ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.02.2022Справа № 910/14285/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КИЇВГАЗТРЕЙД"
до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ "ОРІОН"
про стягнення 147 804,99 грн.
без виклику учасників справи.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КИЇВГАЗТРЕЙД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ "ОРІОН" про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовим) №14319/Т від 29.12.2018 у розмірі 147 804,99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КИЇВГАЗТРЕЙД» та ДЕРЖАВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙІНСТИТУТ «ОРІОН» було укладено Договір постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) від 29.12.2018 №14319/Т, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2019 році природний газ в об'ємах і порядку, передбачених Договором, а відповідач зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити позивачу вартість газу в розмірі, строки та в порядку, що передбачені Договором. Відповідач взяті на себе за Договором зобов'язання не виконав належним чином, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 132 691,34 грн. - основного боргу; 8 636,75 грн. - пені; 1 743,16 грн. - 3% річних; 4 733,74 грн. - інфляційних втрат.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
У зв'язку із відсутністю фінансування для здійснення поштових відправлень у Господарського суду міста Києва, відповідна ухвала про відкриття провадження у даній справі була направлена сторонам після відновлення фінансування. Вказану ухвалу суду сторони отримали, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
09.02.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що позовні вимоги визнає повністю. При цьому відповідач зазначив, що перебуває у дуже скрутному фінансовому становищі, не може провести одноразову оплату, готовий здійснити оплату шляхом реструктуризації наявної заборгованості.
21.02.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти реструктуризації боргу та затвердження графіку погашення заборгованості.
Беручи до уваги запровадження карантину та особливого режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці та на лікарняному, завершальний розгляд справи здійснювався 23.02.2022.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КИЇВГАЗТРЕЙД», далі - позивач або постачальник, та ДЕРЖАВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ «ОРІОН» , далі - відповідач або споживач, укладено Договір постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) від 29.12.2018 №14319/Т (далі - Договір).
Пунктом 1.1. Договору встановлено, що Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2019 році природний газ (надалі - газ) в об'ємах і порядку, передбачених цим Договором, а Споживач зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити Постачальнику вартість газу в розмірі, строки та в порядку, що передбачені Договором.
Додатковою угодою від 10.12.2019 №1 до Договору сторони доповнили середньодобові та місячні планові об'єми постачання газу в 2020 році та продовжили строк дії Договору до 31.12.2020.
Додатковою угодою від 31.12.2010 №1-2 до Договору сторони доповнили середньодобові та місячні планові об'єми постачання газу в 2021 році та продовжили строк дії Договору до 31.12.2021.
За умовами п. 2.6 Договору об'єм переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п. 4.4 Договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРС .
Відповідно до п. 2.7 Договору фактичний об'єм поставленого у розрахунковому періоді газу, що підлягає оплаті споживачем, підтверджується підписаним між постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу.
Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником. Відсутність у споживача підписаних актів приймання-передачі газу не є підставою для порушення строку остаточного розрахунку, встановленого цим договором (пункти 4.6. та 4.7) та не звільняє його від відповідальності за порушення цих строків (п.2.8 Договору).
У п. 4.1 Договору сторонами погоджено, що ціна газу, що постачається споживачеві за цим договором, становить 13 509,9600 грн за 1000 куб. м., в тому числі ПДВ 20% та тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз".
Згідно з п. 4.2 договору, ціна газу, встановлена в п. 4.1 цього Договору, може бути змінена у разі ринкового коливання цін на газ, зміни бази для нарахування ПДВ, а також інших змін у податковому законодавстві. Сторони домовились, що ціна газу може бути змінена постачальником в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення споживача про нову ціну та дату початку її застосування.
Розрахунковий період за договором становить один місяць - з 7.00 години першого дня місяця до 7.00 години першого дня наступного місяця (п. 4.4 Договору).
За умовами п.4.6 Договору оплата вартості газу здійснюється споживачем в наступному порядку:
- оплата вартості планового об'єму поставки газу здійснюється споживачем до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки на умовах 100% попередньої оплати планового об'єму постачання газу, визначеного в п.1.2 (п. 4.6.1.);
- споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини планового об'єму газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці (п. 4.6.2);
- у випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період проводить остаточний розрахунок до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.6.3).
Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок постачальника (п. 4.6.6 договору).
Згідно з п. 4.7. Договору датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок постачальника.
Пунктом 9.3 Договору сторони погодили, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
У п.10.10 Договору визначено, що усі додаткові угоди та додатки до договору (у разі їх наявності) становлять його невід'ємну частину.
За твердженням позивача, проти чого не заперечує відповідач, на виконання умов Договору позивач, за період з січня 2019 по травень 2021 (включно) передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 783 490,25 грн., що підтверджується актами прийому-передачі газу з січня 2019 по травень 2021 включно.
Позивач зазначає, що за період з 26.01.2019 по 26.08.2021 відповідачем сплачено за отриманий природний газ у розмірі 650 798,91 грн., з яких 491 298,91 грн. грошових коштів кредитора - ДП «НДІ «ОРІОН» сплачено 26.01.2019 року первісним боржником - ДП «КиївГазЕнерджи» новому боржнику - ТОВ «КиївГазТрейд» за договором про переведення боргу від 11.01.2019 №226/КГЕ (копія якого наявна в матеріалах справи), а 159 500,00 грн. сплачено відповідачем самостійно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.
У зв'язку з неналежним виконанням ДЕРЖАВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ «ОРІОН» своїх зобов'язань за Договором, станом на 26 серпня 2021 року у останнього виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 132 691,34 грн. за поставлений природний газ, на яку позивачем нараховано 8 636,75 грн. - пені; 1 743,16 грн. - 3% річних; 4 733,74 грн. - інфляційних втрат.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що внаслідок укладення договору між сторонами правочину склалися господарські правовідносини, а також, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За умовами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки.
Стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що позивачем було здійснено поставку відповідачу з січні 2019 по травень 2021 (включно) природного газу на загальну суму 783 490,25 грн., що підтверджується підписаним представниками сторін без зауважень і заперечень та скріпленим печатками підприємств, актами прийому-передачі природного газу.
Отже, з вищевказаних доказів вбачається, що позивачем в повному обсязі виконані зобов'язання за договором щодо поставки природного газу, який в свою чергу був прийнятий відповідачем без жодних зауважень та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У пункті 4.6.1. Договору сторони погодили, що оплата вартості планового об'єму поставки газу здійснюється споживачем до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки на умовах 100% попередньої оплати планового об'єму постачання газу, визначеного в п.1.2. У випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим (п.4.6.3 Договору).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем суми основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та визнаний відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 132 691,34 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 636,75 грн., 3% річних у розмірі 1 743,16 грн., інфляційних втрат у розмірі 4 733,74 грн.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п. 6.2.2 договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 9.3 договору сторони погодили, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок останньої є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд враховує наступне.
Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Зважаючи на обов'язок суду з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, не виходячи при цьому за межі позовних вимог, суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку в межах заявлених періодів, а також з урахуванням дати початку виникнення прострочення відповідача, та дійшов висновку про те, що сума 3% річних у розмірі 1 743,16 грн., а також сума інфляційних втрат у розмірі 4 733,74 грн., є арифметично вірною, обґрунтованою та здійсненою у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи, що відповідач визнав позовні вимоги повністю, не надав суду жодних доказів своєчасного виконання свого зобов'язання щодо оплати заборгованості за договором та не спростував заявлених позовних вимог, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 132 691,34 грн. за поставлений природний газ, а також позовні вимоги про стягнення 8 636,75 грн. - пені; 1 743,16 грн. - 3% річних; 4 733,74 грн. - інфляційних втрат, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ "ОРІОН" (Україна, 03057, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЕЖЕНА ПОТЬЄ, будинок 8-А, ідентифікаційний код 14310709) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КИЇВГАЗТРЕЙД" (Україна, 03124, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИКОЛИ ВАСИЛЕНКА, будинок 5; ідентифікаційний код 42394311) основну заборгованість в розмірі 132 691,34 грн., пеню у розмірі 8 636,75 грн., 3% річних у розмірі 1 743,16 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 733,74 грн. та 2 270,00 грн. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 23.02.2022.
Суддя І.В. Приходько