Провадження № 22-ц/803/2180/22 Справа № 202/2244/21 Суддя у 1-й інстанції - Ісаєва Д. А. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
28 квітня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Куценко Т.Р.,
суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства “Універсал Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У квітні 2021 року акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - АТ "Універсал Банк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. 23 грудня 2017 року ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг, підписала анкету до договору про надання банківських послуг, чим підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку визначених документів, що складають договір.
На підставі укладеного договору позичальник отримала кредит у розмірі 25 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. У зв'язку з тим, що за час користування кредитом відповідач не виконувала його умови та не своєчасно сплачувала кредитні платежі, станом на 22 грудня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 53 446, 38 грн, що складається із: 36 398, 41 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 17 047, 97 грн - заборгованість за пенею та комісією Тому просили стягнути вказану заборгованість та судовий збір.
Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21 липня 2021 року позов АТ "Універсал Банк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 23 грудня 2017 року станом на 22 грудня 2020 року у розмірі 36 398, 41 грн, що складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Вирішено питання стосовно судових витрат (а.с.91-96).
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що вона ніколи не отримувала грошові кошти понад 25 000 грн та з розрахунку банку вбачається, що вона сплатила 18 566 грн (а.с.99-104).
12 січня 2022 року АТ “Універсал Банк” надало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення просило залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказувало, що відповідач підписала анкету-заяву, а отже була обізнана з усіма її пунктами. Зазначало, що з анкети-заяви вбачається, що все листування здійснюється через мобільний додаток, а тому жодних перешкод у отриманні інформації щодо стану рахунку чи наявної заборгованості у відповідача не було (а.с.127-131).
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову становить 53 446, 38 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в оскаржуваній частині.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови.
Відповідно до п.п.2.1 п.2 Розділу І Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ Універсал Банк при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування Платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов Договору в тому числі, платіжної системи МаsterСагd, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного Банку України.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета - заява разом з «Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту» які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг за проектом «Monobank», про що свідчить підпис відповідача у заяві.
Позивач АТ “Універсал Банк” свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме, випустив платіжну картку та надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач порушила умови договору та своєчасно не вносила кошти для погашення заборгованості, а тому станом на 22 грудня 2020 року у неї утворилась заборгованість у розмірі 53 446, 38 грн, що складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 36 398, 41 грн, заборгованості за пенею та комісією - 17 047, 97 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 36 398, 41 грн, що складається з тіла кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Із прийняттям Закону України “Про електронну комерцію” № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Встановлено, що у жовтні 2017 року АТ “Універсал Банк” запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках монобанк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
З матеріалів справи вбачається, 23 грудня 2017 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ “Універсал Банк” (а.с.9).
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язалася виконувати його умови (пункт 2).
Згідно з пунктом 3 анкети-заяви, відповідач беззастережно погодилася з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини можуть вчинятися нею або банком з використанням електронного цифрового підпису (пункт 6).
Згідно з пунктом 11 заяви усе листування щодо цього договору відповідач просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
До анкети-заяви банком було долучено витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ “Універсал Банк” при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (а.с.10-21).
З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за договором про надання банківських послуг “Monobank” від 23 грудня 2017 року станом на 22 грудня 2020 року в розмірі 53 446, 38 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 36 398, 41 грн; заборгованості за пенею та комісією - 17 047, 97 грн (а.с.7-8).
Однак, встановлено, що кредитний договір між АТ “Універсал Банк” та ОСОБА_1 , у тому числі анкету-заяву разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані Банком позичальнику ОСОБА_1 через мобільний додаток, було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису ОСОБА_1 (а.с.9).
У підписаній анкеті-заяві відповідач визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Після підписання анкети-заяви у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у банку виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток згідно Тарифів та повернути кредит.
На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит в розмірі 25 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Встановлено, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором АТ “Універсал Банк” виконали своєчасно і повністю, надававши кредиті ресурси в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору.
Відповідач ОСОБА_1 не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ “Універсал Банк”, не довела відсутність заборгованості.
Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, керуючись статтею 530 ЦК України обґрунтовано дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ “Універсал Банк” заборгованості за загальним залишком заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 36 398, 41 грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, помилково прийняв до уваги розрахунок заборгованості за кредитним договором, оскільки такий розрахунок не є належним доказом наявності за нею заборгованості за тілом кредиту в розмірі 36 398, 41 грн, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки заперечуючи проти наданого позивачем розрахунку, відповідач власного не надав, клопотань щодо витребування у позивача додаткових доказів на підтвердження заборгованості за кредитним договором або клопотань про проведення по справі судової економічної експертизи, апелянтом не заявлялося.
Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційна скарга відповідача не містить заперечень щодо підписання між сторонами анкети-заяви, отримання та користування платіжною та банківської картою.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача про те, що рішення суду першої інстанції є безпідставним, незаконним, оскільки ухвалене з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони є необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л. Демченко
М.О. Макаров