Справа № 462/948/22
Іменем України
29 квітня 2022 року м. Львів
Суддя Залізничного районного суду м. Львова Мруць І.С., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 ,
за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 02.02.2022 року близько о 11 год. 30 хв. за адресою свого проживання вчинив відносно своєї дружини та дитини домашнє насильство психологічного характеру, а саме виражався в її сторону нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою тримаючи ніж у руках, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
У призначене судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Зважаючи на сповіщення ОСОБА_1 про розгляд адміністративних матеріалів, судом вирішено провести розгляд справи у його відсутності, що не суперечить правовим приписам ч.2 ст.268 КУпАП.
До вказаних висновків суд прийшов, зокрема виходячи і з наступного.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 , суд враховує, що останній був обізнаний з фактом складення на нього протоколу про адміністративне правопорушення. Окрім цього, ОСОБА_1 повідомив адресу місця проживання: АДРЕСА_1 , за якою скеровувалась судова повістка.
Суд також вживав заходів із повідомлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, шляхом розміщення оголошень на офіційному сайті суду та телефонограмою.
Слід також звернути увагу і на той факт, що останній не заявляв жодних клопотань до суду, не подав письмових пояснень чи заперечень проти протоколу, тому вважаю, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що спрямована на затягування розгляду справи, а відтак уникнення відповідальності.
Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також враховуючи закінчення строків притягнення особи до відповідальності, суд вважає, що слід вирішити справу у відсутності ОСОБА_1 та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 , свої письмові пояснення наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення підтримала, також додала, що ОСОБА_1 про судові засідання знав, оскільки з ним розмовляла.
Заслухавши пояснення потерпілої, дослідивши матеріали справи приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підтверджується:
-протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАБ №105442 від 02.02.2022 року;
-копією заяви ОСОБА_2 від 02.02.2022 р.;
-письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 02.02.2022 року;
-формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 02.02.2022 року, згідно якої визначено високий рівень небезпеки;
-копією термінового заборонного припису відносно ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, суд відповідно до статті 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, її поведінку під час та після вчинення адміністративного правопорушення, ступінь вини, майновий стан, приймаючи до уваги наявність обставин, що пом'якшують відповідальність та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної ст.23 КУпАП, вважаю, що до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст.4 Закону України «Про судовий збір» в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496 грн. 20 коп.
Керуючись ст. 40-1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
постановив:
визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та обрати йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 496 гривень 20 копійок судового збору.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом 10 днів з дня винесення до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: І.С. Мруць