Провадження № 11-кп/803/1389/22 Справа № 215/5786/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
27 квітня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2022 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 , ( в режимі відеоконференції), -
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2022 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 29 травня 2022 року.
Мотивуючи ухвалене рішення, судом першої інстанції було враховано тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 злочину, за який передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, у разі визнання його винуватим, особу обвинуваченого, який не працює, неодружений а також те, що він порушував умови раніше застосованого судом запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, тому суд дійшов висновку, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема переховуватися від суду, незаконно впливу на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, та те, що обвинувачений намагався незаконно впливати на свідка ОСОБА_7 , може перешкоджати кримінальному провадженню, тому продовжив дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Не погоджуючись з цією ухвалою, обвинувачений ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний період доби.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги обвинувачений вказує на те, що ризики, на які посилається прокурор у своєму клопотанні про те, що він раніше притягався до кримінальної відповідальності, є необґрунтованим, оскільки в останній раз він притягався до відповідальності за вчинення злочину у 2015 році та на теперішній час, є не судимим в силу закону.
Разом з тим, ризик впливу на свідка ОСОБА_7 , чим було мотивоване рішення суду, є також безпідставним, оскільки ці обставини не відповідають дійсності та цей свідок є зацікавленною особою - його рідною тіткою, тому висновки суду, на думку апелянта, не підтверджуються доказами у цьому провадженні. Поряд з цим, зазначає, що ризик вчинення іншого правопорушення, у зв'язку з відсутністю у нього офіційного працевлаштування, є недоведеним, оскільки у 2015 році він працював не офіційно на будівництві, однак суд не врахував ці обставини та не надав їм належної оцінки, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення справедливого рішення, тому, на думку обвинуваченого, ухвала підлягає скасуванню.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
Вирішуючи питання законності судового рішення, ухваленого щодо обвинуваченого ОСОБА_5 суд зазначає таке.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд, за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Згідно зі ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
В силу вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною 5 статті 199 КПК Ураїни, передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.
Так, апеляційним судом встановлено, що в провадженні Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебувають матеріали кримінального провадження, які внесено до ЄРДР за №12021041760000216 від 10.06.2021 щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України.
Апеляційним судом встановлено, що ухвалою слідчого судді від 11.06.2021 на стадії досудового розслідування ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, але покладені ухвалою суду обов'язки обвинуваченим не були виконані, тому в подальшому запобіжний захід було змінено на більш суворий у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було продовжено.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, 31.03.2022, судом першої інстанції було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 та клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.
На переконання апеляційного суду, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , суд належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та дійшов обґрунтованого висновку про існування тих обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
У відповідності до ст. 178 КПК України, суд першої інстанції врахував тяжкість злочину, що інкримінується обвинуваченому, який є тяжким, можливе покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим й передбачено у виді позбавлення волі строком до 6 років, особу обвинуваченого, який не має стійких соціальних зв'язків, не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, не одружений та вже порушував умови застосованого судом запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, намагаючись здійснити незаконний вплив на свідка.
За таких обставин суд дійшов вірного висновку, що ризики передбачені ст. 177 КПК України зокрема, можливого незаконного впливу на свідків та переховування від органів досудового розслідування або суду, не зменшилися та продовжують існувати, та обґрунтовано вирішив про необхідність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 строку тримання під вартою й відсутність процесуальної можливості застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Ці висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 та належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.
Колегією суддів не встановлено переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
Разом з цим, апеляційний суд не убачає підстав для застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту, з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі обвинуваченого.
Отже, вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого, місцевий суд в повній мірі обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, врахувавши при цьому й практику ЄСПЛ.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів не встановлено.
Водночас, враховуючи те, що на цей час, судом першої інстанції ще не прийнято остаточного рішення й судовий розгляд ще триває, а також положення ст. 28, ч. 1 ст. 318 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів вважає за необхідне, звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків розгляду цього кримінального провадження та вжити термінових заходів щодо дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону й на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 , залишити без задоволення.
Ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2022 року щодо ОСОБА_5 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4