28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 608/626/20
провадження № 51-1240ск22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_4 на постановлені судові рішення щодо нього,
встановив:
Вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 15 липня 2021 року, залишеним без зміни ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 17 березня 2022 року, ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду касаційної інстанції зі скаргою, в якій порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень та направлення справи на досудове розслідування, а в доповненнях до касаційної скарги засуджений порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду від 17 березня 2022 року.
Мотиви Суду
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначається обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень; вимоги особи, яка подає скаргу.
Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Проте, як видно з поданої засудженим скарги з доповненнями, останній, надаючи свою оцінку доказам, по суті заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження в частині його засудження за ч. 2 ст. 121 КК, що в силу статей 433, 438 КПК не відноситься до підстав для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції та виходить за межі його перегляду.
Таким чином, всупереч наведеним положенням процесуального закону, у поданій скарзі з доповненнями засудженийне зазначає, яких саме порушень допустилися суди попередніх інстанцій та не конкретизує, у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судами судових рішень, і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування чи зміни касаційним судом судових рішень згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 404, 412-414, 419 цього Кодексу.
Також у поданій касаційній скарзі з доповненнями засуджений не вказує, в чому незаконність та необґрунтованість ухвали апеляційного суду відповідно до положень ч. 1 ст. 438 КПК і доводи на обґрунтування цього, яких саме порушень допустився суд апеляційної інстанціїв силу ст. 419 КПК.
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК вимоги касаційної скарги засудженого не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК, якими визначено повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, відповідно до яких цей суд має право ухвалити одне з таких рішень: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Засуджений у касаційній скарзі вказуючи на незаконність ухвали суду апеляційної інстанції, просить скасувати вирок та ухвалу судів першої та апеляційної інстанцій та передати кримінальне провадження на досудове розслідування, а у доповненнях до скарги просить скасувати ухвалу апеляційного суду, при цьому не зазначає, яке рішення повинен прийняти суд касаційної інстанції щодо цієї ухвали апеляційного суду. Отже, зазначені засудженим вимоги не відповідають положенням ст. 436 КПК, що позбавляє можливості належно визначитись з предметом оскарження.
Таким чином, засудженому слід конкретизувати, які саме судові рішення він оскаржує, зазначити вимогу щодо оскаржуваних судових рішень, яка б узгоджувалася з положеннями ст. 436 КПК, обґрунтувати свою вимогу з урахуванням положень ч. 1 ст. 438 цього ж Кодексу.
Вказані недоліки касаційної скарги з доповненнями перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки подана засудженим скарга з доповненнями не відповідає вимогам ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1
ст. 429 КПК залишити її без руху та встановити строк, необхідний для усунення допущених недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Залишити без руху касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_4 на постановлені судові рішення щодо нього та встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали.
У разі не усунення недоліків скарги в установлений строк, вона буде повернута.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3