вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
17.02.2022 Справа № 917/1360/18(917/1051/20)
Суддя господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н.С., розглянувши в судовому засіданні справу
за позовною заявою Селянського (фермерського) господарства "Доля", 38115, Полтавська область, Зіньківський район, с.Бобрівник, вул. Карла Маркса, 5, ідент. код 30937188
до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ( ІПН НОМЕР_1 )
про стягнення 1 199 800,00 грн.
За участю представників:
від позивача - арбітражний керуючий Косякевич О.С., свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 40 від 31.01.2013
від відповідача - не з"явився
В судовому засіданні 17.02.2022 судом, відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частин рішення.
Обставини справи:
26.06.2020 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства "Доля" (далі - СФГ "Доля", позивач) (вх. №1137/20) до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення 1 199 80,00 грн поворотної фінансової допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов"язань за Договорами поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №24/10/17 від 24.10.2017 та №27/10/17 від 27.10.2017.
26.06.2020р. здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого, для розгляду справи №917/1360/18(917/1051/20) визначено суддю Іванко Л.А.
Ухвалою Господарського суду прийнято вищевказану позовну заяву (вх. №1137/20) у порядку загального позовного провадження до розгляду та відкрито провадження у справі №917/1360/18(917/1051/20) в межах справи про банкрутство Селянського (фермерського) господарства "Доля" № 917/1360/18.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.10.2020 (суддя Іванко Л.А.) відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 рішення Господарського суду Полтавської області від 27.10.2020 року залишено без змін.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2021 постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 та рішення Господарського суду Полтавської області від 27.10.2020 по справі №917/1360/18(917/1051/20) скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2021 зазначена справа передана на новий розгляд судді Ореховській О.О.
Ухвалою суду від 12.07.2021 суддя Ореховська О.О. прийняла справу №917/1360/18 (917/1051/20) до свого провадження в порядку загального позовного провадження. Також зазначеною ухвалою суду призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 26.08.2021, встановлено строки подання сторонами заяв по суті справи.
02.08.2021 від відповідача, у встановлений судом строк, надійшов відзив на позовну заяву (вх. 8488 від 02.08.2021), відповідно до якого відповідач зазначає, що поворотна фінансова допомога в сумі 2 000 000,00грн, яка отримана ОСОБА_1 від СФГ "Доля" на підставі Договорів поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №24/10/17 від 24.10.2017 та №27/10/17 від 27.10.2017, була повернута на банківські рахунки та до каси СФГ "Доля" у повному обсязі, що підтверджується копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру, які долучені відповідачем до відзиву. Таким чином, за твердженням відповідача, позовні вимоги СФГ "Доля" є безпідставними та необґрунтованими, а провадження у справі підлягає закриттю.
13.08.2021 від позивача, у встановлений судом строк, надійшла відповідь на відзив (вх. №8920 від 13.08.2021), відповідно до якої позивач вважає доводи відповідача безпідставними та такими, що не спростовують обґрунтування викладені у позовній заяві. Зокрема, позивач ставить під сумнів окремі докази, подані відповідачем, а саме квитанції до прибуткових касових ордерів, оскільки вони не відображені у фінансовій та бухгалтерській документації СФГ ''Доля" і банківських виписках, а також підписані невстановленою особою, без зазначення прізвища, ім"я, по-батькові. Кошти по вказаним квитанціям до каси підприємства не надходили. Позивач вважає доводи відповідача безпідставними та такими, що ґрунтуються на сфальсифікованих доказах. Також позивач зазначає, що ОСОБА_1 , який є колишнім керівником СФГ "Доля", всупереч приписам Кодексу України з процедур банкрутства, переховує документи СФГ ''Доля" , не передає ліквідатору печатку, штампи, установчі та інші документи СФГ "Доля".
13.08.2021 через канцелярію суду позивачем - СФГ "Доля" в особі ліквідатора Косякевича С.О. подано заяву в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, в якій позивач просить ОСОБА_1 в письмовій форм надати відповіді на поставлені позивачем запитання.
В судовому засіданні 26.08.2021 було оголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та перерву у підготовчому засіданні до 30.09.2021.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.09.2021 задоволено клопотання позивача від 13.08.2021 за вх. № 8921, зобов"язано ОСОБА_1 у формі заяви свідка надати відповіді на питання, викладені в ухвалі суду та відкладено розгляд справи на 02.12.2021.
26.11.2021 від позивача з супровідним листом (за вх. № 13126 від 26.11.2021) надійшли додаткові документальні докази - виписки по банківських рахунках позивача, як доказ відсутності надходження грошових коштів від відповідача в рахунок погашення боргу.
Надані докази залишені судом без розгляду відповідно до приписів ч.2 ст.118 Господарського процесуального кодексу України, так як подані з пропущенням процесуального строку без клопотання про його поновлення.
01.12.2021 відповідачем надано відповіді на запитання позивача у формі заяви свідка.
Оскільки, відповіді на запитання надійшли з порушенням строку, встановленого ч.3 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, надані відповідачем відповіді на запитання в порядку ст. 118 Господарського процесуального кодексу України залишено судом без розгляду.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.12.2021 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 25.01.2022.
24.01.2022 ліквідатора СФГ "Доля" Косякевича С.О. надійшло клопотання (вх. №762 від 24.01.2022) про проведення розгляду справи за його відсутності.
25.01.2022 в судовому засіданні було оголошено перерву в розгляді справи по суті до 17.02.2022.
Представник відповідача, який приймав участь в судовому засіданні 25.01.2022, повідомлений про час, дату та місце проведення наступного судового засідання під розписку.
Позивач повідомлений про перерву в судовому засіданні, а також час, дату та місце проведення судового засідання, шляхом направлення на його адресу ухвали суду від 25.01.2022.
Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, його явка в судове засідання обов"язковою не визнавалась.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.
Під час розгляду справи судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, суд встановив наступне.
Постановою господарського суду Полтавської області від 02.04.2019 по справі № 917/1360/18 СФГ визнано банкрутом. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.03.2020 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Косякевича С.О.
За твердженням позивача, під час виконання обов"язків ліквідатора, арбітражному керуючому Косякевичу С.О. стало відомо, що розмір дебіторської та кредиторської заборгованостей підприємства збільшився протягом останніх років.
Як зазначає позивач, СФГ "Доля" направляло кошти на надання поворотної фінансової допомоги і не розраховувалось зі своїми постачальниками, що призвело до збільшення поточної дебіторської заборгованості та кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги.
Відповідно до інформації з банківських виписок по рахунках СФГ "Доля", з поміж інших, дебітором банкрута рахується ОСОБА_1 . Так, за даними позивача, ОСОБА_1 , будучи керівником та учасником банкрута, надав собі фінансову допомогу в розмірі 2 000 000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, між Селянським (фермерським) господарством "Доля" (Підприємство - за договорами) та ОСОБА_1 (Позикоодержувач - за договорами) були укладені наступні Договори поворотної безвідсоткової фінансової допомоги:
1) №24/10/17 від 24.10.2017
2) №27/10/17 від 27.10.2017.
За умовами цих договорів Підприємство зобов"язалось передати Позикоодержувачу у власність грошову суму коштів, виражену в гривні (еквівалент іноземній валюті - доларам США по міжбанківському валютному курсу станом на день передачі поворотної відсоткової допомоги), в порядку та на умовах передбачених даним Договором, а Позикоодержувач зобов"язався повернути вказану грошову суму поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у визначений цим Договором строк (п. 1 Договорів).
Зокрема відповідно до п.2.1 Договорів сторони дійшли згоди щодо надання суми поворотної безвідсоткової фінансової допомоги ОСОБА_1 яка мала становить за Договором № 24/10/17 від 24.10.2017 - 1 700 000,00грн; за Договором № 27/10/17 від 30.10.2017 - 1 500 000,00 грн.
Фактично згідно вищевказаних Договорів надано ОСОБА_1 фінансову допомогу в розмірі 2 000 000,00грн, з яких:
- за Договором № 24/10/17 від 24.10.2017 - 1 000 000,00грн;
- за Договором № 27/10/17 від 30.10.2017 - 1 000 000,00 грн,
Фінансова допомога, відповідно до умов вищезазначених договорів надавалась строком на 365 днів, проте, як стверджує позивач, відповідно до банківських виписок, ОСОБА_1 було повернуто СФГ "Доля" лише 800 200,00 грн., отже, сума фінансової допомоги, яка не повернута позивачу складає 1 199 80,00 грн.
Ліквідатор зазначає про відсутність у нього будь-яких документів на підтвердження повернення відповідачем коштів в повному обсязі.
З метою повернення дебіторської заборгованості, 17.03.2020 ліквідатор СФГ "Доля" звернувся до ОСОБА_1 з претензією щодо погашення заборгованості перед підприємством-банкрутом.
При цьому, просив надати копії документів, на підставі яких здійснювались фінансові операції.
Відповідач вимоги ліквідатора СФГ "Доля", викладені в претензії не виконав, в зв"язку з чим, останній звернувся до суду з позовом з метою захисту порушеного права та стягнення заборгованості в судовому порядку.
Як вже зазначалося вище, рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.10.2020 у справі № 917/1360/18(917/1051/20) (суддя Іванко Л.А.) відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 рішення Господарського суду Полтавської області від 27.10.2020 залишено без змін.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2021 постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 та рішення Господарського суду Полтавської області від 27.10.2020 по справі №917/1360/18(917/1051/20) скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області (а.с. 105-122 т 2).
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний суд вказав на порушення судами при розгляді справи норм процесуального права та зазначив, зокрема, наступне:
- суд апеляційної інстанції не надав оцінки тій обставині, що позивач ставить під сумнів достовірність доданих до відзиву доказів щодо повернення отриманої фінансової допомоги, вказуючи про відсутність відомостей з надходження цих коштів у СФГ "Доля", про що зазначено в апеляційній скарзі;
- судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки доводам скаржника, наведеним у клопотанні про витребування оригіналів доказів, підстав невизнання поданих відповідачем доказів повернення грошових коштів, та не враховано, що не дивлячись на заперечення проти поданих позивачем клопотань, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (сторінка 2 відзиву) висловив готовність надати оригінали доказів (квитанцій до прибуткових касових ордерів) на вимогу суду;
- поза увагою місцевого та апеляційного господарських судів залишено наведене у відзиві на позов клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. Тобто, вказавши з урахуванням наданих відповідачем доказів про відсутність заборгованості, заявленої до стягнення позивачем, суди не встановили, чи існувала ця заборгованість на дату звернення позивача з позовом та чи існував спір між сторонами, а відтак і не розглянули питання щодо наявності чи відсутності підстав для закриття провадження у справі, ухваливши рішення про відмову у позові.
- суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача на те, що колишнім керівником СФГ "Доля" ОСОБА_1 не була передана фінансова та бухгалтерська документація, печатка, штамп, матеріальні та інші цінності СФГ "Доля";
З урахуванням наведеного, колегія суддів Верховного суду вважає такими, що знайшли своє підтвердження доводи скаржника відносно порушення судами норм процесуального права, зокрема необґрунтованого відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про витребування оригіналів письмових доказів та встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Верховний суд, направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що під час нового розгляду, судам належить врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого постановити законне і обґрунтоване рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Вирішуючи спір під час нового розгляду, суд виходить з такого.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
За змістом ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договорами поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 24.10.2017 №24/10/17 та від 27.10.2017 №27/10/17.
Пунктом 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами та є обов'язковою до повернення.
Договори поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №24/10/17 від 24.10.2017 та №27/10/17 від 27.10.2017 за своєю правою природою є договорами позики.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За приписами ст.1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю правовою природою договір позики є реальним, одностороннім, оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги, оплатним або безоплатним правочином.
Матеріали справи свідчать про те, що між СФГ "Доля" (Підприємство - за договорами) та ОСОБА_1 (Позикоодержувач - за договорами) були укладені Договори поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №24/10/17 від 24.10.2017 та №27/10/17 від 27.10.2017 (а.с. 22-23 т. 1), відповідно до яких Підприємство зобов"язалось передати Позикоодержувачу у власність грошову суму коштів, виражену в гривні (еквівалент іноземній валюті - доларам США по міжбанківському валютному курсу станом на день передачі поворотної відсоткової допомоги), в порядку та на умовах передбачених даним Договором, а Позикоодержувач зобов"язався повернути вказану грошову суму поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у визначений цим Договором строк (п. 1 Договорів).
Позивач зазначає, що СФГ "Доля" надало ОСОБА_1 фінансову допомогу в розмірі 2 000 000,00грн, з яких:
- за Договором № 24/10/17 від 24.10.2017 - 1 000 000,00грн;
- за Договором № 27/10/17 від 30.10.2017 - 1 000 000,00 грн,
Згідно виписки по особовому рахунку позивача за період з 14.04.2017 по 08.05.2020 (а.с 24-25 т. 1) надання фінансової допомоги за Договором № 24/10/17 від 24.10.2017 здійснено 24.10.2017, за Договором № 27/10/17 від 30.10.2017 - 30.10.2017.
Судом встановлено, що фінансова операція від 24.10.2017 по наданню поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору від 24.10.2017 № 24/10/17 ОСОБА_1 на суму 1 000 000,00грн була здійснена по чековій книзі за касовим чеком № МА 8947826 від 24.10.2017. Згідно вказаного чеку грошові кошти отримані особисто ОСОБА_1 . В графі "цілі витрат" зазначено "надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору № 24/10/17 від 24.10.2017" (ас. 68 т. 1).
Фінансова операція від 30.10.2017 по наданню поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору від 27.10.2017 № 27/10/17 ОСОБА_1 на суму 1 000 000,00 грн була здійснена по чековій книзі за касовим чеком № МА 8947831 від 30.10.2017. Згідно вказаного чеку, грошові кошти отримані особисто ОСОБА_1 . В графі "цілі витрат" зазначено "надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору № 27/10/17 від 27.10.2017" (а.с. 69 т. 1).
Таким чином загальна сума поворотної безвідсоткової фінансової допомоги отримана ОСОБА_1 згідно вищевказаних Договорів становить 2 000 000, 00 грн.
Відповідно до банківських виписок, наданих позивачем, ОСОБА_1 повернуто на рахунок СФГ "Доля" частину фінансової допомоги, отриманої за Договором № 27/10/17 від 27.10.2017, в сумі 800 200,00грн.
Матеріали справи свідчать, що повернення коштів здійснювалось згідно трьох заяв на переказ готівки від 19.12.2017 та від 21.12.2017 (а.с. 70, 71, 72 т. 1). Зазначені заяви на переказ готівки надані ліквідатору СФГ "Доля" АТ "Мегабанк" (надіслані ліквідатору 02.10.2020).
При цьому, за даними ліквідатора СФГ "Доля", у нього відсутні документальні підтвердження повернення Калініченком М.М. фінансової допомоги в повному обсязі, оскільки колишнім ліквідатором не передано бухгалтерську документацію банкрута, на підставі якої здійснювались фінансові операції.
За твердженням позивача, залишок неповернутої відповідачем безвідсоткової фінансової допомоги складає 1 199 800,00 грн.
Разом з тим, у відзиві на позов, поданому до суду під час нового розгляду справи, представник відповідача зазначає, що поворотна фінансова допомога в сумі 2 000 000,00 грн, яка була отримана ОСОБА_1 від СФГ "Доля" на підставі Договору поворотної фінансової безвідсоткової допомоги №24/10/17 від 24.10.2017 та Договору поворотної фінансової безвідсоткової допомоги №27/10/17 від 27.10.2017, була повернута на банківські рахунки, а також до каси СФГ"Доля" у повному обсязі у наступному порядку:
- 19.12.2017 через касу банку перераховано на рахунок СФГ Доля (заява на переказ готівки № 2470_11) в сумі 240 000,00грн (копія заяви надана суду позивачем);
- 21.12.2017 через касу банку перераховано на рахунок СФГ Доля (заява на переказ готівки № 2470_32) в сумі 410 200,00грн (копія заяви надана суду позивачем);
- 21.12.2017 через касу банку перераховано на рахунок СФГ Доля (заява на переказ готівки № 2470_46) в сумі 150 000,00грн (копія заяви надана суду позивачем);
- 22.12.2017 до каси СФГ "Доля" внесено грошові кошти в сумі 199 800,00грн (квитанція до прибуткового касового ордеру №318);
- 12.01.2018 до каси СФГ "Доля" внесено грошові кошти в сумі 217 560,00грн (квитанція до прибуткового касового ордеру №7);
- 05.02.2018 до каси СФГ "Доля" внесено грошові кошти в сумі 198 700,00грн (квитанція до прибуткового касового ордеру №16);
- 05.03.2018 до каси СФГ "Доля" внесено грошові кошти в сумі 200 000,00грн (квитанція до прибуткового касового ордеру №23);
- 15.03.2018 готівкою до каси СФГ "Доля" в сумі 205 630,00грн (квитанція до прибуткового касового ордеру №26);
- 03.04.2018 готівкою до каси СФГ Доля в сумі 178 110,00грн (квитанція до прибуткового касового ордеру №33).
На підтвердження повернення фінансової допомоги СФГ "Доля" у повному обсязі відповідач надав суду копії квитанцій до прибуткових ордерів в кількості 6 штук, а саме № 318 від 22.12.2017, № 7 від 12.01.2018, № 16 від 05.02.2018, № 23 від 05.03.2018, № 26 від 15.03.2018 та № 33 від 03.04.2018 (а.с. 15-20 т. 3).
Позивач у відповіді на відзив за вх № 8920 від 13.08.2021 вважає доводи відповідача безпідставними та такими, що не спростовують обґрунтування викладені у позовній заяві. Зокрема, позивач ставить під сумнів окремі докази, подані відповідачем, а саме квитанції до прибуткових касових ордерів, оскільки вони не відображені у фінансовій та бухгалтерській документації СФГ ''Доля" і банківських виписках, а також підписані невстановленою особою, без зазначення прізвища, ім"я, по-батькові. Кошти по вказаним квитанціям до каси підприємства не надходили.
Судом прийнято до уваги наступне.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з п.п.2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз викладеного свідчить, що за своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов'язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання.
На підтвердження передачі СФГ "Доля" грошових коштів у загальному розмірі 1 199 800,00 грн, заявлених позивачем до стягнення з відповідача, останнім надано копії квитанцій до прибуткового касового ордеру: №318 від 22.12.2017 на суму 199 800,00 грн.; №7 від 12.01.2018 на суму 217 560,00 грн.; №16 від 05.02.2018 на суму 198 700,00 грн.; №23 від 05.03.2018 на суму 200 000,00 грн.; у №26 від 15.03.2018 на суму 205 630,00 грн.; №33 від 03.04.2018 на суму 178 110,00 грн. (а.с. 15-20 т. 3) (оригінали зазначених квитанцій до прибуткових касових ордерів оглянуто судом).
За змістом Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (в редакції затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 та в редакції затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 № 148, яке набрало законної сили 05.01.2018, на момент спірних правовідносин), касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.
Пунктом 3.3. Положення (в редакції затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637) встановлено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.
Відповідно до п. 25 Положення (в редакції затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 № 148) приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов'язковим.
Судом встановлено, що надані відповідачем квитанції до прибуткового касового ордеру засвідчені відбитком печатки СФГ "Доля", скріплені підписом головного бухгалтера та касира підприємства. Вказані квитанції містять відомості про те, що підставою отримання коштів є поворотна безвідсоткова фінансова допомога згідно договорів № 27/10/17 від 27.10.2017 та № 24/10/17 від 24.10.17.
За таких обставин надані відповідачем квитанції до прибуткового касового ордеру, на думку суду, є належними доказами на підтвердження отримання СФГ "Доля" грошових коштів від ОСОБА_1 за Договорами поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 24.10.2017 № 24/10/17 та від 27.10.2017 № 27/10/17.
Посилання позивача у відповіді на відзив на позов на п. 15 та п. 17 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ України від 29.12.2017 № 148, відповідно до яких встановлено заборону суб'єктам господарювання накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад встановлений ліміт каси для здійснення витрат до настання строків цих виплат та встановлено обов"язок зарахування перевищеного ліміту готівкової виручки на банківські рахунки, не підтверджує факту невнесення ОСОБА_1 готівки до каси у сумах, зазначених в квитанціях до прибуткового касового ордеру, а свідчить про порушення відповідальною особою встановлених зазначеним Положенням вимог при проведенні розрахунків готівкою.
Відсутність у СФГ "Доля" книги обліку операцій з готівки, на що посилається позивач, також свідчить про порушення відповідальною особою встановлених Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні вимог при проведенні розрахунків готівкою.
В той же час, будь які порушення сторони при виготовленні розрахункових документів, є лише свідченням недотримання в повній мірі сторонами (або однією із сторін) належної процедури складання та ведення фінансово - бухгалтерської документації підприємства, що за наслідками перевірки та підтвердження даного факту контролюючими органами Державної фіскальної служби України в порядку, передбаченого діючим Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (розділ 6), затвердженим Національним банком України від 29.12.2017 року №148, є лише підставою для притягнення винної особи до відповідальності, однак в жодному випадку не виключає самого факту прийняття готівкою суми коштів в розмірі 1199800,00 грн. до каси СФГ "Доля".
Тобто, наявність порушень в оформленні фінансово - бухгалтерської документації не спростовує в жодному випадку сам факт прийняття СФГ "Доля" суми коштів в розмірі 1 199 800,00 грн. на виконання ОСОБА_1 зобов'язань за Договорами поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №24/10/17 від 24.10.2017 та № 27/10/17 від 27.10.2017.
Аргументи позивача про те, що касові ордери, які надані як доказ повернення коштів, підписані з обох сторін (здав і прийняв) ОСОБА_1 , що суперечить ч. 3 ст. 238 ЦК України, суд відхиляє з огляду на норми ст. 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки це не буде спростовано.
Так, за змістом ч. 3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Зазначені положення можуть бути застосовані при зверненні з вимогами щодо недійсності правочинів, що не є предметом даного господарського спору. Крім того, як свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів підписано бухгалтером ОСОБА_2 , яка на той час перебувала у трудових відносинах з товариством.
Посилання позивача на те, що колишнім керівником СФГ "Доля" ОСОБА_1 , всупереч приписам ухвали Господарського суду Полтавської області від 03.11.2020 у справі № 917/1360/18 про банкрутство СФГ "Доля", не була передана ліквідатору Косякевичу С.О. фінансова та бухгалтерська документація, печатка, штамп, матеріальні та інші цінності СФГ "Доля", суд відхиляє, оскільки факт наявності фінансової та бухгалтерської документації у ОСОБА_1 матеріалами справи не підтверджено.
Щодо посилання позивача на неправомірні дії ОСОБА_1 , під час виконання ним повноважень керівника СФГ "Доля", що завдали шкоди інтересам самого СФГ "Доля", а також унеможливили проведення розрахунку з його кредиторами в рамках справи про банкрутство СФГ "Доля", суд звертає увагу позивача на приписи ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, яка передбачає можливість застосування до ОСОБА_1 , який за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 19-20 т. 1) є засновником СФГ "Доля", за наявності підстав інституту субсидіарної відповідальності.
Так, за приписами до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем підтверджено належними доказами повернення фінансової допомоги СФГ "Доля" у повному обсязі, а саме копіями квитанцій до прибуткових ордерів: №318 від 22.12.2017 на суму 199 800,00 грн.; №7 від 12.01.2018 на суму 217 560,00 грн.; №16 від 05.02.2018 на суму 198 700,00 грн.; №23 від 05.03.2018 на суму 200 000,00 грн.; у № 26 від 15.03.2018 на суму 205 630,00 грн.; №33 від 03.04.2018 на суму 178 110,00 грн. (а.с. 15-20 т. 3) (оригінали зазначених квитанцій до прибуткових касових ордерів оглянуто в судовому засіданні ).
Судом встановлено, що повернення фінансової допомоги відповідач здійснив до відкриття провадження у даній справі, тобто до 25.08.2020. Відтак, оскільки заборгованість фактично не існувала на момент звернення до суду, зазначена обставина є підставою для відмови у позові, а тому клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв"язку з відсутністю предмету спору, наведене ним у відзиві на позов, задоволенню не підлягає.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного, на підставі основних принципів господарського судочинства, таких як верховенство права, диспозитивність, пропорційність, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог , а тому у задоволенні позову відмовляє у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України).
Повне рішення складено 28.02.2022
Суддя О.О. Ореховська