Справа №2-2803/06
пр № 2-др/464/16/22
27 квітня 2022 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:
головуючого - судді Теслюка Д.Ю.,
за участі секретаря судового засідання Коваль М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Прімєрової Наталії Григорівни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ),
ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 05.04.2022 задоволено скаргу ОСОБА_1 , визнано неправомірними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Нагорняка І.Р. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.10.2021 у ВП №38345403 та скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Нагорняка І.Р. від 12.10.2021 про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2-2803, виданого Сихівським районним судом м.Львова 25.03.2010, про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини (ВП №38345403).
12.04.2022 представник заявника - адвокат Прімєрова Н.Г. подала заяву про ухвалення у даній справі додаткового рішення, а саме просила вирішити питання щодо стягнення з Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5 000 грн.
У судове засідання учасники справи не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду заяв про ухвалення додаткового рішення.
Від представника заявника 26.04.2022 надійшла заява про розгляд заяви у її відсутності та відсутності заявника, заяву підтримала, просила таку задовольнити повністю.
У зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи, у відповідності до ч. 3 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.
Дослідивши матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення та матеріали скарги, суд приходить до такого висновку.
В ході розгляду даної скарги, а саме у самій скарзі, а також додаткових письмових поясненнях, заявником ОСОБА_1 заявлено щодо понесених нею витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. Після постановлення ухвали у даній скарзі, 12.04.2022 представником заявника - адвокатом Прімєровою Н.Г. подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, оскільки при постановленні ухвали від 05.04.2022, не було вирішене питання про розподіл судових витрат.
До поданої представником заявника заяви долучено документи, які підтверджують наявність у ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн.
Відповідно до ч.1 ст.258 ЦПК України судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови, судові накази.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частини перша та друга статті 451 ЦПК України).
Згідно із ст. 452 ЦПК України якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця.
Судом установлено, що постановляючи ухвалу за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , судом не вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У відповідності до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 березня 2019 року по справі №753/23491/16-ц виклав правовий висновок, згідно якого при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерій реальності витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна та інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Згідно висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19 витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Встановлено, що правнича допомога заявнику ОСОБА_1 надавалась адвокатом Прімєровою Н.Г. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 15 жовтня 2015 року ЛВ №000279, видане Радою адвокатів Львівської області) на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 10.11.2021 та додаткової угоди до договору від 10.11.2021.
До поданої заяви про понесені заявником витрати на правничу допомогу, представник заявника подала суду: договір про надання правової допомоги №б/н від 10.11.2021, додаткову угоду до договору №б/н від 10.11.2021, ордер про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 №112607 від 31.01.2022, а також акт приймання-передачі до договору від 09.03.2022.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд вважає, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу має не обґрунтовано завищену вартість. Заявником не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, із зазначенням часу, витраченого адвокатом на виконання таких робіт, відтак судом встановлена неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи та фактично виконаними адвокатом робіт.
Виходячи із встановленої реальності участі адвоката та її необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3 000 грн., які можна вважати необхідними і неминучими для заявника, яка була змушена до залучення професійної допомоги адвоката.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 265, 452 ЦПК України,
стягнути із Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Суддя Д.Ю.Теслюк