вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
28.04.2022 р. Справа № 917/86/22
Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали
за позовною заявою Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", проспект Перемоги, 151, м. Київ, 03179, код ЄДРПОУ 01181765
до Приватного підприємтва "Магнетто", вул. М. Бірюзова, 15, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 35360336
про стягнення грошових коштів
25.01.2022 року до господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" від 24.01.2022 року (вх. № 94/22) до відповідача - Приватного підприємтва "Магнетто" про стягнення заборгованості за договором підряду № 179 від 16.06.2021 року в розмірі 16 062,42 грн., з них: 11 721,15 грн. пені та 4 341,27 грн. штрафу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2022 року позовну заяву передано на розгляд судді Білоусову С.М.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що сторони перебували в договірних відносинах, проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором підряду № 179 від 16.06.2021 року виконав з порушенням строків виконання робіт.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.01.2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/86/22, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідач 22.02.2022 року надав суду відзив на позовну заяву № 1 від 18.02.2022 року (вх. № 1953) за яким позов визнає у повному обсязі та просить суд задовольнити позовні вимоги та розстрочити погашення штрафних санкцій та судового збору, затвердивши графік такого погашення.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
16.06.2021 року між Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" (замовник) та Приватним підприємством "Магнетто" (підрядник) було укладено договір підряду №179 за яким замовник доручає і оплачує, а підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами і засобами відповідно до умов цього договору виконати роботи за предметом: « 45340000-2-Зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів (Нанесення вогнезахисного покриття на металеві драбини та вогнезахисного просочення на дерев'яні конструкції будівель УДЦР)» (роботи), а також зобов'язується виконати роботи у встановлений договором строк.
Відповідно до п. 2.1 договору підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 40 (сорока) робочих днів з дати отримання авансового платежу.
Додатковою угодою № 1 до договору підряду від 17.08.2021 року пункт 2.1 договору викладено в новій редакції:
« 2.1 підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 50 (п'ятдесяти) робочих днів з дати отримання авансового платежу.»
Відповідно до п. 3.2 договору договірна ціна робіт є невід'ємною частиною самого договору, є динамічною і складає 62 018,23 грн. у тому числі ПДВ (20 %) 10 336,37 грн.
Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що для придбання матеріальних ресурсів, замовник протягом 180 робочих днів з дати підписання цього договору сплачує авансовий платіж підряднику у розмірі до 50% (до п'ятдесяти відсотків з урахуванням ПДВ) від договірної ціни.
Відповідно до п. 15.1 договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін, скріплення їх печатками (у разі наявності) і діє до 31.12.2021 року. У частині гарантійних зобов'язань договір діє до закінчення строку дії гарантії на роботи, який відраховується від дати підписання уповноваженими особами сторін акту.
Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав у повному обсязі, 18.06.2021 року сплатив авансовий платіж у розмірі 18 605,47 грн.
Відповідач порушуючи взяті на себе договірні зобов'язання робити виконав з порушенням строків, визначених договором підряду № 179 від 16.06.2021 року.
З огляду на викладені обставини, позивач 26.11.2021 року надіслав ПП "Магнетто" претензію № 07.3-7/5-2021, у якій просив перерахувати пеню у розмірі 11 721,15 грн.
Відповідач на претензію жодним чином не відреагував, у зв'язку з чим ДП "Український державний центр радіочастот" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємтва "Магнетто" заборгованості в розмірі 16 062,42 грн., з яких: 11 721,15 грн. пені та 4 341,27 грн. штрафу.
При прийнятті рішення судом враховано наступне.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК) України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписом ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір підряду.
Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За ч. 1 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до п. 3.2 договору підряду № 179 від 16.06.2021 року договірна ціна робіт є невід'ємною частиною самого договору, є динамічною і складає 62 018,23 грн. у тому числі ПДВ (20 %) 10 336,37 грн.
За частиною 2 ст. 854 ЦК України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Пунктом 8.1. договору визначено, що для придбання матеріальних ресурсів, замовник протягом 180 робочих днів з дати підписання цього договору сплачує авансовий платіж підряднику у розмірі до 50% (до п'ятдесяти відсотків з урахуванням ПДВ) від договірної ціни.
На виконання вказаного пункту договору позивач сплатив авансовий платіж в розмірі 18 605,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1048 від 18.06.2021 року.
За приписами ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 2.1 договору підряду в редакції додаткової угоди № 1 від 17.08.2021 року підрядник зобов'язався виконати роботи протягом 50 (п'ятдесяти) робочих днів з дати отримання авансового платежу.
З урахуванням дати внесення авансового платежу (18.06.2021 року) кінцевій термін виконання робіт становить 01.09.2021 року.
Як вбачається з акту приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року, роботи були прийняті замовником 04.11.2021 року, тобто, з порушенням строків їх виконання.
Пунктом 12.2 договору сторони погодили, що у разі порушення строків виконання робіт підрядник зобов'язаний сплатити на користь замовника пеню у розмірі 0,3 % вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
З огляду на викладене, позивач правомірно заявив до стягнення з відповідача 11 721,15 грн. пені та 4 341,27 грн. штрафу.
Вказана заборгованість в повному обсязі визнана Приватним підприємтвом "Магнетто" у відзиві на позовну заяву за вих. № 1 від 18.02.2022 року (вх. № 1953 від 22.02.2022 року).
За викладених обставин, позовні вимоги Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, господарський суд не знаходить підстав для його задоволення, враховуючи наступне.
За приписами ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Отже, підставою для розстрочення рішення суду, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання такого рішення або роблять його виконання неможливим.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.
Ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши наведені у відзиві доводи стосовно розстрочки погашення штрафних санкцій та судового збору, суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази не можуть засвідчувати факт відсутності у нього можливості виконати судове рішення без надання розстрочки, не спростовують наявність вини у виникненні заборгованості, а також відповідач не надав доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Крім того, суд зазначає, що у Приватного підприємтва "Магнетто" виникла заборгованість перед державним підприємством і її розмір становить 16 062,42 грн., що не є надмірно великим.
За викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення у даній справі.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання розподілення між сторонами судових витрат.
Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки, відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов у повному обсязі, то суд приходить до висновку про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 123, 126-130, 232-233, 237-238, 252 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємтва "Магнетто" (вул. М. Бірюзова, 15, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 35360336) на користь Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (проспект Перемоги, 151, м. Київ, 03179, код ЄДРПОУ 01181765) заборгованість за договором підряду № 179 від 16.06.2021 року в розмірі 16 062,42 грн., з них: 11 721,15 грн. пені, 4 341,27 грн. штрафу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 240,50 грн.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. Повернути Державному підприємству "Український державний центр радіочастот" (проспект Перемоги, 151, м. Київ, 03179, код ЄДРПОУ 01181765) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 240,50 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 580 від 17.01.2022 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи 917/86/22.
4. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Білоусов С. М.