Справа № 487/1277/22
Провадження № 1-кс/487/1122/22
28.04.2022 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Миколаївського районного управління поліції ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному 19.04.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022152030000521 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
Слідчий СВ Миколаївського районного управління поліції ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_6 звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням у кримінальному провадженні, внесеному 19.04.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022152030000521, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Підозрюваний та захисник у судовому засіданні просили застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що 19.04.2022 до чергової частини Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної в Миколаївській області, надійшло повідомлення про те, що по вул. Водопровідна в м. Миколаєві Миколаївської області, на території ринку «Урожайний» виявлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого при собі виявлено вогнепальну зброю - пістолет марки «Blow TRZ 914 02» з маркуванням НОМЕР_1 з бойовими набоями.
За вказаним фактом слідчим відділом Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області внесені відомості до ЄРДР за №12022152030000521 від 19.04.2022 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
В ході проведення досудового розслідування вищевказаного провадження встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порушення Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №576 від 12.10.1992 року, пункту 8.13 глави 8 розділу II Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.98 № 622, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 07.10.98 за № 637/3077, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне поводження з вогнепальною зброєю у невстановлений досудовим розслідуванням місце та час, переслідуючи мету незаконного придбання та зберігання вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу, придбав (знайшов) пістолет «Blow TRZ 914 02», конструкція якого не відповідає вимогам Стандарту МВС України “Пістолети та револьвери стартові” зареєстрованого Держаним підприємством “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості” за № 32595752/2032 від 18.05.2010 року (СОУ 78-19-002:2010 із датою набрання чинності з 01.07.2010).
Придбавши (знайшовши) вказаний пістолет, ОСОБА_5 , маючи особистий корисливий умисел його використання з метою забезпечення умислу на незаконне носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї розуміючи те, що вказані дії суперечать нормам вищевказаних законодавчих актів зберігав вищевказаний пістолет при собі.
19.04.2022 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
20.04.2022 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: в носінні, придбанні та зберіганні вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання по кримінальному провадженню, свідчать про обґрунтованість підозри відносно ОСОБА_5 , це, зокрема, дані: рапорту чергової частини Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 19.04.2022 року; рапорту поліцейського 1 взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Миколаївській області від 19.04.2022 року; протоколів допиту свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_10 ; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; висновку експерта Миколаївського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/115-22/2751-БЛ від 20.04.2022.
Ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Щодо ризиків, зазначених у клопотанні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
Згідно ч. 1 ст. 263 КК України передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Отже, відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , є тяжким, що дає підстави вважати, що підозрюваний з метою ухилення від кримінального покарання може переховуватися від органів досудового слідства та суду, тому існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також прокурором у судовому засіданні доведено, що існує ризик, передбачений пунктом 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик незаконного впливу ОСОБА_5 на свідків. При цьому слідчий суддя враховує, що за змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ризику впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, ОСОБА_5 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Крім того, доведено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке було припинено не з власної волі підозрюваного, а співробітниками правоохоронного органу, що, з урахуванням даних про особу підозрюваного, свідчить про можливість, у разі не застосування відповідних обмежень, повторення протиправної поведінки шляхом вчинення інших кримінальних правопорушень.
Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, а саме: ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення; в разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні йому загрожує покарання до семи років позбавлення волі. Також слідчим суддею враховуються: вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку за станом здоров'я не перебуває, інвалідність не встановлювалась; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, а саме: ОСОБА_5 не одружений, неповнолітніх дітей не має; має постійне місце мешкання за яким проживає з батьком 1966 року народження та дідусем 1942 року народження, які перебувають на його утриманні; працевлаштований за договором з МПП ТФТ водієм, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно; раніше не судимий, повідомлень про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення не має.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини 1 ст. 194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої ст. 194 КПК України цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч.1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Слідчий суддя вважає, що прокурор не довів недостатності застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а тому запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, який відповідно до ст. 179 КПК України полягає у покладенні на підозрюваного зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею обов'язки, передбачені статтею 194 КПК України, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного в межах строку досудового слідства та зможе запобігти ризикам. При цьому, згідно ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, а також виконувати обов'язки, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 95, 176-179, 183, 186, 193, 194, 309, 376 КПК України,-
У задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 відмовити.
Застосувати строком до 20.06.2022 року до підозрюваного ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Зобов'язати ОСОБА_5 виконувати обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити та попередити ОСОБА_5 що за невиконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, на підозрюваного може бути накладено грошове стягнення у розмірі: від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора; від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду; а також може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід
Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий згідно ч. 3 ст. 179 КПК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді діє до 20.06.2022 року (включно).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 28.04.2022 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1