25 квітня 2022 року
м. Київ
cправа № 905/766/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на ухвалу Господарського суду Донецької області
у складі судді Сковородіної О.М.
від 01.11.2021
та постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Гребенюк Н.В., Слободін М.М., Шутенко І.А.
від 11.01.2022
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія»
про стягнення 3% річних в сумі 129 291,14 грн, інфляційних втрат в сумі 321 631,13 грн,
Господарський суд Донецької області ухвалою від 01.11.2021 у справі № 905/766/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» №юр/1599 від 20.10.2021 про визнання наказу Господарського суду Донецької області №905/766/21 від 18.10.2021 таким, що не підлягає виконанню задовольнив частково. Визнав таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Донецької області від 18.10.2021 у справі № 905/766/21 у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 3% річних у сумі 129 291,14 грн, інфляційних втрат у сумі 321 631,13 грн. В іншій частині вимог відмовив.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 11.01.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.11.2021 у справі № 905/766/21 залишив без задоволення. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.11.2021 у справі № 905/766/21 залишив без змін.
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подало касаційну скаргу на зазначені судове рішення у якій просило їх скасувати, прийняти постанову, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Дослідивши матеріали касаційної скарги та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (справа «Мушта проти України» (MUSHTA v. UKRAINE, заява № 8863/06, ЄСПЛ, від 18.11.2010, § 37).
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
За змістом частини 1 статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Таким чином, встановлене законодавством обмеження права на касаційне оскарження відповідає вимогам вищевказаної статті 129 Конституції України.
Предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду Донецької області від 01.11.2021, залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2022, у справі № 905/766/21 про визнання наказу Господарського суду Донецької області №905/766/21 від 18.10.2021 таким, що не підлягає виконанню (пункт 23 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України).
Разом з тим вказана ухвала суду першої інстанції не входить до переліку ухвал визначеного приписами пункту 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19.12.1997).
Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у пункті 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.11.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2022 у справі № 905/766/21, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.11.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2022 у справі № 905/766/21.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді І. Кондратова
В. Студенець