28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 466/7980/21
провадження № 51-1247 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року,
встановив:
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018140000000239 від 05 травня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України (в редакції закону від 07 квітня 2011 року) на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою районного суду захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2021 року закрито, оскільки після відкриття апеляційного провадження встановлено, що скаргу подано на судове рішення, яке не підлягало апеляційному оскарженню.
У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування ухвал суду першої та апеляційної інстанцій у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Посилається на незаконність судових рішень, оскільки, на його думку, суд першої інстанції безпідставно не закрив кримінальне провадження, а апеляційний суд не виправив його помилку. Стверджує, що відмова апеляційного суду розглядати його апеляційну скаргу залишає невирішеним питання щодо законності набуття статусу обвинуваченого ОСОБА_5 та можливості подальшого провадження судового розгляду. Вважає, що апеляційний суд, у порушення вимог ст. 129 Конституції України та загальних засад кримінального процесуального законодавства, закрив апеляційне провадження без дослідження по суті матеріалів апеляційної скарги, чим обмежив його право на доступ до правосуддя.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши копії судових рішень, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги та наданих йому повноважень, у зв'язку із чим Суд не дає оцінку доводам касаційної скарги захисника щодо незаконності ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2021 року, яка відповідно до ст. 424 КПК України не є судовим рішенням, яке може бути переглянуте в касаційному порядку.
Згідно ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
За приписами ч. 2 ст. 392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
При цьому, положеннями ч. 10 ст. 284 КПК України передбачено оскарження саме ухвали про закриття кримінального провадження. Апеляційне оскарження судового рішення, яким відмовлено у закритті кримінального провадження, зазначеною нормою не передбачено.
Як убачається з копії ухвали апеляційного суду, захисник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні його клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто на рішення районного суду, яке відповідно до вимог ст. 392 КПК України оскарженню не підлягає.
Судді апеляційного суду, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2021 року, застосували положення ст. 392 КПК України, яка містить перелік судових рішень, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, з огляду на позицію Конституційного Суду України, відповідно до якої обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий пп. 3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Про те, що доступ до правосуддя не є абсолютним вказується у практиці Європейського суду з прав людини і національним законодавством може обмежуватися, зокрема для дотримання правил судової процедури.
Тобто, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях звертає увагу, що апеляційне та касаційне оскарження судових рішень має залежати від особливостей процесуального характеру, та з огляду на вимоги національного законодавства.
Також доводи касаційної скарги захисника про порушення апеляційним судом вимог ст. 129 Конституції України та загальних засад кримінального процесуального законодавства не заслуговують на увагу, оскільки, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чимКПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_5 , оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Крім того, висновокщодо правозастосування положень ст. 399 КПК України сформульовано в ухвалі Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа № 569/17036/118, провадження за касаційною скаргою № 51 - 598 кмо 19), згідно якого, якщо після відкриття апеляційного провадження буде встановлено, що апеляційний розгляд здійснюється за апеляційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження.
Тому доводи касаційної скарги захисника щодо істотного порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, а саме, безпідставного закриття провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу районного суду, не заслуговують на увагу.
Таким чином, апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2021 року, діяв відповідно до вимог закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення його скарги та вважає, що у відкритті провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_6