Справа № 347/672/22
Провадження № 1-кс/347/197/22
29.04.2022 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів клопотання слідчого Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_3 , подане в межах кримінального провадження №12022091190000081, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.04.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шешори, Косівського району, Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: в АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працевлаштованого, не одруженого, в силу ст.89 КК України не судимого, не маючого утриманців, не депутата -
29.04.2022 року слідчий Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітан поліції ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням, погодженим прокурором Косівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
Клопотання мотивоване тим, що слідчим відділенням Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022091190000081 від 28.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що близько 21:00 години 27.04.2022 в селі Микитинці, участок Луг Косівського району Івано-Франківської області в ході спільного розпивання алкогольних напоїв між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , на грунті раптово виникнувших неприязних відносин, виник конфлікт, під час якого ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, маючи намір заподіяти ОСОБА_7 тілесні ушкодження, і бажаючи цього, умисно наніс останньому удар кулаком руки в ділянку голови, в результаті чого ОСОБА_7 впав на землю. Після цього, ОСОБА_5 , продовжуючи свої умисні протиправні дії, спрямовані на спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, наніс останньому декілька ударів кулаками рук в різні ділянки голови. В результаті умисного нанесення ударів ОСОБА_5 ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження, у зв'язку із чим останній був госпіталізований до медичного закладу КНП «Косівська ЦРЛ», де йому був встановлений діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку важкого ступеня, субдуральна гематома зліва, підшкірна гематома справа, мозкова кома ІІ. У зв'язку із наявними загрозливими для життя ОСОБА_7 явищами, останньому проведено оперативне втручання.
Згідно пунктом Г 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень до ушкоджень, що небезпечні для життя, належать ізольовані внутрішньочерепні крововиливи за наявності загрозливих для життя явищ.
Тим самим, встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_5 в умисному спричиненні тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння (умисне тяжке тілесне ушкодження), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
28.04.2022 року о 05:30 годині ОСОБА_5 затриманий у порядку ст.208 КПК України.
28.04.2022 року ОСОБА_5 оголошено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Вина ОСОБА_5 підтверджується, зокрема, рапортом від 28.04.2022 року, довідкою Косівської ЦРЛ, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.04.2022 року, протоколами допиту свідків та підозрюваного, іншими доказами зібраними в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відносяться до категорії тяжкого злочину, за вчинення якого, відповідно до вимог ч.1 ст.121 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, враховуючи наведені ризики, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі. Обґрунтованим є також ризик, що підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно вплинути на свідків, з якими добре знайомий. Підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення так, як вчинив умисний насильницький злочин у стані алкогольного сп'яніння. Отже, неможливо запобігти цим ризикам, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав та просить суд його задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні вважав клопотання обґрунтованим та просив суд застосувати відносно ОСОБА_5 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених кримінальним процесуальним законом. Підставою для застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, що підтверджується матеріалами клопотання та визнавальними показами самого підозрюваного. ОСОБА_5 , вчинив злочин проти життя та здоров'я особи, маючи для цього незначний привід, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку особи підозрюваного ОСОБА_5 , який, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може переховуватись від слідства та суду. Ризик незаконного впливу на свідків, які вже допитані в ході досудового розслідування, обґрунтовується принципом безпосередності допиту свідків судом під час судового провадження, а підозрюваний може схилити їх до вигідних для себе показань. Неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 проживає сам та не зможе самостійно себе забезпечувати, зокрема продуктами харчування, у разі застосування до нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту. Злочин вчинено у стані алкогольного сп'яніння та внаслідок його вчинення настали тяжкі наслідки - смерть потерпілого, внаслідок чого вже підготовлено зміну кваліфікації злочину на ч.2 ст.121 КК України та відповідну змінену підозру, яка наразі ще не оголошена, оскільки немає офіційного повідомлення з медичного закладу про смерть потерпілого.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив щодо обрання відносно нього міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Пояснив, що шкодує про вчинений злочин, після вчинення якого він зізнався працівникам поліції у вчиненому, не переховувався від слідства та суду, наміру переховуватись від слідства та суду та вчиняти інші злочини він не має. Раніше був засуджений у 2006 році за ч.3 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі із іспитовим строком та відбув покарання повністю, а також - у 2012 році за хуліганські дії був засуджений до 1 місяця арешту і це покарання відбув повністю. Після вчинення злочину потерпілий перебував у притомному стані та спілкувався із ним, тому він покинув місце події із іншими її свідками; при цьому він хотів потерпілого з підлоги перемістити на диван, але потерпілий йому сказав, що сам піде додому. Вважає, що для забезпечення його належної процесуальної поведінки достатньою буде міра запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні просив суд обрати відносно ОСОБА_5 міру запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, що буде достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки в межах цього кримінального провадження, адже він дав визнавальні покази, активно сприяє розкриттю кримінального правопорушення, повністю визнає свою вину та розкаюється у вчиненому; причиною вчинення злочину став конфлікт між ОСОБА_5 та потерпілим, якого ОСОБА_5 запідозрив у крадіжці коштів та пляшки горілки. Сам ОСОБА_5 прибув з Польці для служби у ЗСУ. Після вчинення злочину ОСОБА_5 перебував в с.Микитинці Косівського району, де проживає, у своєму автомобілі, який знаходився на відстані від його будинку близько 1 км, де його знайшли працівники поліції. ОСОБА_5 мав на меті поїхати на своєму автомобілі до поліції, хоча міг виїхати за межі населеного пункту. Після його затримання ОСОБА_5 дав визнавальні покази, щиро кається у вчиненому злочині. Ризик щодо впливу на свідків підозрюваним надуманий, оскільки свідки вже допитані. Крім того, у разі застосування домашнього арешту відносно ОСОБА_5 - будуть відповідні приписи, які унеможливлюють спілкування зі свідками підозрюваного, а твердження сторони обвинувачення щодо неможливості підозрюваним, який проживає сам, себе забезпечити під час цілодобового домашнього арешту, спростовується наявністю у нього родичів, які йому допомагають всім необхідним.
Слідчим суддею встановлено, що в Косівському ВП ГУНП України в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022091190000081, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.04.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, а саме: умисне тяжке тілесне ушкодження. Станом на час розгляду цього клопотання стало відомо про смерть потерпілого, внаслідок чого дії підозрюваного будуть перекваліфіковані на ч.2 ст.121 КК України
28.04.2022 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України (а.с.21-23).
Згідно протоколу допиту підозрюваного від 28.04.2022 року ОСОБА_5 визнав себе винним у вчиненні інкримінованого злочину (а.с.24-26).
Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу у відповідності до ч.2 ст.184 КПК України підозрюваному вручено 28.04.2022 року о 12 годині 10 хвилин (а.с.5).
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до п.«С» ч.1 ст.5 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод (Рим, 1950), КПК України для обрання або для зміни запобіжного заходу - тримання під вартою необхідна наявність підстав вважати, що ця особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчинені злочину, буде намагатися, або ухилятися від слідства, суду та від виконання процесуальних рішень або перешкоджати встановленню істини в справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому враховується тяжкість вчинених злочинів, вік підозрюваного, його стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інше.
Слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
В наданому на розгляд слідчого судді клопотанні про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою та доданих до нього документах доведено причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, а саме: умисного тяжкого тілесного ушкодження.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Інкримінований ОСОБА_5 злочин, передбачений ч.1 ст.121 КК України, згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а у разі перекваліфікації злочину на ч.2 ст.121 КК України ОСОБА_5 загрожуватиме покарання у виді позбавлення волі від семи до десяти років.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя крім наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на підставі наданих матеріалів враховує те, що підозрюваний ОСОБА_5 , хоча й в силу ст.89 КК України вважається не судимим, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності та проти громадського поряду та моральності, що свідчить про стійке неприйняття ним загально визнаних у суспільстві правил поведінки та моральності і характеризують його як особу, що схильна до вчинення нових злочинів; не працевлаштований, не займається суспільно корисною працею, молодого віку та має задовільний стан здоров'я, не має міцних соціальних зв'язків (не одружений, не має утриманців, освіта середня спеціальна), зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою в АДРЕСА_2 та згідно характеристик за час проживання у вказаних населених пунктах не зарекомендував себе негативно; незважаючи на те, що свідки у даному кримінальному провадженні допитані, з урахуванням принципу безпосередності судового провадження, підозрюваний може схиляти свідків до вигідних для нього показань; може переховуватися від органів досудового слідства та суду, враховуючи тяжкість покарання, що передбачає санкція інкримінованої йому статті, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Слідчий суддя, вислухавши думку осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
За змістом ч.4 ст.183 КПК України: слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи обставини, передбачені ст.ст.177, 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства та/або спричинив загибель людини.
Задовольняючи клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи, що злочин, у вчиненні якого він підозрюється, вчинений із застосуванням насильства, спричинив загибель людини, слідчий суддя приходить до висновку про неможливість визначення підозрюваному розміру застави.
Керуючись ст.ст. 132, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_3 про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити повністю.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів, взявши його під варту із зали суду.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного затримання - з 05:30 години 28.04.2022 року до 05:30 години 26.06.2022 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуальних прокурорів Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5-ти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1