21 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 683/1235/20
провадження № 51-630ск22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
вивчивши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 25 листопада 2021 року щодо нього,
встановив:
вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2021 року
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця пос. Свободний-18 Амурської області РФ, жителя АДРЕСА_1 , визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу, процесуальних витрат та речових доказів.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 в другій декаді жовтня 2019 року, неподалік газобалонного складу, що розташований на АДРЕСА_2 виявив (придбав), 9 дикоростучих рослин конопель, які переніс до місця свого проживання і зберігав без мети збуту, до 17 квітня 2020 року, та які були виявлені та вилучені працівниками поліції під час санкціонованого обшуку, загальна маса особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, в перерахунку на суху речовину складає 5772,564 г.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 25 листопада 2021 року вирок районного суду залишив без змін.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 не оспорюючи доведеності своєї винуватості у вчиненні цього злочину просить змінити вказані вирок та ухвалу через невідповідність призначеного йому покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про його особу унаслідок суворості, пом'якшити покарання до 5 років позбавлення волі та на підставі положень ст. 75 КК звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК. Вважає, що при постановленні судових рішень судами обох інстанцій не було дотримано положень статей 50, 65 КК, так як при призначенні йому покарання судом першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, не повністю враховано дані про його особу, зокрема те, що він позитивно характеризується, одружений, працює, має постійне місце проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Перевіривши доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до визначених кримінальним законом загальних засад призначення покарання, значення заходу примусу для досягнення його мети (ст. 50 КК), визначається не лише його суворістю, а й справедливістю.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підлягають врахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений, поміж іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить надати зібраним у ній доказам іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Як убачається з наданих копій судових рішень, дотримуючись вимог ст. 65 КК районний суд при призначенні покарання засудженому разом із ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення урахував дані про його особу, обставини справи, які пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують. Зокрема, судом враховано, що ОСОБА_4 в силу ст. 89 КК є не судимим, вчинив умисний тяжкий злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем проживання.
Обґрунтовуючи свій висновок щодо виду та розміру покарання, яке підлягає призначенню засудженому, суд першої інстанції також урахував і обставини вчинення кримінального правопорушення.
Зваживши на всі ці обставини, місцевий суд дійшов умотивованого висновку про неможливість досягти мети виправлення засудженого без його ізоляції від суспільства, а тому визначив йому покарання, яке належить відбувати реально, в розмірі, передбаченому санкцією кримінального закону за вчинений ним злочин, оскільки саме таке покарання, з урахуванням тяжкості скоєного та даних про особу засудженого, буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, суд першої інстанції дотримався приписів статей 50, 65 КК. Призначене засудженому покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Підстав вважати таке покарання явно несправедливим унаслідок суворості не вбачається.
Крім того, як убачається з наданої копії ухвали при перегляді вироку за апеляційною скаргою сторони захисту апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду щодо виду і розміру покарання, призначеного ОСОБА_4 , вказавши, що таке відповідає вимогам статей 50, 65 КК за розміром визначеним кримінальним законом за вчинений злочин та справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Враховуючи наведене правових підстав стверджувати про суворість призначеного ОСОБА_4 покарання колегія суддів не знаходить.
Таким чином, зміст касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 і наведені в ній доводи не дають приводів для її задоволення, а тому колегія суддів вважає необхідним відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 25 листопада 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3