Справа № 352/2029/21
Провадження № 3/352/108/22
27.04.2022м. Івано-Франківськ
Суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Струтинський Р.Р., розглянувши матеріали, що надійшли від відділення поліції №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого, за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ОСОБА_1 23.09.2021 р. о 21 год. 05 хв. в с. Угринів, вул. Калуське Шоссе, Івано-Франківського району Івано-Франківської області керував транспортним засобом марки «Toyota Camry» н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук). Від проходження огляду у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився.
Адвокат Гупало П.М., який згідно договору про надання правової допомоги представляє інтереси ОСОБА_1 у судовому засіданні просив закрити провадження у справі, посилався на те, що оформлення справи про адміністративне правопорушення відбувалося з порушеннями, зокрема протокол не містить інформації чи притягався ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності впродовж року, що має значення для визначення наявності чи відсутності повторності ознак правопорушення. Також як вбачається з дослідженого відеозапису, після зупинки поліцейським транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 було повідомлено, що його зупинено за відсутність належного освітлення номерного знаку і з цього приводу в подальшому було складено постанову, яку не оскаржувалось. Пізніше поліцейський висловив припущення, що ОСОБА_1 має ознаки алкогольного сп'яніння, але не говорить за якими саме ознаками він прийшов до такого висновку. Також інспектор не зазначає яким чином і за допомогою якого обладнання має бути проведено тест, тому ОСОБА_1 відмовися від проходження. Крім того, інспектор поліції не зазначає, що водій вправі пройти медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння в медичному закладі. ОСОБА_1 відмовився пройти тест на вміст алкоголю, оскільки йому не надано та не пред'явлено самого приладу «Драгер». Про відсутність такого приладу у працівника поліції ОСОБА_2 на час зупинки ОСОБА_1 свідчить відповідь Управління відділення поліції №1 на адвокатський запит від 02.12.2021 р., що на вимогу інспектора поліції Костюка Д.Р. газоаналізатор «Алкотест 6810» був доставлений іншим нарядом поліції. Відеозапис завершено на 15 хв., тобто у подальшому відсутні докази про повне складання протоколу про адміністративне правопорушення, написання пояснень свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , написання акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, а тому є всі підстави стверджувати, що інспектором поліції всі наступні відомості у зазначені документи було внесено після формального підписання свідками згаданих документів без ознайомлення з їхнім текстом. Про складання акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 стало відомо лише після ознайомлення з матеріалами справи в суді. Також у протоколі відсутні відомості про пристрій, за допомогою якого здійснювався відеозапис, про його сертифікацію, що не виключає можливість ведення відеозапису на пристрій, який безпосередньо належить працівнику поліції, тому такий доказ є недопустимим. Матеріали справи не містять відомостей про номер та серію відеокамери, дату його виробництва та назви камери, на яку здійснювався відеозапис; відсутній оригінал відеозапису з нагрудної камери, а лише міститься СД диск, що є копією. 15.11.2018 р. Верховний суд в рамках справи № 524/5536/17 досліджував питання відеофіксації адміністративного правопорушення, як доказ у справі та прийшов до висновку, що притягнення особи до адмінвідповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належним чином. 26.04.2018 р. Верховний суд в рамках справи № 338/855/17 прийшов до висновку, що зміст постанови у справи про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлених останнім доводів. Таким чином, відеозапис, долучений до матеріалів справи підтверджує порушення законних прав ОСОБА_1 та доводить його невинність. Просив провадження щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, долучений відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, суддя приходить до висновку про необґрунтованість заяви адвоката щодо закриття провадження у справі та наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незважаючи на заперечення своєї вини, підтверджується зібраними у справі та дослідженими в суді доказами, а саме:
- даними, що містяться у протоколі серії ААБ № 032135 від 23.09.2021 р. про адміністративне правопорушення (а.с.1);
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАВ № 550088 від 23.09.2021 р. на ОСОБА_1 за порушення ч.6 ст. 121 КУпАП (а.с.2);
- даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 23.09.2021 р. (а.с.3);
- даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4);
- даними відеозапису з нагрудного відеореєстратора інспектора поліції (а.с.8).
Судом досліджено відеозаписи, які містяться на компакт-диску в матеріалах справи, на яких зафіксовані деякі обставини події: рух транспортного засобу «Toyota Camry» н.з. НОМЕР_1 ; процес зупинки; як водій виходить з місця водія автомобіля; встановлення особи водія; як поліцейський на місці зупинки повідомляє водію щодо проведення відеофіксації, причини зупинки, також у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння пропонує водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на приладі «Драгер»; водій відмовляється від проходження огляду на місці зупинки, мотивуючи, що він не вживав алкогольні напої; як водій відмовляється від пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі. Інспектором поліції роз'яснено ОСОБА_1 права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
Суд звертає увагу, що не зазначення в протоколі конкретного виду спецприладу, за допомогою якого водію необхідно було пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, не впливає на законність протоколу, адже нормами діючого законодавства не встановлено обов'язку зазначення таких відомостей в протоколі, коли особа відмовилась від проходження огляду.
Отже, вказаний відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку ОСОБА_1 при відмові від проходження ним огляду на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу "Драгер" та в медичному закладі.
Відповідно до матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстратора працівника поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 .
Правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
Так, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Таким чином, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення.
Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння в закладах охорони здоров'я.
Суд вважає, що працівниками поліції було правомірно та у відповідності до вимог КУпАП зафіксовано відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» та в медичному закладі.
Суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп'янінням у встановленому законом порядку.
Факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу поліцейським або в медичному закладі встановлюється судом на підставі доказів, які досліджені та оцінені судом за внутрішнім переконанням.
Таким чином, з долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, вбачається, що ОСОБА_1 , будучи водієм транспортного засобу, на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу «Алкотест Драгер» та в медичному закладі не погодився.
Крім того, звертаю увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Пункт 1.3 ПДР України зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції .
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо обґрунтування сторони захистує своїх вимог з посиланням на висновки Верховного суду в рамках розгляду адміністративних справ, слід зазначити, що положення КАС України застосовуються при вирішенні спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, які, зокрема, виникають у зв'язку з винесенням постанов у справах про адміністративні правопорушення іншими уповноваженими органами (посадовими особами), а не судом. КАС України не регулює провадження у справах про адміністративні правопорушення в судах.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати вказав, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З огляду на викладене приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України знайшла своє підтвердження, а його неправомірні дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу винного, вважаю, що до нього слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. З ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в користь держави.
На підставі наведеного та керуючись ст. 283-285, 287, 294 КУпАП,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід державного бюджету в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп. (стягувач - ДСА України на рахунок: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 820019, рахунок отримувача UА908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд.
Суддя Руслан СТРУТИНСЬКИЙ