Справа №760/32588/21
Провадження № 2-о/760/604/21
про залишення заяви без руху
07 грудня 2021 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Аксьонова Н.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем та права спадкування,
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання однією сім'єю разом із спадкодавцем ОСОБА_2 та встановити факт на право спадкування за законом в порядку ст.1261 ЦК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 03 грудня 2021 зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Аксьонової Н.М.
Вивченням матеріалів поданої заяви на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення до суду встановлено таке.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.293 ЦПК України , окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5).
Згідно п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно ч.3, ч.4 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Відповідно до норм ч.4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Керуючись положеннями ч.9 ст.10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Під час ознайомлення з матеріалами зазначеної заяви судом встановлено, що її подано без додержання вимог, визначених ст.318 ЦПК України.
У відповідності до ст.318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Відповідно до п.п.1,5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.05.1995 року: в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний провести підготовчі дії, передбачені ст.143 ЦПК (1502-06), зокрема, з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року передбачено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд на підставі частини шостої статті 235 Цивільного процесуального кодексу України залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Таким чином, заявником не зазначено у заяві заінтересованих осіб, якими зокрема можуть бути інші спадкоємці, а за їх відсутності - відповідна територіальна громада.
Крім того, звернувшись до суду з вимогою про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю разом із спадкодавцем, заявник не надав суду доказів, що встановлення такого факту не пов'язано з наступним вирішенням спору про право.
Зокрема, заявник вказує, що на час смерті ОСОБА_2 спадкоємці першої черги відсутні. Відомо тільки про спадкоємця другої черги - рідного брата ОСОБА_3 (який є громадянином Російської Федерації та постійно проживає на території Російської Федерації), однак якими доказами підтверджуються зазначені обставини не вказав і не додав таких доказів до заяви.
Крім того, відповідно до ч.4, ч.5 ст.95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством; учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Однак, заявником не засвідчені копії документів, що додані ним до заяви.
Відповідно до частин першої-третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог статті 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175, 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду; якщо позивач не усунув недоліки у встановлений судом строк, заява вважатиметься неподаною і повертається позивачеві.
За таких обставин позовна заява повинна бути залишена без руху, а позивачу наданий строк для усунення недоліків.
Керуючись статтями 95, 175-177, 185, 260, 294 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем та права спадкування - залишити без руху.
Надати заявнику строк у п'ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення заяви без руху, для усунення зазначених недоліків.
Роз'яснити заявнику, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк, заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Солом'янського районного
суду міста Києва Н.М. Аксьонова