Справа № 466/6531/21
Провадження № 2/466/443/22
13 квітня 2022 року Шевченківський районний суд м.Львова
у складі: головуючого судді Білінської Г.Б.
при секретарі Філевич У.І.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Львівської міської ради, третьої особи ОСОБА_4 , ЛКП ЛОР «БТІ та ЕО» про визнання права власності на реконструйований житловий будинок та господарські споруди,
позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Львівської міської ради, у якому просить визнати за ним право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 147,9 кв.м., житловою площею 94, 2 кв. м, сарай літ. «Б», гараж літ. «В», погріб літ. «Г», вбиральня літ. «Д», огорожі №1, №2, №3 хвіртки №4, №6, ворота №5, мощення І, колодязь «к», сарай літ. «Д», сіни літ. «а'-1» розташовані на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що на підставі Свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок він являвся власником будинку, який розташований по АДРЕСА_2 . В подальшому адреса будинку була змінена на АДРЕСА_1 . За час проживання у будинку він самовільно добудував господарські споруди, а саме сарай літ. «Д», сіни літ. «а'-1», а з часом добудував та реконструював житловий будинок шляхом добудови житлової прибудови літ. «А'-1». Коли він почав вирішувати питання приватизації земельної ділянки, Львівська міська рада повідомила, що йому слід спочатку вирішити питання узаконення самовільно зведених прибудов. Вважає, що його право на земельну ділянку та будинковолодіння в цілому таким чином порушується, вимушений звернутись до суду . Просить визнати за ним право власності на реконструйований житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 147,9 кв.м., житловою площею 94,2 кв.м, сарай літ. «Б», гараж літ.»В», погріб літ «Г», вбиральню літ. «Д», огорожі №1, №2, №3, хвіртку №4,№6, ворота №5, мощення І, колодязь «к», сарай літ «Д», сіни літ.»а-1», розташовані на прибудинковій території.
Представник відповідача -Львівської міської ради у задоволенні позову просить відмовити, оскільки позивачем недотриманий досудовий порядок звернення до компетентних органів по питанню узаконення самовільного будівництва. Львівська міська рада не є належним відповідачем у вирішенні цього питання.
Треті особи у судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про день та час розгляду справи судом.
Заслухавши доводи учасників процесу, вивчивши подані докази, суд прийшов до переконання, що позов до задоволення не підлягає з наступних мотивів.
Судом встановлено, що на підставі рішення Ряснянської сільської ради народних депутатів Яворівського району Львівської області № 57 від 16.11. 1987 року «Про оформлення права власності окремих громадян на житлові будинки» та рішення виконавчого комітету Яворівської районної ради народних депутатів № 481 від 02.12. 1987 року «Про оформлення права власності та реєстрацію житлових будинків» 22.12.1987 року Виконавчим комітетом Ряснянської сільської Ради народних депутатів Яворівського району ОСОБА_3 було видано Свідоцтво на право особистої власності на житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_2 . Таке зареєстровано 22.12.1987 року за реєстровим номером 226 у Львівському міжміському бюро технічної інвентаризації.
Право на забудову житлового будинку було отримано дружиною позивача ОСОБА_4 , згідно рішення виконкому Яворівської районної ради депутатів трудящих про виділення площі під забудову, що вбачається із виписки від 10 липня 1964 року загальних зборів колгоспу «Нове життя» від 8 липня 1964 року. Згідно цього рішення було розроблено план забудови та видано свідоцтво на забудову садиби у сільських населених пунктах Української РСР.
Згідно з документацією на житловий будинок під час оформлення права власності даний будинок складався, станом на 26 лютого 1987 року з трьох житлових кімнат та кухні, загальною площею 73,9 кв. м, житловою площею 46,3 кв.м. На земельній ділянці знаходились: житловий будинок літ. «А-1», сарай літ. «Б», гараж літ. «В», погріб літ. «Г», вбиральня літ. «Д», огорожі №1, №2, №3 хвіртки №4, №6, ворота №5, мощення І, колодязь «к».
Як ствердив позивач у судовому засіданні за час проживання у будинку він самовільно добудував господарські споруди, а саме сарай літ. «Д», сіни літ. «а'-1», а з часом добудував та реконструював житловий будинок шляхом добудови житлової прибудови літ. «А'-1». Зазначене стверджується технічним паспортом будинковолодіння із відмітками розмірів самовільної забудови .
Згідно відповіді Залізничної районної адміністрації рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 05.12.1988 № 87 «Про перейменування вулиць у м. Львові» АДРЕСА_3 .
Згідно довідки Головного управління держгеокадастру у Львівській області встановлено, що земельна ділянка входить до меж земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 без належного оформлення ( згідно списку землекористувачів та землевласників Залізничного району м. Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 06.02.1998р. за № 51 «Про інвентаризацію земель м. Львова»).
Відповідно до ч.1, 3 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України, (про правовий режим самочинного будівництва), право власності у порядку передбаченою частиною третьою ст. 376 ЦК України, може бути визнано лише на новозбудовані майно або нерухоме майно, яке створене у зв'язку із знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.
Ч.1 ст.15 ЦК України та п. 9 вказаної Постанови передбачає, що за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватись за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Позивач не надав жодних доказів того, що до звернення позивача до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про прийняття об'єкта до експлуатації.
Крім цього, суд приймає до уваги ту обставину, що п.9 Прикінцевих положень Закону №3038\УІ визначено спрощений порядок прийняття до експлуатації збудованих до 31.12.2009 року житлових будинків, господарських будівель і прибудов до них, які збудовано без дозволу на виконання будівельних робіт і заяви про прийняття яких подаються до 31.12.2012 р. Даних про те, що позивач скористався такою можливістю, суду не подано.
Представник позивача у судовому засіданні ствердив, що не звертався до компетентних органів по питанню узаконення самовільного будівництва, а лише при вирішенні питання про приватизацію земельної ділянки отримав роз'яснення у Львівській міській раді щодо необхідності узаконення самовільного зведених будівель.
Відтак, оскільки спірний будинок із здійсненими у ньому прибудовами та зведеними господарськими будівлями у передбаченому законом порядку в експлуатацію не приймався, даних щодо звернення позивача до компетентних органів стосовно узаконення самочинно збудованої прибудови та господарських приміщень, а також відмови цих органів у вирішенні спірного питання матеріали справи не містять, суд вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що до задоволення не підлягають.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23.09.2019 р. у справі №309\3887\17 р. та у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 р. у справі №6-1328 цс 15.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. 376 ЦК України, суд,-
у задоволенні позову ОСОБА_3 до Львівської міської ради, третьої особи ОСОБА_4 , ЛКП ЛОР «БТІ та ЕО» про визнання права власності на реконструйований житловий будинок та господарські споруди, -відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Повний текст рішення складено 22.04.2022р.
Суддя Г. Б. Білінська