Справа № 463/2765/22
Провадження № 2-н/463/903/22
про відмову у видачі судового наказу
29 квітня 2022 року суддя Личаківського районного суду м.Львова Грицко Р.Р., розглянувши заяву Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення,
заявник звернувся в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 9246,72 гривень, а також 248,10 гривень судового збору.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ч.1 ст.257, ст.261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З матеріалів заяви про видачу судового наказу вбачається, що стягувач просить стягнути заборгованість за період з липня 2014 року до жовтня 2017 року, тобто більше ніж три роки до звернення до суду. З цього вбачається, що стягувач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу поза межами строків позовної давності. Цивільний процесуальний кодекс не передбачає можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки він видається лише за умови безспірності вимог.
Пунктом 9 Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» передбачено, що питання наявності спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити, якщо із поданих документів вбачається пропуск позовної давності, оскільки така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Враховуючи вищенаведене, вважаю, що у видачі судового наказу слід відмовити.
При цьому, суд роз'яснює заявнику наслідки відмови у видачі судового наказу. А саме, згідно з ч.2 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись ст.ст.165, 166 ЦПК України, суддя, -
відмовити у видачі судового наказу за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Львівського апеляційного суду.
Суддя Грицко Р.Р.