26 квітня 2022 року
м. Київ
cправа № 914/1974/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Сухового В.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 (у складі колегії суддів: Бонк Т.Б. (головуючий), Бойко С.М., Матущак О.І.)
у справі № 914/1974/17
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Львівгаз"
про стягнення 506 606 082,44 грн,
У вересні 2017 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", Позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Львівгаз" (далі - АТ "Львівгаз", Відповідач) про стягнення 506 606 082,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання Договору № 13-259-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 Позивач передав Відповідачу природний газ для його виробничо-технологічних витрат (далі - ВТВ) та нормованих втрат (далі - НВрт) на загальну суму 1 179 229 830,39 грн, який Відповідач оплатив не своєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення 348 494 542,6 грн основного боргу, 7 668 500,32 грн пені, 15 998 052,04 грн 3% річних та 70 444 987,48 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.02.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 348 494 542,60 грн основного боргу, 44 399 319,92 грн пені, 15 998 052,04 грн 3% річних, 70 444 987,48 грн інфляційних втрат та 22 7081,48 грн судового збору. Стягнуто з Позивача на користь Відповідача 2 524,71 грн судових витрат за проведення експертизи. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Позивач також оскаржив рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 24 950 134,28 грн пені.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 апеляційні скарги призначені до спільного розгляду.
18.06.2021 від АТ "Львівгаз" до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судового рішення у адміністративній справі № 826/15290/18.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що заборгованість за природний газ для ВТВ, стягнення якої є предметом розгляду даної справи, виникла внаслідок заниження Міненерговугілля обсягів газу, які об'єктивно були розраховані АТ "Львівгаз" на покриття ВТВ на 2014 та 2015 роки. Національна комісія, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) під час затвердження тарифу на розподіл природного газу не урахувала об'єктивні обсяги витрат газу на покриття ВТВ та не передбачила в структурі цього тарифу компенсації, необхідної для покриття різниці в цінах на ВТВ і недоотриманої тарифної виручки внаслідок зменшення обсягів газу, які використовуються для ВТВ, у зв'язку з чим АТ "Львівгаз" оскаржило таку бездіяльність НКРЕКП у межах адміністративної справи № 826/15290/18. В той же час, за доводами АТ "Львівгаз", можливість розрахуватися за природний газ для потреб ВТВ прямо залежить від затвердженого регулятором (НКРЕКП) гранично допустимого розміру ВТВ, а також від наявності суми компенсації, передбаченої в тарифі на розподіл природного газу АТ "Львівгаз". Отже, встановлення обставин порушення Відповідачем умов договору в частині неповних та несвоєчасних розрахунків за природний газ саме для потреб ВТВ, що є предметом спору у справі № 914/1974/17, що розглядається, невід'ємно пов'язано зі встановленням обставин порушення та/або не порушення права АТ "Львівгаз" щодо визначення НКРЕКП економічно обґрунтованого тарифу на розподіл природного газу розподільними трубопроводами та встановлення розміру компенсації витрат на оплату природного газу для потреб ВТВ, що є предметом розгляду у адміністративній справі № 826/15290/18, у зв'язку з чим Відповідач вважає, що господарська справа № 914/1974/17 та адміністративна справа № 826/15290/18 є невід'ємно пов'язаними між собою, а результати розгляду адміністративної справи мають суттєве значення при вирішенні цього спору.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України зупинено апеляційне провадження за апеляційними скаргами АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Львівгаз" на рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2020 у справі № 914/1974/17 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 826/15290/18, яку розглядає Окружний адміністративний суд міста Києва.
Ухвала суду мотивована тим, що предмет розгляду у справі № 914/1974/17 невід'ємно пов'язаний з адміністративною справою № 826/15290/18, предметом розгляду якої є встановлення обставин порушення та/або не порушення права АТ "Львівгаз" щодо визначення НКРЕКП економічно обґрунтованого тарифу на розподіл природного газу розподільними трубопроводами та визначення суми компенсації витрат, які не покриваються встановленим тарифом на ВТВ. Відтак рішення у адміністративній справі № 826/15290/18 може вплинути на розмір задоволених вимог Позивача у справі № 914/1974/17, тому розгляд цієї справи об'єктивно неможливий до вирішення адміністративної справи № 826/15290/18.
Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 та повернути матеріали справи до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті.
Подана АТ "НАК "Нафтогаз України" касаційна скарга обґрунтована порушенням судом апеляційної інстанції положень статті 2, частини 2 статті 42, статей 74, 76, 80, 113, 118, 169, частини 3 статті 195, статей 227, 234, 263, 267, 269, частин 1, 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо можливості прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів без дослідження причини не подання таких до суду першої інстанції, оцінки судом обставин пропуску строку на подання клопотання про зупинення провадження у справі та наведення судом обґрунтованих мотивів, з яких він дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду справи у разі зупинення провадження у справі, а також неврахуванням апеляційним судом висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм процесуального права, викладених у постановах від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 23.07.2019 у справі № 917/2034/17, від 18.06.2018 у справі № 922/3605/17, від 28.05.2019 у справі № 925/859/16, від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 02.05.2018 у справі № 910/23532/16, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 15.11.2019 у справі № 909/887/18, від 10.06.2019 у справі № 903/581/18, від 17.04.2019 у справі № 910/23396/16, від 20.12.2019 у справі № 910/759/19, від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18, від 09.07.2020 у справі № 910/1667/19, від 17.04.2019 у справі № 924/645/18, від 20.12.2019 у справі № 910/13234/18, від 13.09.2019 у справі № 912/872/18, від 21.02.2019 у справі № 910/974/18.
АТ "Львівгаз" подало до Верховного Суду заперечення проти відкриття касаційного провадження та відзив на касаційну скаргу, в яких Відповідач заперечив доводи скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 914/1974/17 за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, та постановлено здійснити перегляд ухвали Західного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2022 для розгляду зазначеної касаційної скарги у справі № 914/1974/17 визначено колегію суддів у складі: Берднік І.С. - головуючий, Багай Н.О., Суховий В.Г.
Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про ведення воєнного стану в Україні".
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені Позивачем у касаційній скарзі доводи та заперечення, викладені Відповідачем у письмових запереченнях та відзиві на касаційну скаргу та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
До основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини 3 статті 2 ГПК України).
За змістом частини 1 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені (постанови Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 903/634/20, від 30.11.2021 у справі № 914/2312/20, від 22.12.2021 у справі № 913/79/21).
За змістом пункту 5 частини 1статті 227 ГПК України господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 917/349/20).
При цьому у разі застосування пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, згідно вимог статті 234 цього Кодексу, у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.
З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду у справі № 914/1974/17, що розглядається, є стягнення з Відповідача заборгованості за Договором № 13-259-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013.
Предметом розгляду адміністративної справи № 826/15290/18 є визнання протиправною бездіяльності НКРЕКП, зобов'язання вчинити дії та скасування постанови № 2297 від 15.12.2016 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 24.03.2016 № 438 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ПАТ "Львівгаз".
Зупиняючи на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України провадження у справі № 914/1974/17, суд апеляційної інстанції не навів конкретних обставин (фактів), встановлення яких має суттєве значення для вирішення цього спору і які не можуть бути встановлені у межах справи № 914/1974/17, що розглядається, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, а також не обґрунтував своїх висновків про те, як встановлення обставин порушення та/або не порушення права АТ "Львівгаз" на компенсацію різниці в цінах на ВТВ за 2014 - 2015 роки вплине на визначення розміру заборгованості, яка виникла на підставі Договору № 13-259-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013.
Разом з тим, положення пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України містять визначення обставин, за наявності яких, зупинення провадження у справі не допускається. Так, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі (такий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 910/759/19).
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, яким чином пов'язана справа, яка розглядається іншим судом, а також, чим саме обумовлюється неможливість розгляду цієї справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18.
Апеляційний господарський суд в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, з яких він дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду справи № 914/1974/17, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, неможливість здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості вимог відповідно до викладених у позові обставин.
Крім того, необхідно зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17, від 16.01.2020 у справі № 908/1188/19).
Як зазначалось вище за приписами статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду справ Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Суд наголошує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Національним судам належить організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 29.03.2006 у справі "Скордіно проти Італії", від 08.06.2006 у справі "Сюрмелі проти Німеччини"). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 910/23396/16, від 20.12.2019 у справі № 910/759/19, від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18, від 09.07.2020 у справі № 910/1667/19, від 17.04.2019 у справі № 924/645/18, від 20.12.2019 у справі № 910/13234/18, від 13.09.2019 у справі № 912/872/18, від 21.02.2019 у справі № 910/974/18, якими скаржником обґрунтовано доводи касаційної скарги.
Ураховуючи наведене, висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для зупинення провадження у цій справі є таким, що зроблений з порушенням пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.
З огляду на викладене вище Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 2, частини 2 статті 42, статті 234, пункту 5 частини 1 статті 227, статті 269 ГПК України, чим спростовуються доводи Відповідача, викладені у запереченнях та відзиві на касаційну скаргу щодо законності, обґрунтованості та відповідності судовій практиці оскаржуваної ухвали Західного апеляційного господарського суду від 09.11.2021.
Відповідно до частин 3, 4 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до частини 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" та скасування ухвали суду апеляційної інстанції з направленням матеріалів справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до статті 315 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Частиною 14 статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.
2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 у справі № 914/1974/17 скасувати.
3. Справу № 914/1974/17 передати до Західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: Н. О. Багай
В. Г. Суховий