КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №642/4519/21
Провадження № 1-кс/552/401/22
26.04.2022 року м. Полтава
Слідчий суддя Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_4 від 22 грудня 2021 року про закриття кримінального провадження № 62020170000000544 від 14.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України, -
Заявник ОСОБА_3 17 лютого 2022 року звернувся в суд зі скаргою на постанову слідчого від 22 грудня 2021 року про закриття кримінального провадження № 62020170000000544 від 14.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України.
Свою скаргу обґрунтовував тим, що слідчий не вчинив усі необхідні та достатні слідчі дії, які зобов'язаний та міг вчинити аби забезпечити швидке, повне та неупереджене досудове розслідування. Слідчий формально підійшов до вивчення обставин, викладених в заяві, що потягло за собою необґрунтоване винесення постанови.
В своїй скарзі просив скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_4 від 22 грудня 2021 року про закриття кримінального провадження № 62020170000000544 від 14.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України.
Визнати його потерпілим в даному кримінальному провадженні.
В судове засідання заявник не з'явився, попередньо надав суду заяву про розгляд скарги у його відсутність. Скаргу підтримує в повному обсязі.
Слідчий , належним чином повідомлений про день і час розгляду скарги, в судове засідання не з'явився. Клопотань до суду не надавав.
Дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження №62020170000000544, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 62020170000000544 від 14 квітня 2020 року, досудове розслідування здійснювалося за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України, щодо притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією вчиненого окремими працівниками ГУНП в Харківській області.
За результатами досудового розслідування слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_4 згідно з постановою від 22 грудня 2021 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження.
Згідно п.3 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно положень ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
При цьому кримінальним процесуальним законом передбачено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
За нормами ч. 2ст. 372 КК України, за ознаками якої здійснювалося досудове розслідування, притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою на те законом особою, поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією.
При цьому об'єктом злочину є правосуддя в частині забезпечення доведеності вини, а також конституційне право людини на те, що вона не буде піддана кримінальному покаранню, доки його вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Об'єктивна сторона злочину полягає у притягненні завідомо невинного до кримінальної відповідальності. Притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому умислом винного охоплюється те, що насправді відсутні докази, які вказують на вчинення даного злочину саме цією особою, або взагалі відсутня подія злочину, за який особа притягується до кримінальної відповідальності.
В поданій до правоохоронних органів заяві про вчинення злочину заявник ОСОБА_3 повідомляв, що у 2006 році ним зареєстровано і сформовано статутний капітал ТОВ «Водолій-М». Директором призначено ОСОБА_3 . Його знайомий ОСОБА_5 запропонував свої фінансові послуги з будівництва лазні в обмін на право бути учасником товариства. ОСОБА_3 відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 08.09.2006 року передав належну йому у статутному капіталі товариства частку у розмірі 51 % ОСОБА_5 . Були внесені відповідні зміни до статуту товариства. Розмір часток становив ОСОБА_3 - 49 %, ОСОБА_6 - 51 %. 27.10.2006 року між ТОВ «Водолій -М» в особі його директора ОСОБА_3 і ОТОВ «Супеабразив» в осіб директора ОСОБА_5 було укладено договір позики №1/06. Після цього ОСОБА_5 став пред'являти претензії ОСОБА_3 в тому, що останній обманув його, передавши частку статутного капіталу в розмірі 51%, що недостатньо для його повного контролю над товариством. Після цього ОСОБА_5 протягом 8 років вживаються агресивні дії, спрямовані на припинення діяльності ТОВ «Водолій М» і притягнення до кримінальної відповідальності по сфальсифікованим справам директора. За період з 2012 по 2018 роки за скаргами ОСОБА_5 різними контролюючими органами проведено 68 перевірок підприємства з питань його діяльності. За скаргами ОСОБА_5 відносно ОСОБА_3 та ТОВ «Водолій -М» було порушено низку кримінальних проваджень. На думку ОСОБА_3 уся діяльність уповноважених осіб правоохоронних органів у відкритих кримінальних провадженнях відносно нього спрямована лише на притягнення його завідомого невинного до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення та іншою чисельною фальсифікацією.
У зв'язку з цим, враховуючі зміст заяви, досудове розслідування здійснювалося за кваліфікацією за ч. 2 ст. 372 КК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження під час досудового розслідування органом досудового розслідування було проведено допит ОСОБА_3 в якості свідка, допитано в якості свідка слідчого СВ Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , витребувано характеризуючи матеріали слідчого СВ Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , проведено огляд вироку Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 травня 2020 року, яким ОСОБА_3 визнано винним у чиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191 та ч.2 ст. 366 КК України і призначено йому покарання.
За результатами досудового розслідування слідчий прийшов до висновку про відсутність об'єктивного складу ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України в діях слідчого СВ Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 .
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Закриття кримінального провадження є одним із способів її остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Відповідно до ст. 110 КПК України постанова про закриття кримінального провадження має бути вмотивована, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладена суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав та законних інтересів учасників процесу.
Враховуючи встановлені органом досудового розслідування зазначені вище обставини, слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_4 прийшов до обґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження №62020170000000544 від 14.14.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчий, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження, оцінив зібрані в кримінальному провадженні докази з точки зору достатності та взаємозв'язку та прийняв відповідне обґрунтоване процесуальне рішення щодо закриття кримінального провадження.
Оскаржуване рішення слідчого ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.
При цьому слідчий суддя також виходить з того, що слідчий в кримінальному провадженні в силу норм ст. 40 КПК України є самостійним у своїй процесуальній діяльності, уповноважений приймати рішення про закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених ст. 284 КПК України.
При цьому слідчий оцінює докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Тому скарга ОСОБА_3 в частині вимог про скасування постанови про закриття провадження є необґрунтованою, в задоволенні скарги слід відмовити.
Крім того, ОСОБА_3 в поданій до суду скарзі просить визнати його потерпілим у справі.
Частина 5 ст. 55 КПК України передбачає, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Враховуючи зміст даної норми, слідчий або прокурор у визначених законом випадках має право винести вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим.
Зі змісту п. 5 ч. 1ст. 303 КПК України вбачається, що на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого, яке повинно бути оформлене у вигляді постанови, про відмову у визнанні потерпілим.
Слідчим у кримінальному провадженні № №62020170000000544 від 14.04.2020 не виносилась постанова про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим, предмет оскарження відсутній, а тому в задоволенні скарги в цій частині належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 303 - 310, 372 КПК України, -
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_4 від 22 грудня 2021 року про закриття кримінального провадження № 62020170000000544 від 14.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів безпосередньо до апеляційного суду Полтавської області.
Слідчий суддя ОСОБА_1