума інфляційних втрат, які виникли в загальному за періоди червень 2019, січень 2020, березень 2020 - серпень 2020 та жовтень 2020 - вересень 2021 складає 19 932,73 грн, що перевищує суму, зазначену у розрахунку позивача. Проте, зважаючи на те, що суд з власної ініціативи не може виходити за межі позовних вимог, сума інфляційних втрат, що підлягає до стягнення з відповідача становить 17 671,44 грн.
Також, судом перевірено нарахування 15% річних в розмірі 43 316,94 грн за період з 01.06.2018 по 31.10.2021, та встановлено таке.
Так, позивачем не враховано, що строк оплати, відповідно до умов договору, наставав 15 числа кожного місяця, відтак, заборгованість помісячно виникала з 16 числа кожного місяця, однак, з наданого розрахунку вбачається, що позивачем нараховано 15% річних з першого числа кожного місяця та без врахування проплат у відповідні дати. Відтак, розрахунок 15 % річних проведений судом виглядає наступним чином:
- червень 2018 року на суму боргу 10 000,00 грн за період з 16.06.2018-17.06.2018;
- серпень 2018 року на суму боргу 10 000,00 грн за період з 16.08.2018-16.08.2018;
- вересень 2018 року на суму боргу 4 000,00 грн за період з 16.09.2018-16.09.2018;
- листопад 2018 року на суму боргу 10 000,00 грн за період з 16.11.2018-18.11.2018;
- грудень 2018 року на суму боргу 22 724,00 грн за період з 16.12.2018-16.12.2018, на суму боргу 12 724,00 грн з 17.12.2018-23.12.2018;
- лютий 2019 року на суму боргу 17 724,00 грн за період з 16.02.2019-17.02.2019;
- березень 2019 року на суму боргу 22 724,00 грн за період з 16.03.2019-17.03.2019;
- квітень 2019 року на суму боргу 17 724,00 грн за період з 16.04.2019-23.04.2019, на суму боргу 7 724,00 грн за період з 24.04.2019-25.04.2019;
- травень 2019 року на суму боргу 17 724,00 грн за період з 16.05.2019-19.05.2019, на суму боргу 13 274,00 грн за період з 20.05.2019-21.05.2019;
- червень 2019 року на суму боргу 17 724,00 грн за період з 16.06.2019-20.01.2020;
- листопад 2019 року на суму боргу 12 724,00 грн за період з 16.11.2019-17.11.2019;
- грудень 2019 року на суму боргу 22 724,00 грн за період з 16.12.2019-22.12.2019;
- січень 2020 року на суму боргу 16 724,00 грн за період з 16.01.2020-20.01.2020, на суму боргу 18 174,00 грн за період з 21.01.2020-23.03.2020;
- лютий 2020 року на суму боргу 22 724,00 грн за період з 16.02.2020-17.02.2020, на суму боргу 17 724,00 грн за період з 18.02.2020-23.02.2020;
- березень 2020 року на суму боргу 22 724,00 грн за період з 16.03.2020-18.03.2020, на суму боргу 17 724,00 грн за період з 19.03.2020-22.03.2020, на суму 11 724,00 грн за період з 23.03.2020-23.03.2020, на суму 26 898,00 грн з 24.03.2020-15.04.2020;
- квітень 2020 року на суму боргу 44 622,00 грн за період з 16.04.2020-28.05.2020;
- травень 2020 року на суму боргу 22 724,00 грн за період з 16.05.2020-18.05.2020, на суму боргу 16 724,00 грн за період з 19.05.2020-28.05.2020, на суму 56 020,00 грн за період з 29.05.2020-22.06.2020;
- червень 2020 року на суму боргу 16 724,00 грн за період з 16.06.2020-22.06.2020, на суму боргу 66 744,00 грн з 23.06.2020-15.07.2020;
- липень 2020 року на суму боргу 77 468,00 грн за період з 16.07.2020-25.08.2020;
- серпень 2020 року на суму боргу 22 724,00 грн за період з 16.08.2020-19.08.2020, на суму боргу 12 724,00 грн за період з 20.08.2020-25.08.2020, на суму боргу 85 192,00 грн за період з 26.08.2020 по 19.10.2020;
- вересень 2020 року на суму боргу 8 724,00 грн за період з 16.09.2020-16.09.2020;
- жовтень 2020 року на суму боргу 22 724,00 грн за період з 16.10.2020-19.10.2020, на суму боргу 93 981,46 грн за період з 20.10.2020-16.11.2020;
- листопад 2020 року на суму боргу 22 724,00 грн за період з 16.11.2020-16.11.2020, на суму боргу 111 705,46 грн за період з 17.11.2020-28.12.2020;
- грудень 2020 року на суму боргу 22 724,00 грн за період з 16.12.2020-28.12.2020, на суму боргу 127 429,46 грн за період з 29.12.2020-26.01.2021;
- січень 2021 року на суму боргу 10 724,00 грн за період з 16.01.2021-26.01.2021, на суму боргу 133 153,46 грн за період з 27.01.2021-15.02.2021;
- лютий 2021 року на суму боргу 150 877,46 грн за період з 16.02.2021-15.03.2021;
- березень 2021 року на суму боргу 168 601,46 грн за період з 16.03.2021-15.04.2021;
- квітень 2021 року на суму боргу 191 325,46 грн за період з 16.04.2021-15.05.2021;
- травень 2021 року на суму боргу 214 049,46 грн за період з 16.05.2021-15.06.2021;
- червень 2021 року на суму боргу 236 773,46 грн за період з 16.06.2021-15.07.2021;
- липень 2021 року на суму боргу 259 497,46 грн за період з 16.07.2021-15.08.2021;
- серпень 2021 року на суму боргу 282 221,46 грн за період з 16.08.2021-19.09.2021;
- вересень 2021 року на суму боргу 20 724,00 грн за період з 16.09.2021-19.09.2021, на суму боргу 300 945,46 грн за період з 20.09.2021-15.10.2021;
- жовтень 2021 року на суму боргу 323 669,46 грн за період з 16.10.2021-31.10.2021.
За розрахунком суду, правомірним є нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 38 652,07 грн 15% річних, замість заявлених позивачем 43 316,94 грн. Відтак, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 38 652,07 грн 15% річних, а у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 4 664,87 грн 15% річних необхідно відмовити.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідач позовні вимоги позивача не спростував.
Відповідно до ст. 129 ГПК України на відповідача покладається сплачена позивачем сума судових витрат в розмірі 5 784,15 грн судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Фізичної особи-підприємця Хуткої Наталії Анатоліївни до Фізичної особи-підприємця Сергійчук Ольги Валеріївни про стягнення 405 372,62 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сергійчук Ольги Валеріївни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Хуткої Наталії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 323 669 (триста двадцять три тисячі шістсот шістдесят дев'ять) грн 46 коп. основного боргу, 5 616 (п'ять тисяч шістсот шістнадцять) грн 87 коп. пені, 38 652 (тридцять вісім тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн 07 коп. 15% річних, 17 671 (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят одну) грн 44 коп. інфляційних втрат та 5 784 (п'ять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн 15 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.
4. У задоволенні позову про стягнення з Фізичної особи-підприємця Сергійчук Ольги Валеріївни 15 097,91 грн пені та 4 664,87 грн 15% річних відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 29.04.2022.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О. Пашкевич