Провадження № 11-кп/803/1396/22 Справа № 176/755/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
27 квітня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2022 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_8 ,
в режимі відеоконференції:
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 , -
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2022 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 08 червня 2022 року, включно.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд, враховувши тяжкість вчиненного злочину, та покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим, особу ОСОБА_7 , який офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, має непогашену судимість, а також те, що свідки у цьому провадженні ще не допитані, дійшов висновку, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1ст.177 КПК України, які існували під час обрання запобіжного заходу не зменшились та продовжують існувати та більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам у цьому провадженні, тому продовжив дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Не погоджуючись з судовим рішенням, захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, в якій просять ухвалу скасувати та постановити нову, якою змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт у нічний період доби або зменшити розмір застави, або відмовити прокурору у задоволенні його клопотання.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги захисники посилаються та те, що ухвала постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Так, апелянти зазначають, що зміна процесуального статусу особи з підозрюваного на обвинуваченого та початок стадії судового провадження у суді першої інстанції виключають можливість продовження застосування запобіжних заходів, обраних слідчим суддею на стадії досудового розслідування, тому, на думку захисників, продовження судом на цій стадії провадження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з посиланням на ст. 331 КПК України, є прямим порушенням норм процесуального закону. Поряд з тим, вказують на те, що сторона обвинувачення не виконала вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України та в матеріалах провадження відсутні докази того, що обвинуваченому було надане клопотання про продовження строку тримання під вартою та матеріали додані до нього, що свідчить про порушення права на захист ОСОБА_7 та процедури подання такого клопотання, яка визначена законом.
Разом з тим, посилаються на те, що ризики, заявлені прокурором у своєму клопотанні, є абстрактними, не конкретними та доказів їх реального існування стороною обвинувачення надано не було, тому висновки суду в цій частині, на переконання сторони захисту, не відповідають фактичним обставинам цього провадження.
Також, захисники звертають увагу на те, що вилучені в ході обшуку речовини, відповідно до висновку експерта, щодо походження вилученого та наявності у них наркотичних засобів - відсутні, що свідчить про необґрунтованість підозри ОСОБА_7 у злочині, що йому інкримінується.
Окрім того, зазначають, що обвинувачений має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, є єдиною офіційно працюючою особою у своїй сім'ї, яка знаходиться на його утриманні, позитивно характеризується, але суд залишив поза увагою ці обставини, які можуть вплинути на законність та справедливість судового рішення, через що просять ухвалу скасувати.
З огляду на те, що від прокурора, який повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду скарги, не надходило клопотання про його обов'язкову участь в судовому засіданні, апеляційний суд, у відповідності до положень ч. 4 ст. 422-1 КПК України, вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого і його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Вирішуючи питання законності судового рішення, ухваленого щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , суд зазначає таке.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно зі ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Частиною 5 статті 199 КПК України, передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Цих вимог кримінального процесуального закону, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції дотримався в повній мірі.
Апеляційним судом встановлено, що в провадженні Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021040220000221 від 04.08.2021 щодо ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
На стадії досудового розслідування 16 лютого 2022 року ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який за наслідками розгляду клопотання прокурора продовжено оскаржуваною ухвалою до 08.06.2022.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
У відповідності до ст. 178 КПК України, суд першої інстанції врахував тяжкість злочину та покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим, особу ОСОБА_7 , який офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, й дійшов правильного висновку, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, те, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, які ще не допитані, вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменьшились та продовжують існувати, внаслідок чого є необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою й відсутність процесуальної можливості застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Ці висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, та те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи викладене, висновки суду про те, що у цьому провадженні суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованими.
Разом з цим, доводи скарги щодо недоведенності заявлених прокурором ризиків, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам провадження, оскільки наявність у провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу, не зменшились та не припинили існувати, та об'єктивно існують, а тому для їх запобігання було продовжено застосування щодо ОСОБА_7 саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Посилання захисника на те, що обвинувачений має постійне місце проживання, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв'язки, працює та на його утриманні знаходиться сім"я, не свідчить про можливість забезпечити запобігання заявленим ризикам у цьому випадку шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. Крім того, стороною захисту не надано будь-яких документально підтверджених відомостей щодо особи обвинуваченого, що позбавляє суд стверджувати про наявність у нього міцних соціальних зв'язків.
Доводи скарги про порушення права на захист обвинуваченого через те, що йому не надане клопотання про продовження строку тримання під вартою, є необгрунтованими, оскільки прокурором у суді першої інстанції був наданий протокол про вручення ОСОБА_7 такого клопотання, де зазначено, що він відмовився від його отримання, що не може свідчити про позбавлення обвинуваченого можливості реалізації своїх процесуальних прав.
Що стосується посилання сторони захисту на необґрунтованість підозри ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК України, то колегія суддів зауважує, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що ця особа могла б скоїти злочин.
Отже, згідно доказів, долучених до клопотання, й враховуючи наведену правову позицію, судом належним чином і в повній мірі дослідженні у сукупності наявні докази, які є достатньо вагомими на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК України. Окрім того, це питання буде предметом судового розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_7 .
Доводи апеляційної скарги про те, що зміна процесуального статусу особи з підозрюваного на обвинуваченого та початок стадії судового провадження виключають можливість продовження застосування запобіжних заходів, обраних слідчим суддею на стадії досудового розслідування, є необгрунтованими, й спростовується положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України якою встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що сторони не були обмежені в реалізації права довести суду свою позицію щодо запобіжного заходу, який під час судового розгляду зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 .
Отже, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 та належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.
Разом з цим, переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, апеляційним судом не встановлено, та колегія суддів не убачає підстав для застосування щодо ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону й на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги сторони захистиу.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2022 року щодо ОСОБА_7 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4