25 квітня 2022 року
м. Київ
cправа № 927/371/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (далі - СТОВ "Україна")
на рішення господарського суду Чернігівської області від 18.08.2021 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021
за позовом СТОВ "Україна"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Умань"
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович,
14.01.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) СТОВ "Україна" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 18.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 у справі №927/371/21, а справу передати на новий розгляд. Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 02.02.2022 подану касаційну скаргу СТОВ "Україна" на рішення господарського суду Чернігівської області від 18.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 у справі №927/371/21 залишено без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України, визначено, що скаржнику необхідно надати докази на підтвердження зазначених у скарзі підстав пропуску строку на касаційне оскарження або навести інші поважні підстави.
Ухвала Верховного Суду від 02.02.2022 отримана скаржником 10.02.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0101617142164.
17.02.2022 СТОВ "Україна" направило до Касаційного господарського суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. У цьому клопотанні СТОВ "Україна" обґрунтовує підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, наводячи підстави, аналогічні, тим, що були визнані судом неповажними, а саме: скаржник дізнався про прийняття оскаржуваної постанови з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) 30.12.2021 через сім днів після оприлюднення його в ЄДРСР; касаційна скарга була подана 14.01.2022, через п'ятнадцять днів після ознайомлення з повним текстом з ЄДРСР; з моменту (30.12.2022) ознайомлення з повним текстом з ЄДРСР двадцятиденний строк на касаційне оскарження не був пропущений; якщо рахувати 20-денний строк з моменту оприлюднення, то позивач пропустив строк на три дні.
Суд розглянувши клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, дійшов висновку, що підстави, які наводить у ньому скаржник, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Постанова Північного апеляційного господарського суду у справі № 927/371/21 прийнята 15.12.2021, дата складання повного тексту постанови - 20.12.2021, а тому строк на її оскарження закінчився 10.01.2022.
Касаційна скарга подана 14.01.2022, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційної інстанції.
Судом вже надавалася оцінка обставинам, які викладені у новому клопотанні, а саме - в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху від 02.02.2022, та такі підстави для поновлення процесуального строку були визнані неповажними. Інших, нових підстав для поновлення пропущеного процесуального строку скаржник у своєму клопотанні не навів.
Частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
При цьому ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Верховний Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки всі учасники рівні перед законом та мають прямий обов'язок сплатити судовий збір за перегляд судових рішень у суді касаційної інстанції.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").
При цьому якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").
Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов'язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Проте скаржник у своєму клопотанні не наводить достатніх обґрунтувань пропуску процесуального строку, які можна було б вважати непереборними та пов'язаними з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій (а саме своєчасного подання касаційної скарги у передбачені ГПК України строки).
Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновлення строку не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об'єктивних непереборних обставин, що стали причиною його пропуску, у зв'язку з чим Суд визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у задоволенні клопотання.
Частиною третьою статті 292 ГПК України передбачено, що якщо заяву про поновлення строку не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини першої статті 293 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Виходячи з наведеного, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою СТОВ "Україна" на рішення господарського суду Чернігівської області від 18.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 у справі №927/371/21.
Керуючись статтями 234, 292, 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на рішення господарського суду Чернігівської області від 18.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 у справі № 927/371/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов